Заплакала милосерда,
Неначе за сином.
І Бог зглянувсь на тi сльози,
Пречистii сльози!
Побив Петра, побив ката
На наглiй дорозi.
Вернулися запорожцi,
Принесли з собою
В Гетьманщину той чудовний
Образ Пресвятоi.
Поставили в Іржавицi
В мурованiм храмi.
Отам вона й досi плаче
Та за козаками.
[Друга половина 1847,
Орська крiпость]
N. N
О думи моi! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся… але не каюсь!..
Люблю, як щиру, вiрну дружину,
Як безталанную свою Вкраiну!
Роби, що хочеш, з темним зо мною,
Тiльки не кидай, в пекло з тобою
Пошкандибаю…
.......
Ти привiтала
Нерона лютого, Сарданапала,
Ірода, Каiна, Христа, Сократа,
О непотребная! Кесаря-ката
І грека доброго ти полюбила
Однаковiсiнько!.. бо заплатили.
А я, убогий, що принесу я?
За що сiрому ти поцiлуеш?
За пiсню-думу?.. Ой гаю, гаю,
Й не такi, як я, дармо спiвають.
І чудно й нудно, як помiркую,
Що часто котяться голови буi
За тее диво! мов пси, гризуться
Брати з братами, й не схаменуться.
А тее диво, всiми кохане:
У шинку покритка, а люде п’янi!
[Друга половина 1847,
Орська крiпость]
Полякам
Ще як були ми козаками,
А унii не чуть було,
Отам-то весело жилось!
Братались з вольними ляхами,
Пишались вольними степами,
В садах кохалися, цвiли,
Неначе лiлii, дiвчата.
Пишалася синами мати,
Синами вольними… Росли,
Росли сини i веселили
Старii скорбнii лiта…
Аж поки iменем Христа
Прийшли ксьондзи i запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз i кровi,
А сирот iменем Христовим
Замордували, розп’яли…
Поникли голови козачi,
Неначе стоптана трава,
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютуе,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: «Те Deum! алiлуя!..»
Отак-то, ляше, друже, брате!
Неситii ксьондзи, магнати
Нас порiзнили, розвели,
А ми б i досi так жили.
Подай же руку козаковi
І серце чистее подай!
І знову iменем Христовим
Ми оновим наш тихий рай.
[Пiсля 22 червня 1847,
Орська крiпость – 1850, Оренбург]
Чернець
У Киевi на Подолi
Було колись… i нiколи
Не вернеться, що дiялось,
Не вернеться сподiване,
Не вернеться… А я, брате,
Таки буду сподiватись,
Таки буду виглядати,
Жалю серцю завдавати.
