Золотi речi зi «скарбу Прiама»
У серединi ІІ тисячолiття до н. е. землi Малоi Азii входили до складу Хеттськоi держави. В анналах хеттського царя Тутхалiйi W (1250–1220 рр. до н. е.) згадуються двi мiсцевостi, що знаходилися на пiвнiчному заходi Малоi Азii —Вiлусiя та Труiсая; одну з цих назв, скорiше Вiлусiя, мало мiсто на Гiссарликському пагорбi, яке греки називали Ілiоном (або ранiше Вiлiоном), або Троею.
Але в 1941 роцi через нальоти англiйськоi авiацii нiмецька влада наказала перевезти колекцiю до депозитарiю № 5 Прусського державного банку. Через три мiсяцi стае очевидним, що i банк е ненадiйним сховищем вiд бомбування. Безцiннi експонати упакували в дерев’янi ящики й заховали до бетонного бункера протизенiтноi батареi, що розташовувалася на територii Берлiнського зоопарку. Тут «золото Шлiмана» зберiгалося до травня 1945 року.
За офiцiйною версiею, зберiгач Шлiманiвського скарбу пан Унферцак незадовго до взяття Берлiна прийшов до радянського командування i повiдомив, що в бункерi схованi унiкальнi речi, якi зникнуть у полум’i наступу або будуть пограбованi. Цей епiзод вiн описав у своiх щоденниках, якi були оприлюдненi тiльки по його смертi, в 1974 роцi.
Так золото Троi потрапило до радянського лiтака, що взяв курс до Москви. Частина колекцii – 414 предметiв з бронзи та керамiки – була вiдправлена потягом до Ленiнграда, а iнша, бiльш коштовна (золото, електр, срiбло, гiрський кришталь) – потрапила в Москву, до Пушкiнського музею. Вiдтодi колекцiя стала фактично недосяжною. Їi бачили лише деякi вiдомi вченi, полiтичнi дiячi, члени ЦК КПРС i то лише в 1945–1948 роках. У 1948 роцi колекцiю було перенесено до Особового фонду, куди мали доступ лише його зберiгачi. Тiльки в 1996 роцi, вперше за 50 рокiв, колекцiю побачили люди.
Зазвичай вважають, що Шлiман помер, не пiдозрюючи про свою помилку, переконаний, що мета всього його життя досягнута. Але ще в 1873 роцi у своему щоденнику Шлiман записав: «Я знищив те, що шукав. Троя Гомера лежить значно вище…» Висновки Шлiмана, що вiн iх зробив стосовно Троi, пiзнiшi дослiдники в чомусь переглянули: у 1932–1938 американська експедицiя пiд керiвництвом К. Блегена провела розкопки тих дiлянок, яких не торкалися Шлiман та Дьорпфельд. Блеген дiйшов висновкiв, що гомерiвська Троя ХІІІ—ХІІ столiть до н. е. – це так звана Троя VH. А Троя І – маленьке поселення, що виникло на межi rV– ІІІ тисячолiть до н. е.; Троя ІІ (яку Шлiман вважав гомерiвською) iснувала з 2500 по 2300 роки до н. е. Троя V 1800–1300 рокiв до н. е. (яку Дьорпфельд пов’язував з гомерiвським епосом) була мiстом, яке зруйнував землетрус ще до Троянськоi вiйни.
«Маска Агамемнона»
Крiм Троi, Шлiман проводив розкопки i в европейськiй частинi Грецii, розшукуючи та дослiджуючи гомерiвськi мiста, зокрема столицю Агамемнона Мiкени (1876). У Мiкенах Шлiман вiдкрив знамениту «Левову браму» та багатi поховання. Потiм, дотримуючись свiдчень Павсанiя про мiсцезнаходження могили Агамемнона, вiн розпочав розкопки на мiкенському акрополi i знайшов царськi поховання в шахтових та купольних гробницях. У цих похованнях було знайдено велику кiлькiсть золотих речей, зокрема так звану «Маску Агамемнона».
«Маска Агамемнона»
Мiкени, акрополь. Реконструкцiя
Мiкени, внутрiшнiй двiр палацу
Фрагмент золотоi поховальноi маска з Мiкен
Царськi поховання в Мiкенах
Мiкени. Левова брама
У 1884 роцi Шлiман почав розкопки в Тирiнфi, який вважався батькiвщиною Геракла. Пiд час розкопок Шлiман вiдкрив стiни величезного палацу. Як з’ясувалося, в палацi добре зберiгся мегарон з троном та вогнищем – велике примiщення, в якому приймали послiв i влаштовували бенкети. Мегарон був прикрашений фресками iз зображеннями бикiв, танцюристiв та придворних дам. Не менш цiкавими були i «циклопiчнi» мури мiста, якi ще в часи античностi викликали захоплення. Павсанiй порiвнював iх з пiрамiдами.
Мiноська та мiкенська цивiлiзацii —першi европейськi цивiлiзацii.
За легендою, Проiтiс, правитель Тирiнфу, покликав сiмох циклопiв, якi й збудували цi мури.
Подiбнi мури були побудованi i в iнших мiстах, зокрема в Мiкенах. Мури Тирiнфу мали всерединi галереi, перекритi ступiнчастими склепiннями. Блоки, з яких будували стiни, були завтовшки два – три метри, заввишки – один метр. У нижнiй частинi мiста, там, де розмiщувалися господарськi споруди та стайнi, товщина стiн сягала семи – восьми метрiв. Нагорi, де був палац правителя, стiни в товщину сягали 11, а у висоту – 16 м.
Акрополь Тирiнфа
Внутрiшнiй прохiд у стiнi фортецi Тирiнфа
Наслiдком двадцятирiчних розкопок Шлiмана було вiдкриття невiдомого до тих часiв Егейського свiту догомерiвськоi Грецii. Ця давня культура належала до бронзового вiку. Розкопки Шлiмана довели, що раннiй перiод грецькоi iсторii (ІІ тис. до н. е.), що його спецiалiсти вважали легендарним, е фактом. Таким чином започаткувалася археологiя мiкенськоi Грецii.
Але цим заслуги Шлiмана перед наукою не вичерпуються. Вiн довiв, що класичнi твори грецьких авторiв правдивi i мiстять достовiрнi вiдомостi. Шлiман встановив стандарти уважного спостереження, ретельного звiту i негайноi публiкацii пам’ятки.
Шлiман, який вiдкрив Трою та мiкенську цивiлiзацiю, мiг би прославитися ще бiльше, якби продовжив розкопки на островi Крит, якi розпочав у 1886 роцi. До них його спонукала думка про те, що речi, якi вiн знаходив у Мiкенах та Тирiнфi, дуже схожi на речi, знайденi на островах Егейського моря, i передусiм, на Критi.
Шлiман довго домагався права вести розкопки на островi, навiть дiстав дозвiл губернатора. Але власник дiлянки, де, як гадав Шлiман, розташовувався палац критських царiв, запросив надто велику цiну – 100 000 франкiв. Шлiман збив цiну до 40 000 франкiв, але зрештою вiдмовився вiд дiлянки, коли побачив, що вона нарiзана зовсiм не так, як про це було домовлено: замiсть 2500 оливкових дерев на дiлянцi було лише 888. Шлiман, який поклав на науку весь статок, через 1612 оливкових дерев позбавив себе можливостi знайти те, про що вiн тiльки здогадувався.
Вiдкриття Егейського свiту
У 1890 роцi почав своi дослiдження на островi Крит англiйський археолог Артур Еванс, син Джона Еванса, вiдомого археолога й геолога.
Артур Еванс народився в 1851 роцi. Вiн здобув освiту в Харроу, Оксфордi та Геттiнгенi. У 1884 роцi став хранителем Ешмолейського музею в Оксфордi. Спочатку Еванса цiкавили монети, печатки та iероглiфи. Розповiдають, що через поганий зiр Еванс роздивлявся печатки дуже близько i якось помiтив, що знаки на печатках з Грецii i з острова Крит схожi.
Лiнiйне письмо В. Глиняна пластинка
Еванс приiхав на Крит, щоб переконатися в правильностi своеi теорii, i не мав намiру затримуватися там надовго. Пiд час поiздок по острову вiн звернув увагу на величезнi купи щебеню та на руiни. І Еванс вiдклав дослiдження з писемностi i розпочав розкопки. Через рiк вiн оголосив, що йому потрiбен ще рiк для того, щоб розкопати все, що може бути цiкавим для науки. Але Еванс пробув на Критi п’ятнадцять рокiв.
Артур Еванс бiля входу до Кносського палацу
До Еванса про Крит було вiдомо ще менше, нiж свого часу знали про Трою, Єгипет, Месопотамiю. Зi свiдчень Гомера, Геродота, Фукiдiда, iз мiфiв та легенд було вiдомо, що на Критi колись була мiцна держава, на чолi якоi стояв цар Мiнос, найсправедливiший з царiв. Але коли це було, хто такi критяни, якою була iхня культура, якою мовою вони розмовляли – все це залишалося таемницею. Пiсля дослiджень Шлiмана Крит вважали мiкенською провiнцiею. Наприкiнцi 70-х рокiв ХІХ столiття на мiсцi давнього Кноссу, можливоi столицi легендарного Мiносу, iнший Мiнос – критський купець Мiнос Калокерiнос виявив руiни якоiсь споруди i кiлька посудин. Було припущено, що це рештки лабiринту, в якому мешкав Мiнотавр. Мiсце знахiдки вiдвiдав Шлiман i вирiшив розпочати розкопки, але не погодився з великою цiною, яку запросив власник дiлянки.
Кносський палац
Кносський палац
Дiлянку купив Еванс i 24 березня 1900 року почав розкопки. Вже на третiй день вiн записав у щоденнику: «Виняткове явище – нiчого грецького, нiчого римського…» Дiйсно, культура Криту виявилася оригiнальною i своерiдною. Руiни, що iх вiдкрив критський купець, були рештками величезного палацу, який Еванс назвав Палацом Мiноса. Площа цього палацу була понад 20 тис. м
, вiн мав кiлька поверхiв, пiдземнi ходи та велику кiлькiсть примiщень: палацовi зали, розписанi фресками, житловi кiмнати, коридори, святилища, майстернi, купальнi, комори. У коморах зберiгалися гiгантськi глинянi посудини-пiфоси iз залишками зерна, олii та iн.
Палац мав складну систему водогону та каналiзацii. Крiм великоi кiлькостi рiзноманiтних речей – зброi, знарядь працi, прикрас та iн., було знайдено глинянi таблицi з письменами невiдомою мовою. З’ясувалося, що це складове письмо, тобто система, в якiй кожен знак означае склад.
Складовi системи використовують близько 80 знакiв.
Понад п’ятдесят рокiв вченi рiзних краiн намагалися розшифрувати лiнiйне письмо. Лише 1953 року англiйськi дослiдники М. Вентрiс та Д. Чедвiк прочитали лiнiйне письмо В, а письмо А досi не дешифроване. Таким чином, Евансовi довелося читати iсторiю Криту без текстiв.
Фрагмент фрески «Парижанка»
Але вiн ii прочитав. Аналiзуючи й зiставляючи всi данi, якi можна було витягти з речових джерел, Еванс встановив перiоди пiдйому та занепаду Критськоi держави, датував цi перiоди з точнiстю до п’ятдесяти рокiв, з’ясував, яким був державний устрiй, релiгiйнi вiрування та обряди, якi зв’язки мав Крит з iншими краiнами, що критяни виробляли, що ввозили та вивозили.
Такi масштабнi висновки Еванс змiг зробити тiльки завдяки тому, що на той час вже iснували науковi методи дослiдження. Вiн не тiльки розкопував споруди, що збереглися, та окремi речi, – вiн вивчав кожен шар землi, пiдбирав кожен уламок посуду, кожен шматок штукатурки, визначаючи мiсце, з якого вiн упав (тобто вчений застосовував стратиграфiчний метод). Датував знахiдки Еванс, порiвнюючи iх з аналогiчними речами з Єгипту (тобто застосовував метод перехресного датування).
Кносс. Тронний зал у палацi
«Фестський диск»
Одночасно з Евансом працювала iталiйська археологiчна експедицiя, що дослiджувала давне мiсто Фест. Крiм палацу, дуже схожого на кносський, були знайденi чудовi мiнойськi вази стилю «камарес» та славнозвiсний «Фестський диск» – глиняний диск дiаметром шiсть дюймiв (15,2 см), з витиснутими загадковими знаками по спiралi з обох бокiв.
Тавромахii
Використовуючи результати дослiджень на Критi, у материковiй Грецii та на островах, Еванс встановив, що Крит з його культурою, яку Еванс назвав мiнойською, був культурним i полiтичним центром Егейського свiту. Тепер вже очевидно, що Крит не був мiкенською провiнцiею, навпаки, Крит впливав на мiкенську культуру. Спiльну культуру Егейського свiту назвали егейською, або крито-мiкенською, датуеться вона III – кiнцем II тисячолiття до н. е. Загинула ця висока цивiлiзацiя через природну катастрофу та вторгнення варварiв з материка.
Ритон у виглядi голови бика з Кносса
Крито-мiкенська цивiлiзацiя приховуе ще багато таемниць. Досi не прочитано лiнiйне письмо А, яким зроблено написи на глиняних табличках, печатках та посудинах; неясними залишаються релiгiйнi вiрування мiнойцiв; невiдомим е i характер знаменитоi тавромахii – боiв з биком.
Початок схiдноi археологii
Таемницi народу Нiлу
