Поет нечасто чуе похвалу -
частiш монету кинуть в пiалу
i змусять цим хвалу собi спiвати!
Тому волiю слухати хулу!..
36
Що тайна суть людей – не новина!
Але колись вiдкриеться вона,
тому що сутнiсть всякоi натури
в дiяннях нам проявиться сповна.
37
Я вранцi пiду за зорею-звiздою,
пiду вiд сует, що довкола ордою.
Халат залишу в материнських руках,
бо жде вже пророк iз святою водою.
38
І в добрiй справi став собi межу:
з меча свого очистивши iржу,
не здумай ним неправду подолати -
в бою словеснiм я допоможу!..
39
Переписав ти знову заповiт:
не жаль вдовиних слiз, не жаль сирiт!..
Ти в Бога не проси лише для себе -
i стане щедрим i до тебе свiт…
40
До ранку порве Бог намисто з зiрниць
i в чашу блакитну сипне блискавиць,
бо ввечерi вiн у закоханiм серцi,
а вранцi – безумний у душах вдовиць.
41
Не всiх милосердний карае Аллах:
ми грiшнi в молитвi й невиннi в грiхах,
бо саме з безмежноi волi Аллаха
для грiшних – надiя, для праведних – страх!..
42
Як Ти звелiв – i дух вмiстили в глину.
Ти вiдвернувсь – i звабив Змiй людину.
Прости грiхи, що зробленi в Раю, -
i я прощу Тебе, i птицею прилину…
43
Сусiда стрiвши, погляд вiдверни,
тодi не будеш винним без вини.
Уважно подивись у вiчi учням
i не жахайся – недруги й вони!..
44
Безумцю, друга в гостi не поклич,
бо журно так в садку бухикав сич.
А раптом друг подiлиться бiдою -
як збутися нам радiсних облич?…
45
