banner banner banner
Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник)
Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник)
Оценить:
 Рейтинг: 0

Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник)

На конику вороненькiм,
Бо стрiлець покинув, а сам полинув
На конику вороненькiм.

Ой покрились бiлим снiгом полонини

Вiрш Василя Бобинського, Левка Лепкого, Михайла Гайворонського. Музика Михайла Гайворонського

Ой покрились бiлим снiгом полонини,
Десь поiхав хлопець миленький з Буковини.
На прощання дав дiвчинi синю чiчку,
Сам пропав, неначе камiнь в бистру рiчку.

Ой заплачеш, моя мила, ой заплачеш,
Бо мене уже ти бiльше не побачиш.
Йшов шукати лiпшу долю в чужiм краю,
А тепер тут на чужинi пропадаю.

Ой мiж горами трембiта трембiтае,
Із-за гаю гайвороння вилiтае.
Дiвчинонька плаче, хлопця виглядае,
Тiльки милий iз чужини не вертае.

Розцвiла весняним цвiтом Буковина,
Довго ждала – не дiждалася дiвчина,
Залишив на згадку милий синю чiчку,
Сам пропав, неначе камiнь в бистру рiчку.

Пройшли гори, пройшли доли

Вiрш i музика Михайла Гайворонського

Пройшли гори, пройшли доли,
Темнi бори перейшли,
А кращого отамана
Над нашого Василечка не знайшли.
Бо наш славний Василечко
З нами все тримае,
Разом з нами йде до бою
І разом гуляе.

Слава, слава, отамане

Вiрш Юлiана Назарака.

Музика Михайла Гайворонського

Слава, слава, отамане,
О, ти, батьку наш!
Ми з тобою на ворога
Пiдемо всi враз!
Ми з тобою на ворога
Пiдемо всi враз!

Конi твоi осiдланi,
Ми вiд рання ждем;
Вийди, батьку отамане,
І скажи: ми йдем!
Вийди, батьку отамане,
І скажи: ми йдем!

І як та хмара, як та туча,
Вдарим на врагiв,
І з тобою в трудах, славi,
Вертаемось домiв.
І з тобою в трудах, славi,
Вертаемось домiв.

Не час, ореле, горювати, —
Глум забудь i бiль;
Краще згинуть, як так жити,
В бiй веди, у бiй!
Краще згинуть, як так жити,
В бiй веди, у бiй!

Та ж ми твоi соколята,
Ти ж отаман наш;
Ми до бою за тобою
Пiдемо всi враз!
Ми до бою за тобою
Пiдемо всi враз!

Микола Голубець

Украiнський iсторик, архiвiст, краезнавець, мистецтвознавець, поет, прозаiк, публiцист, редактор, перекладач, бiблiограф Микола Голубець (лiт. псевд.: Микола Вiлонський, М.Вiльшина; 15 грудня 1891, Львiв – 22 травня 1942, Львiв) закiнчив Львiвську академiчну гiмназiю i Академiю мистецтв у Краковi. Навчався на фiлософському факультетi Львiвського унiверситету та у Вiденському унiверситетi.

У роки Першоi свiтовоi вiйни вiд 1914-го – доброволець Легiону Украiнських сiчових стрiльцiв. Мав ранг пiдхорунжого, активний член «Пресовоi квартири УСС» у Вiднi. Наприкiнцi 1918 р. – командир чоти новоствореноi Украiнськоi Галицькоi армii, учасник бойових дiй украiнсько-польськоi вiйни 1918–1919 рокiв.

Вiд 1920-их займався науковою, лiтературною i культурологiчною дiяльнiстю: член комiсii Наукового товариства iменi Шевченка у Львовi з iсторii мистецтва, один iз органiзаторiв Асоцiацii незалежних украiнських митцiв.

Пiсля вересня 1939 р. – працiвник Львiвського мiського архiву. Пiд час нiмецькоi окупацii Львова заснував Лiтературно-мистецький клуб, працював над тритомною iсторiею украiнськоi культури.

Як дослiдник iсторii украiнського мистецтва та iсторii Украiни, Львова та регiону був автором 84 книг i брошур, понад 1500 статей. З-пiд його пера вийшла серiя брошур i статей про украiнських митцiв: О. Архипенко (1922), Т.Шевченко (1924), Л.Долинський (1924), П.Холодний-старший (1926), М.Гаврилко, Л.Гец (1934), Т.Копистинський, О.Кульчицька, Ю.Нарбут, О.Новакiвський, І.Труш i П.Ковжун (1939), про мiста i села: Львiв (путiвник, 1925), Лаврiв (1926–1927), Белз, Буськ, Звенигород (1927), Перемишль, Теребовля (1928), Сокаль (1929), Жовква i середньовiчний Галич (1937).

Видавець та редактор 14 тижневикiв i щоденних газет, зокрема: «Свiт» (1917–1918), «Шляхи», «Життя i мистецтво» (1920), «Маски» (1920), «Украiнське мистецтво» (1926), «Недiля» (1928–1931), «Час» (1931) та iн.

Редагував також «Украiнську Бiблiотеку», яку видавав Іван Тиктор.

Художню творчiсть почав як поет збiркою позначених мiнорними настроями вiршiв «Фрагменти» (1909) та «Бувають Хвилi» (1910). Автор поеми на бiблiйнi теми «Мойсей Безумний» (1914). У вiршах «Апострофа», «Михайловi Яцкову» та iн., поетичному циклi «Веснянi води», драматичнiй сценi «Стрiча» зi збiрки «Поезii» переважають мотиви непокори тяжкiй долi, прагнення до суспiльноi та душевноi гармонii.