Хоч на старiсть, стати
На тих горах окрадених
У маленькiй хатi.
Хоча серце замучене,
Поточене горем,
Принести i положити
На Днiпрових горах.
[Друга половина 1847, Орська крiпость]
Іржавець
Наробили колись шведи
Великоi слави,
Утiкали з Мазепою
В Бендери з Полтави.
А за ними й Гордiенко…
Нарадила мати,
Як пшениченьку пожати,
Полтаву достати.
Ой пожали б, якби були
Одностайне стали
Та з фастовським полковником
Гетьмана еднали.
Не стромiли б списи в стрiсi
У Петра у свата.
Не втiкали б iз Хортицi
Славнi небожата,
Не спиняв би iх прилуцький
Полковник поганий…
Не плакала б Матер Божа
В Криму за Украйну.
Як мандрували день i нiч,
Як покидали запорожцi
Великий луг i матiр Сiч,
Взяли з собою Матер Божу,
А бiльш нiчого не взяли,
І в Крим до хана понесли
На нове горе-Запорожжя.
Заступила чорна хмара
Та бiлую хмару.
Опанував запорожцем
Поганий татарин.
Хоч позволив хан на пiсках
Новим кошем стати,
Та заказав запорожцям
Церкву будувати.
У наметi поставили
Образ Пресвятоi
І крадькома молилися…
Боже мiй з тобою!
Мiй краю прекрасний, розкошний, багатий!
Хто тебе не мучив? Якби розказать
Про якого-небудь одного магната
Історiю-правду, то перелякать
Саме б пекло можна. А данта старого
Полупанком нашим можна здивувать.
І все то те лихо, все, кажуть, од Бога!
Чи вже ж йому любо людей мордувать?
А надто сердешну мою Украiну.
Що вона зробила? За що вона гине?
За що ii дiти в кайданах мовчать?
Розказали кобзарi нам
Про войни i чвари,
Про тяжкее лихолiття…
Про лютii кари,
Що ляхи нам завдавали —
Про все розказали.
Що ж дiялось по шведчинi!
То й вони злякались!
Онiмiли з переляку
Слiпi небораки.
Отак ii воеводи,
Петровi собаки,
Рвали, гризли… І здалека
Запорожцi чули,
Як дзвонили у Глуховi,
З гармати ревнули.
Як погнали на болото
Город будовати.
Як плакала за дiтками
Старенькая мати.
Як дiточки на Орелi
Лiнiю копали
І як у тiй Фiнляндii
В снiгу пропадали.
Чули, чули запорожцi
З далекого Криму,
Що канае Гетьманщина,
Неповинно гине.
Чули, чули небожата,
Чули, та мовчали.
Бо й iм добре на чужинi
Мурзи завдавали.
Мордувались сiромахи,
Плакали, i з ними
Заплакала Матер Божа
Сльозами святими,
