Мiкеланджело БУОНАРРОТІ
* * *
Даеться важко майстру одкровення,
бо в каменi заховане воно.
Шукаю в ньому задуму зерно
рукою, що дiждалася натхнення.
Твое, Мадонно, лиш благословення
в моiй роботi служить за стерно.
До неба пiднесусь? Впаду в багно?
В моiм умiннi – не завжди спасення.
Твоя байдужiсть не зведе в могилу!…
В Тобi – життя i смерть… Менi ж пiд силу
втiлити в мармур смерть… Тому спаси,
як викличу на герць судьбу лукаву:
дай душу статуi, собi на славу,
митця не вбивши чарами краси…
ГОРНО ЛЮБОВІ
У мармурi, в завiтнiй глибинi,
вогонь, мов друг, спроможний затаiтись.
І тiльки з ним бажае камiнь злитись,
щоб згинути в нуртуючiм вогнi.
А згодом затвердiти, як в бронi,
i з вищою цiною оновитись,
мов та душа, яка змогла пробитись
iз тартари, гартуючись в борнi.
Прислухайся: в менi вже чутно трiски -
в глибинах серця народились iскри!
Ще мить – i я розвiюся, мов дим.
О нi! Вогонь, як бiль, душi пасуе,
бо в ньому дух росте. Його карбуе
Любов своiм чеканом золотим.
Джузеппе Джоакiно БЕЛЛІ
ТЮРМА
Як тiльки Папа Лев усiвсь на тронi,
менi в тюрмi всмiхнулася свобода.
Подякувати Папi е нагода,
хоча в тюрмi – не гiрше, як на волi.
Сидиш за гратами i дякуй долi,
бо кредитор не стукне у ворота.
Безплатний харч – хiба це не вигода?
І спати покладуть не завше долi.
Ти не холуйствуеш тепер у пана,
перед очима не мигтить сутана:
грiх вiдпускати вмiемо самi!…
Ти не працюеш, та не менша шана,
як i тому, хто на роботi зрана,
бо за неробство не сидять в тюрмi…
Франческо БЕРНІ
* * *
Любов й Надiю нам Всевишнiй дав,
як шлях важкий до щасноi вершини.
Та навеснi вiд них – чверть половини,
i ждати свiжих сил нема пiдстав.
В схололiм серцi знову льодостав,
на головi посiялись сивини.
У вiдчаi, можливо, без причини
я кличу смерть для iгрищ i забав.
О смерте, друже, символе покою,
я – дерево з опалою листвою:
не сльози iй потрiбнi – ручаi!…
Надiюся, що стрiнешся з мольбою
i, люблячи закоханих, рукою
закриеш очi втомленi моi.
Джордано БРУНО
* * *
Одне начало i такi ж причини,
з яких людське життя й космiчний рух,
народження землi без повитух,
небесний простiр i морськi глибини.
Для почуттiв й ума – однi картини:
немае чисел для усiх розрух,
для вимiру астральних завiрюх,
для них малi усi земнi аршини.
