Так вiн промовивши, берло в руках обернув i ним збоку
Гримнув у гору порожню; й вiтри, наче в лавах загони,
Мчаться туди, де iм вихiд дали; й суходолом спочатку
Вихром гуляють, припали до моря, в основах ворушать.
85 Разом i Евр, i Нот полетiли, й на зливи багатий
Африк, i хвилi великi до берега котять. Лунають
Крики мужiв, i линви скриплять. Несподiванi хмари
Тевкрам i небо, i день уже з-перед очей виривають.
Нiч уже чорна на море злягла. Загримiло склепiння
90 Неба, i блискавки густо в ефiрi мигають, кругом все
Смертю на мiсцi мужам грозить очевидною. Зразу ж
Сили позбувся Еней, весь потом холодним облився;
Тяжко зiтхае i, руки обидвi до неба пiднiсши,
Мовить такими словами: «Сто раз щасливiшi героi,
95 Що пiд високими мурами Троi iм вмерти судилось,
Перед очима батькiв iх. О ти, наймужнiший з данайцiв,
Сину Тiдея, чом на Ілiйських полях не загинув[10 - За Гомером («Ілiада», V, 329 i далi), Еней загинув би вiд меча грецького героя Дiомеда, сина Тiдея, коли б його не врятувала Венера.]
Я вiд твоеi правицi? Чом дух не вiддав, де суворий
Гектор полiг, повалений ратищем внука Еака,
100 Де Сарпедон лiг могутнiй i де Сiмоентова хвиля
Стiльки шоломiв купае, й щитiв, i трупiв героiв!»
Ще вiн не вимовив слiв цих, як з пiвночi вихор iз свистом
Бурею злинув, вiтрила ударив, зняв хвилю до неба.
Трiснули весла, судно закрутилось i стануло диба.
105 Ось насуваеться зверху гора водяна прямовисна;
Тi аж на гребнi зависли, а тим, розступаючись, хвиля
Дно показала, а там i пiсок з глибини вивертае.
Три кораблi здужав Нот i метнув iх на скелi пiдводнi;
В хвилях вони там стирчать, – вiвтарями iх звуть iталiйцi, —
110 Мов велетенський пiд плесом хребет. Три на скелi стрiмчастi
Евр пiд мiлини зiпхнув пiсковi, що аж жалко дивитись;
Прiрву загачуе ними, пiском обгортае навколо.
Той корабель, що ним вiрний Оронт iз лiкiйцями iхав,
Перед очима Енея хвиля морська велетенська
115 Б'е у корму, i пiрнув стрiмголов, у безодню скотившись,
Збитий керманич; аж тричi судном закрутила на мiсцi
Хвиля рвучка, i бездонна пучина його поглинула.
Зрiдка спливали в безмежнiм просторi крутоi безоднi
Зброя мужiв, i бервена, й багатства троянськi на хвилях.
120 Вже i мiцне Ільйонея судно, i героя Ахата,
Й те, що ним плинув Абант i що плинув Алет староденний,
Буря змогла; усi скрiплення палуби зовсiм ослабли,
Шпари вiдкрились i воду ворожу до себе приймають.
Але Нептун запримiтив тим часом, що море заграло
125 І зашумiло могутне, що пущено бурю й на днi вже
Зрушились води стоячi. Ображений тяжко, iз моря
Виглянув i понад хвилi пiдняв вiн спокiйне обличчя.
Бачить, що флот Енеiв по цiлому морю розбитий,
Валиться море i небо, здаеться, уже на троянцiв.
130 І перед братом не вкрилися хитрiсть i пiдступ Юнони.
Кличе вiн Евра й Зефiра до себе i так до них мовить:
«Так-то вже вашого роду пиха завела вас далеко?
Ви лиш вiтри, а посмiли без волi моеi й наказу
Небо змiшати з землею i горами хвилi пiдняти?
135 Ось я вам! Зараз же швидко приборкайте хвилi кипучi.
Потiм уже не таку вам покуту завдам за провину.
Гей же, рушайте мерщiй i вашому пановi мовте,
Що не йому над морями знак влади – цей грiзний тризубець —
Доля дала, а менi. Хай дикi тримае вiн скелi,
140 Вашi, Евре, оселi, Еол хай бундючиться там же;
Там, в тих хоромах, нехай у в'язницi вiтрiв вiн царюе».
Так вiн промовив; та скорше, нiж слово сказав, заспокоiв
Збурене море, розвiяв згромадженi хмари i сонце
Викотив знову на небо. І вже Кiмотоя з Трiтоном
145 Судна iз гостроi скелi, що сили iм стало, стягають.
Сам вiн тризубцем пiдважуе, сам i пiски розгортае,
Море вгамовуе й iде по хвилях в легкiй колiсницi.
Так-то бува, як великий народ забунтуеться часом:
Чернь безугавно лютуе, i вже смолоскипи лiтають,
150 Гостре камiння летить, а зброею лютiсть кермуе.
Мужа, проте, як побачать, що в них у пошанi великiй, —
Мае-бо вiн i заслуги, – то змовкнуть, щоб слухати пильно;
Грае на iх почуттях вiн словами i гнiв iх гамуе.
Так увесь гомiн на морi затих, коли батько поглянув
155 Ген понад хвилi, проiхав по чистопогiдному небi:
Кiньми правуе до бiгу, мов льоту, й вiдпружуе вiжки.
Втомленi люди Енея прямують шляхом своiм просто,
Де побережжя найближчi; i так у Лiвiйську краiну
Їдуть. Там глибоко затишок е в узбережжi, там пристань
160 Острiв своiми зробив берегами, бо кожна там хвиля,
Ринучи з моря, об них розiб'еться й, роздвоена, круто
Знов повертаеться. Злiва i справа великi там скелi;
Небу грозять iх вершини високi; внизу ж попiд ними
Води спокiйнi мовчать. Лiси мерехтять доокола,
165 Темнi там тiнi простелюе гай таемничий. З другого
Боку печера, в нiй скелi звисають; вода там солодка.
Викутi крiсла у каменi дикому – нiмф то домiвка.
В цьому-то мiсцi знеможенi судна не треба в'язати
Линвами, нi прикрiпляти, вбиваючи якiр зубатий.
170 Тут-то Еней, ледь iз цiлого флоту сiм суден зiбравши,
З ними спинився. Троянцi, що так за землею стужились,
Вийшли на берег. Пiсками iдуть, що такi iм жаданi,
На узбережжi, вiд солi вологi, в утомi лягають.
