Бiлiнг. А що, коли б вам звернутись до лiкаря Стокмана?
Говстад (перегортае папери). А яка з того користь? У нього ж нiчого нема.
Бiлiнг. Так, але в нього в запасi добрий чолов’яга, старий Мартен Кийл – борсук, як вони його звуть.
Говстад(пише). А ви певнi, що в того щось е?
Бiлiнг. А щоб я так жив, якщо нема! І якась частина всього конче перепаде й родинi Стокманiв. Повинен же вiн подумати, що треба забезпечити хоч би дiтей у всякому разi.
Говстад(напiвобернувшись). Ви на це розраховуете?
Бiлiнг. Розраховую? Звiсно, що я нi на що не розраховую.
Говстад. І добре робите. На посаду в магiстратi вам нiчого сподiватись. Можу вас запевнити, що ви ii нiколи не дiстанете.
Бiлiнг. Ви гадаете, що я сам цього не знаю добре? Але для мене саме те й важливо, щоб я ii не дiстав. Такi речi тiльки розпалюють бойовий запал. Дiстаеш нiби новий запас жовчi. А це дуже потрiбно тут, у цьому воронячому кутку, де зрiдка трапляеться щось таке, що може зачепити людину.
Говстад(пише далi). Так… так.
Бiлiнг. Ну, вони незабаром про мене почують. А тим часом треба пiти й написати вiдозву до домовласникiв. (Виходить до кiмнати праворуч).
Говстад(сидить коло бюро, гризе ручку й поволi промовляе). Гм… так. (Стукають). Прошу!
Петра входить iз дверей, що вглибинi лiворуч.
Говстад. Як, це ви? Зайшли сюди до нас?
Петра. Так… прошу вибачити.
Говстад(присувае iй крiсло). Може, сядете?
Петра. Нi, дякую, я на хвилинку.
Говстад. Може, щось вiд вашого батька…
Петра. Нi, я у своiй справi. (Виймае з пальта з кишенi книжку). Ось вам, ваше англiйське оповiдання.
Говстад. Чому ви його повертаете?
Петра. Бо я його перекладати не буду.
Говстад. Але ви ж обiцяли…
Петра. Тодi я його ще не читала. Ви також, мабуть, не читали?
Говстад. Нi, ви ж знаете, що я не знаю англiйськоi мови, але…
Петра. Гаразд, через те я вам i кажу, що вам доведеться пошукати щось iнше. (Кладе книжку на стiл). Ця не пiдходить до «Народного Вiсника».
Говстад. Чому нi?
Петра. Бо вона цiлком суперечить вашим поглядам.
Говстад. Ну, то через це…
Петра. Ви мене не розумiете. Тут йдеться про те, як надприроднi сили опiкуються так званими добрими людьми i для них це робиться на краще, а так званi поганi люди зазнають кари.
Говстад. Ну що ж? Чудово. Саме те, що читають.
Петра. Невже ви хочете пiдносити людям такi речi? Ви ж самi не вiрите жодному слову з цього всього, i добре знаете, що насправдi нiчого подiбного не бувае.
Говстад. Ви маете рацiю. Але редактор не завжди може робити так, як вiн хотiв би. У питаннях не таких важких доводиться рахуватись не раз iз думкою читачiв. Полiтика – це найголовнiше в життi, у всякому разi – у життi газети. І якщо я хочу вести людей за собою до волi й до поступу, то я не повинен вiдстрашувати iх вiд себе. Якщо побачать повчальне оповiдання в пiдвалi газети, то охотнiше послухають i те, що ми пишемо вище, i почуватимуть себе неначе бiльше забезпеченими.
Петра. Фе! Ви не можете бути таким зрадником i розставляти павутиння для своiх читачiв. Ви ж не павук.
Говстад(усмiхаеться). Дякую за добру думку про мене. Власне, це, звiсно, не я, це Бiлiнг так мiркуе.
Петра. Бiлiнг?
Говстад. У всякому разi цими днями якось вiн казав щось подiбне. Та Бiлiнг же й прагне пустити це оповiдання. Я сам не читав книги.
Петра. Але як може Бiлiнг, з його вiльними поглядами…
Говстад. О, Бiлiнг, багатогранна людина. Тепер, як я чув, вiн клопочеться, щоб дiстати посаду секретаря при магiстратi.
Петра. Нiколи б я не сказала такого про Бiлiнга.
Говстад(пильно дивиться на неi). Не сказали б. Для вас це зовсiм несподiвано?
Петра. Авжеж… А втiм, може бути… хоч я власне не знаю…
Говстад. Ми, робiтники преси, мало до чого придатнi, фрекен.
Петра. Ви це говорите серйозно?
Говстад. Інодi так думаеться.
Петра. Пiд впливом усяких таких буденних дрiбниць? Я розумiю це. Але тепер, коли ви взяли до своiх рук таку велику справу…
Говстад. Ви говорите про справу вашого батька?
Петра. Авжеж, про неi. Менi здаеться, тепер ви повиннi вiдчувати себе далеко вищим за бiльшiсть.
Говстад. Так, сьогоднi я вiдчуваю щось подiбне.
Петра. Правда? Вiдчуваете? О, це прекрасна доля, що ви вибрали собi. Вiдкривати шлях невизнаним iстинам, провадити новi, смiливi погляди… А це одно? Стати на оборону гнаноi людини…
Говстад. А надто, якщо ця гнана людина… гм… не знаю навiть, як я повинен…
