Книга друга
Еней розповідає про зруйнування Трої. Обмануті підступними розмовами полоненого грека Сінона, троянці, незважаючи на застереження жерця Лаокоона, вводять у місто, спорудженого греками, великого дерев’яного коня. Заховані в ньому греки вночі вискакують і оволодівають містом. Тінь Гектора з’являється у сні Енеєві. Еней разом з товаришами йде в останній бій. Товариші Енея падають у борні за полонену греками Кассандру. В бою біля Пріамового палацу Пірр убиває Пріама. Венера умовляє Енея тікати з мурів зруйнованої Трої. Еней з утікачами подається на гору Іду.
Зразу ж замовкли усі і слухали дуже уважно.Батько Еней тоді з ложа високого став говорити:«Біль невимовний мені роз'ятрити велиш ти, царице.Геть зруйнували данайці могутність велику троянську,5 Й царство їх гідне плачу, – я сам всі ті бачив нещастя,Сам був учасником в битвах. Та хто не заллється сльозами,Повість почувши таку, хоч би навіть це був мірмідонець,Навіть з долопів якийсь, навіть воїн лихого Улісса.Ночі вологої мла вже минає, схиляються зорі10 Й кличуть до сну. Та коли забагнулось пізнати пригодиНаші й почути про Трої останню недолю, – хоч серцеНиє із жалю й здригнеться не раз, як згадаю про все те,Я починаю: Данайські вожді, як війна їх зломилаЙ щастя покинуло – років-бо ж стільки минуло, – натхнені15 Дивним Паллади умінням, коня спорудили, мов гору,Ребра оббили ялицею й мовби обіцяну жертвуВ дар за щасливу дорогу лишили, – пішла така чутка.Потім самі замикають таємно героїв громаду,Вибрану жеребом, в темній утробі; все черево кінське,20 Цілу його глибину наповняють узброєним військом.Тенед іздалека видно, преславний колись був той острів,Повен достатків, аж поки стояла Пріама держава;Нині морська лиш затока, лиш захист для суден непевний.На узбережжя пустинне запливши, вони заховались;25 Нам же здавалося, що відпливли вони з вітром в Мікени.Тож цілій Тевкрії з серця спадають тривалі турботи.Брами відкрились; як мило пройтися у табір дорійців,Бачити звільнене місце, покинуте все побережжя.Тут був долопів загін, ось Ахілла був лютого табір,30 Тут було місце для флоту, а тут вони звикли боротись.Ті задивились на згубний дарунок діви Мінерви;Велич коня їх дивує; і перший Тімет закликаєВ замок його затягнуть, серед мурів поставить.Були це Хитрощі в нього чи доля така вже троянська, не знати.35 Капій, проте, й також ті, в чиїх головах розум був кращий,Дар цей підступний данайський, цю засідку вкинути радятьВ море, або підложити вогонь, або черево свердломВглиб провертіть, перевірить, що криє той сховок таємний:Так поділилась непевна юрба на два табори різні.40 Перший тут перед всіма у натовпі люду численнімЛаокоон, розпалившись, збігає з високого замкуЙ здалека кличе: «Нещасні, яке безголів'я великеВ вас, громадяни? Ви вірите, може, що ворог від'їхав?Може, в данайців без зради дари? Чи Улліс вам не знаний?45 Таж в деревищі або заховались підступні ахейці,Замкнені в ньому, або ця споруда на нашу твердинюЗроблена, щоб заглядала в доми і зверху на містоВпала, чи інший тут підступ; ох, тевкри, не вірте коневі.Як там не буде: данайців боюсь і з дарами прибулих».50 Так він промовив і в розмаху сильнім свій спис величезнийВ бік, у закруглене скріпами черево тої потвориВін заганяє. Той вбивсь, тремтячи, аж утроба здригнулась,Гуркіт і стогін луною відбились в порожній коморі.От коли б так присудили боги й не змилив би наш розум55 Та розтрощити залізом аргейську криївку вказав нам,Троя й ти, замку високий Пріама, донині стояли б.З поля тим часом ведуть юнака пастухи дарданійськіЗ криком гучним, щоб віддати цареві; у нього на спиніЗв'язані руки; незнаний, він стрічним віддавсь добровільно,60 Щоб цього лиха накоїть і Трою ахейцям відкрити;Був це бадьорий юнак і готов на одно і на друге:Виконать задум підступний чи з певною смертю зустрітись.Молодь троянська, в бажанні побачить його, звідусюдиНавперегін набігає й на глум його хоче узяти.65 Тож заприміть це лукавство данайців і з того, що вдіявЗ них тут один, – ти усіх їх пізнай.Бо як збентежено перед очима він став безбороннийІ навкруги по фрігійській громаді повів своїм зором,Мовив: «О горе, яка ще земля і моря які можуть70 Взяти до себе мене? Що нещасному ще зостається?Бо й у данайців ніде мені місця нема, і дарданціВорогом мають мене і крові жадають моєї».Плач цей зм'ягчив нам серця, й ми обурення наше до ньогоСтримали. Розповісти велимо, із якого він роду,75 Що нам приніс і на чім покладає він, бранець, надію.Той охолонув від страху та врешті почав говорити:«Все, що скажу тобі, царю, це буде одна лише правда;Не заперечу того, що я сам з арголійського роду.Перше, що я визнаю: якщо доля Сінона нещасним80 Може зробить, то нікчемним зробити й брехливим не зможе.Може, колись випадково чував ти ім'я Паламеда,З роду Белідів, про славу його голосну, може, чув ти.Через ганебний донос пеласгійці його покаралиСмертю, невинно, за гадану зраду, бо завжди противник[32]85 Був він війні цій; тепер за покійником гірко ридають.Батько віддав мене вбогий йому за товариша зброїЩе в моїй юності ранній; він був мені й родич до того.Поки він міцно держався при владі й на радах владарськихЗначення мав його голос, було і ім'я моє знане,90 Й шана була мені. А як звела його геть з цього світуЗлоба й ненависть Улісса – всі знають, про що говорю я —Горем прибитий, життя коротав я у чорному смуткуЙ серцем обурювавсь завжди за гибель невинного друга.І не мовчав, нерозумний, але, коли доля дозволить95 В рідний мій Аргос звитяжцем вернутись, поклявсь урочистоМесником стати, й ненависть тяжку цим стягнув я на себе.Звідси почав я котитися в прірву: з хвилини тієїОбвинуваченням хитрий Улісс переслідував завжди,Сіяв в народі непевні про мене чутки і свідомо100 Зачіпки ждав, не спочив він, аж поки Калхант нагодився. —Нащо немилі нам спогади ті викликати даремно?Гаятись нащо, як ви кладете в один ряд всіх ахейців?Досить того, що ви чули; карайте якмога скоріше:Так ітакієць хотів би, і щедро заплатять Атріди».105 Тут ми бажанням усі загорілись розвідать докладно,Що то за злочин, нам невідомий, готують пеласги.Він же, обман затаївши, із страхом і далі провадить:Мали данайці не раз вже покинути Трою, тікатиІ відступити, втомившись війною, що довго тривала.110 Ох, щоб були це вчинили! Та часто морські буревіїЇм замикали дорогу і вітер лякав їх південний.От коли кінь із балок кленових стояв вже готовий,Враз тоді хмари густі зашуміли по цілому небу.Серед безладдя шлемо Евріпіла спитати оракул115 Феба; він слово сумне приніс нам із храму святого:«Кров'ю і дівчини смертю вітри ви вблагали,[33] данайці,Як узбереж Іліону взялися дістатись уперше,То й повороту належить вам кров'ю шукать і віддатиВ жертву життя арголійське». Народ як почув це віщання, —120 Cерцем стенувся увесь і дрож перейняв усі кості —Доля кого з них обрала, кого Аполлон зажадав з них.З шумом великим тоді ітакієць[34] Калхаса-пророкаТягне в середину натовпу й силує людям відкрити,Що означає богів віщування. Мене не один вже125 Попереджав про злий підступ митця-лиходія,[35] майбутнєМовчки моє прочував. І два п'ятидення зрікавсяВін кого-небудь назвать і на смерть його цим передати.Ледве з бідою його спонукав ітакієць великимґвалтом, що вимовив слово й мене на жертовник призначив.130 Всі, як один, притакнули й погодились легко на тому,Щоб нещасливець один поплатився за лихо, якогоКожний боявся для себе. Проклятий той день наближався,Підготовлялись обряди, мука готувалась солона,[36]Квітли на скронях стрічки. Та я втік, признаюся, від смерті,135 Пута порвав і в багнистому озері ніч пересидівМіж комишами, аж поки, вітрила напнувши, відплинуть.В мене нема вже надії побачить стару батьківщинуЙ двоє коханих дітей, ані батька, якого люблю я;Може, і їх покарають за втечу мою, щоб помститись, —140 І надолужать провину мою їх нещасною смертю.Тож на богів я благаю тебе, на небесних, що правдуЗнають, на вірність, як ще між людьми непорушена є десь:Змилуйсь над лихом великим моїм і людину помилуй,Ту, що тягар оцих злигоднів мусить терпіти безвинно».145 Зрушені цими сльозами, даруєм життя йому, стількиВін милосердя в нас будить. І перший Пріам в того мужаПута із рук його зняти велить, попустити кайданиЙ мовить ласкаво: «Хто б ти не був, але втрачених греківНині забудь. Будеш наш. Тільки правду скажи мені щиру:150 Нащо вони величезного цього коня збудували?Хто будував? Чи обітниця то, чи споруда військова?»Так запитав він. А той, в пеласгійських лукавствах учений,Звільнені руки до неба піднісши: «Вас кличу за свідків, —Каже, – о вічні вогні, вашу міць непорушну, священні155 Вівтарі й кляті ножі, від яких я утік, і ті стьожки,Що їх як жертва носив я, – вже вільно мені потоптатиГреків священні закони, мужів їх ненавидіть, тайниВсі, що їх світові мають явити. Бо жодні закониРідного краю мене вже не держать. Якби лише, Троє,160 Вірна лишилась ти даному слову, сама врятувавшись,Так і мене врятувала, як правду скажу і віддячусь.Всю-бо надію данайці і віру в війну розпочатуЗавжди в Паллади заступництві мали. Та з дня, як безбожнийСин Тідея й зухвалий Улісс, винахідник злочинства,165 Божий палладій із храму святого забрать завзялися,Напад вчинивши і замку сторожу убивши, забралиОбраз святий і торкнулись руками кривавими стьожокДіви святої, від тої хвилини надії данайцівВраз похитнулись, й упавши, назад покотились. Зламалась170 Cила данайців, і серце богині від них відвернулось.Знаками ясно своїми дала це Трітонія знати;Ледве поклали у таборі образ, їй очі відкрились,Іскрами блиснули, тіло в солоному поті скупалось,Тричі сама на долівці вона підвелася – о диво! —175 Аж міднокований спис і щит затремтіли у неї.Їм провіщає Калхант, щоб морем тікали; не можеВпасти Пергам від аргейської зброї, аж поки віщанняВ Аргосі знов не спитають та образ, який в кривобокихСуднах везли, не повернуть. Якщо ж вони в рідні Мікени180 Нині поїхали з вітром, то там вони зброю готують,Ласки шукають в богів і неждано, проїхавши морем,Знову тут будуть, – Калхант ворожіння ті так викладає.Статую цю за палладій, зневажену божу святиню,З волі його збудували, щоб змити нещасну провину.185 Постать таку спорудить величезнуКалхант наказав їм, Бантини збивши дубові, її аж до неба піднести,Так, щоб крізь брами її й через мури міські не втягнути,Щоб у священних обрядах народ не знайшов охорони.Хай би зневажила ваша рука цей дарунок Мінерві, —190 Cтріне Пріамове царство й фрігійців руїна велика,Хай же на нього самого відвернуть проклін цей богове.А як затягнуть до міста цей дар ваші руки, війноюАзія аж до Пелопових мурів[37] великою піде;Доля така ж і наших онуків колись дожидає».195 Хитрощам цим і лукавству митця в віроломстві СінонаВіри йняли. Піддалися на сльози нещирі і підступТі, кого навіть Тідеїв син, навіть Ахілл ларісійськийНе подолали, ні тисячі суден, ні років десяток.Щось іще більше й страшніше нам впало, нещасним, у вічі200 Й сповнило страхом серця, що ніякого лиха не ждали.Лаокоон, що жерцем був, Нептунові жеребом даний,Жирного в жертву бика урочисто при вівтарі різав.Аж із Тенеда по хвилях спокійних – тремчу, як згадаю, —В звоях великих два змії на море злягли і прямують205 Просто до берега; груди і гриви криваві їх вищеХвиль виринають, над морем здіймаються, решта їх тілаРівно по морю простерлась великими в звоях хребтами.З шумом запінилось море; от вийшли на землю, їх очі,Кров'ю наповнені, іскрами сиплють; дрижать язики в них,210 Лижуть з сичанням пащеки. Лиш глянули ми – сполотнілиЙ порозбігались. Вони ж у рішучім розгоні прямуютьПросто до Лаокоона. І спершу тіла обкрутилиДвох невеликих синів його змії обидва і давлятьТа роз'їдають суглоби. А потім так само й його вже,215 Що ухопився за зброю й на поміч синам поспішає,Ловлять і в звої великі обкручують тісно. Два разиВпоперек вже і його обвинули і потім ще двічіШию хребтами, лускою покритими, тісно обвивши,Високо вгору і голови, й шиї над ним піднімали.220 Він одночасно вузли ті руками розсунути хоче,В пасоці чорній увесь, отрутою стьожки священніЗбризкані, й крики жахливі його аж до неба сягають.Зранений віл так реве, від жертовної вирвавшись смертіЙ скинувши з шиї сокиру, яку йому вбито невміло.[38]225 Змії обидва чимшвидше у храм поповзли Трітоніди[39]Грізної, вгору на замок, залізли під ноги богиніЙ там заховались під круглим щитом. Тоді знову занилоКожному серце, жахом новим оповите. Це караСправді заслужена, кажуть, за вчинений злочин спіткала230 Лаокоона, що вістрям пройняв ту священну споруду,Вбив в її спину свій спис нечестивий. Кричать усі гучно,Щоб ту споруду на місце призначене ввести й благатиЛаски богині.Мур розриваємо ми і міську відчиняєм твердиню.235 Всі приступають до діла, під ноги колеса підводять,Линви міцні на шию силяють, і клята споруда,Зброєю плідна, вступає у мури. А юні дівчатаЙ хлопці довкола співають їй гімни, радіють, як можутьЛинви торкнутись. Вона посувається. Й грізно вкотилась240 В місто, в середину саму. Ох, краю ти мій Іліоне,Божий приюте, у війнах прославлені мури дарданські!В брамі, на самім порозі, разів аж чотири спіткнулись,В череві брязнула зброя разів аж чотири. Проте миПрагнем свого у безтямі, засліплені до божевілля,245 Й ту проклятущу потвору на замку своєму вміщаєм.Тут і Кассандра майбутнє тоді з своїх уст віщувала,Тевкри, проте, до тих уст, що сам бог наказав їм, ніколиВіри не мали. Нещасні ми в день, що останнім мав бутиВсім нам, ще й храми у місті прибрали у зелень святкову.250 Небо тим часом кругом обернулось, і ніч здійняласяІз океану і пітьмою землю покрила і небо,Вкрила також мірмідонське лукавство; і тевкри на мурахЗмовкли, бо сон їм утомлене тіло зморив. Із ТенедаВже надпливала аргейська фаланга; до бою готові255 Судна у них, у мовчанні, крізь приязну місячну тишу,Їдуть до добре відомого їм узбережжя. Аж раптомБлиснув вогонь на царському судні. Сінон, врятувавшисьЗ ласки неправої долі, в цій хвилі данайців, що в кінськімЧереві досі ховались, виводить, їм нишком соснові260 Cхови одкривши, – відчинений кінь їх на світ випускає.Жваво вожді з деревища порожнього перші вилазять:Стенел з Тессандром, Улісс лиховісний – по спущеній линві,Неоптолем, внук Пелея, Тоант, Акамант і ранішеІнших – Махаон, за ним Менелай і сам майстер тієї265 Хитрої штуки – Епей; в місто, сном і вином оп'яніле,Входять усі і, убивши сторожу, в відчинені брамиВійсько впускають, загони, що в змові були, об'єднавши.Був саме час, коли в дар від богів нам надісланий першийСон огортає знеможений люд, милим гостем приходить,270 В хвилі тій Гектор приснився мені, засмучений дуже;Плакав рясними сльозами, понесений возом, як з ним цеСталось колись; обкипілий весь чорною кров'ю, в пилюці;Ремінь у ноги напухлі уп'явся. Ох, як виглядав він,Як же не схожий на Гектора був він того, що вертався275 В зброї Ахілловій з бою або як на судна данайськіКидав фрігійські вогні, – брудна борода обгоріла,Злиплось волосся в крові, і ранами весь він укритий,Що коло мурів отчизни він стільки зазнав їх у битвах.І мимоволі, здавалось, заплакав я сам і крізь сльози280 Мовив тоді до героя, озвавшись сумними словами:«Світло Дарданії, тевкрів надіє з надій найвірніша,Де ти так довго барився, з якої країни приходиш?Гекторе, наш довгожданий, гей, Як ми тебе привітаємПісля сконання стількох твоїх рідних, по злигоднях всяких285 Цілого люду і міста, ослаблені дуже на силах?Чом це я рани ці бачу?» А він на те все ані словомНе відповів на ті марні питання; і, важко зітхнувши,Мовив лиш: «Сину богині, тікай, від пожежі рятуйся;Вдерся вже ворог на мури, вже валиться Троя висока.290 Досить, проте, й для вітчизни цього, й для самого Пріама.Збройній руці якби можна Пергам рятувати, то, певно,Ця ось правиця моя врятувала б. Святі свої речіТроя тобі доручає й пенатів; бери їх з собою,Будеш в них мати супутників долі; великих шукай їм295 Мурів; ти сам побудуєш ті мури, проїхавши море».Мовив це й в руки узяв він і Весту могутню, й пов'язки,І негасимий вогонь, і з святилища все це виносить.Зойками різноманітними повниться місто тим часомБільше й все більше, – хоч батька Анхіса домівка стояла300 Осторонь інших, густими деревами щільно укрита, —Зброя бряжчить все ясніше і жах навкруги навіває.Я прокидаюсь од сну й на покрівлі, до самого верхуВибігши миттю, стою й насторожую вуха уважно.Так це, як з вихром шаленим пожежа впаде на засіви305 Чи як бурхливий струмок у гірську переміниться річкуЙ поле заллє і жниво розкішне зруйнує, всю змиєПрацю волів, позносить ліси на узгір'ях, – і станеОторопілий пастух на скалі і той слухає гомін.Тільки тепер стало ясно усім, яка у них вірність:310 Підступ данайський відкрився. Уже Деїфоба оселяВпала, велична. Вулканові в жертву, уже загорівсяБлизький сусід Укалегон, – Сігейська затока палаєСвітлом відбитим. Лунають десь сурми, гук воїнів чути.Зброю вхопив я безтямно, хоч що вже тепер у тій зброї?315 Та спалахнув я бажанням зібрати загін і на замокКинутись разом, – шаленство і гнів навіть розум виводятьІз рівноваги, – збагнув я, як гарно загинути в битві.Вирвавсь тим часом Пант Отріад з-під ахейської зброї (Феба жерцем був у нас він на замку), в руках ледве держить320 Утвар священну, богів переможених, внука малогоЙ мов непритомний біжить до порогів. «Гей, Панте, – волаю, —Як рятуватися нам, яку боронити твердиню?»Ледве я встиг це промовить, як важко зітхнув він і каже:«Б'є вже остання година, Дарданії день неминучий.325 Ми лиш колишні троянці, колись Іліон був і славаТевкрів велика була, та все те Юпітер жорстокийВ Аргос цілком переніс, а тепер он панують данайціВ місті палаючім. В мурах, всередині, кінь височеннийЗбройних мужів з себе сипле, звитяжний Сінон з нас глузує330 Й сіє пожар. Одні напливають у навстіж відкритіБрами, – без ліку, з великих Мікен їх причалило стільки!Інші, озброєні теж, у завулки тісні уступили;Стали залізні ряди, їх мечі аж іскряться, готовіСіяти смерть, так що брам охоронці передні наосліп335 В бій ледве сміють рушати, безладно боротися з ними».Вражений цим Отріадовим словом, богами натхнений,В бій і вогонь я іду, куди чорна Ерінія кличе,Брязкіт озброєння й крик, що до неба лунає. НадходятьДрузі Ріпей і Епіт, у боях дуже славний, у сяйві340 Місяця ще надійшли Гіпаніт і Дімант, а за нимиРазом стає у ряди і Кореб молодий, син Мігдона.Щойно останніми днями він в Трою прибув випадково,Гнало його до Кассандри гаряче кохання; тепер вінВ поміч фрігійцям ішов і Пріаму, бо був його зятем.345 Ох, безталанний, не чув він того, що у приступі шалуСуджена там віщувала.Щойно побачив їх разом усіх я, готових до бою,Так я тоді до них мовив: «Молодці, серця наймужнішіВ вас надаремно, якщо забажали з'єднатись зі мною,350 З тим, що на смерть іде певну. Ви бачите, що нам судилось.З храмів святих, вівтарі залишивши, боги усі вийшли,Ті, на яких ця стояла держава! Йдете рятуватиМісто в пожарі. Умрімо ж, в середину киньмося бою!Є для побитих один порятунок – рятунку не ждати».355 Цими словами ще шалу додав я серцям молодецьким.Мов серед темряви ночі вовків шаленіючих зграя,Що зголодніла утроба наосліп їх гонить, а з горломВисхлим залишені десь вовченята чекають, – і ми такЧерез ворожі ряди і крізь стріли на смерть ішли певну,360 Прямо до міста, а ніч похмурим своїм покриваломВсіх нас покрила. Хто жах тої ночі, загибелі й вбивстваВиразить може словами, слізьми ті нещастя оплакать?Падає в порох весь город старий, що стояв стільки років;Всюди по вулицях всіх валяються трупи беззбройних,365 Повно їх теж у домах і на божих священних порогах.Та не самі лиш тевкрійці вину свою кров'ю змивають,Часом відвага приходить в серця переможених, гинутьІ переможні данайці. Усюди розпука жахлива;Всюди лиш жах один, образи смерті встають незліченні.370 Перший з данайців попав Андрогей нам негаданов руки Разом з загоном великим; вважав нас за дружні фалангиВін, не впізнавши, й таким озивається приязним словом:«Гей же, мужі, поспішайте, чого це ви так забарились?Інші Пергам, що в пожарі горить, по шматочку розносять,375 Ви ж тільки зараз у бій вирушаєте з суден високих?»Мовивши це і відповідь мавши якусь невиразну,Врешті таки зрозумів, що у вир ворогів він потрапив.Весь охолонув і, скрикнувши, миттю назад він одскочив.Так, наче десь у колючих кущах несподівано ступить380 Хтось на гадюку і раптом, злякавшись, тікає від неї,Люто-бо шию свою підняла вона темно-зелену, —Глянувши, так затремтів Андрогей і почав утікати.Ми на них лавою сунемо й збройно кругом обступаєм.І незнайомих з місцевістю й лютим охоплених жахом385 Стелимо трупом, і спершу сприяє роботі цій доля.Успіхом цим запалившись, Кореб до своїх покликає:«Друзі, де доля й раніш нам дорогу рятунку вказалаЙ де нам прихильність являє, туди ми за нею ходімо:Нумо, щити заміняймо й данайські візьмімо відзнаки;390 Підступ чи мужність це буде, хто стане питать, колийдеться Про ворогів? Самі зброю дадуть». Так сказав і гривастийІз Андрогея шолом надіває, і щит, що мав пишнийГерб, він бере собі, меч він аргівський до боку чіпляє.Те саме роблять Ріпей і Дімант, і за ним уся молодь395 Радо, і кожний з них зброїться в свіжу добичу.Йдемо всі, Межи данайців вмішавшись, та бог не пішов наш за нами.Темної ночі цієї, у січі зустрівшись, багатоБилися ми, багато ахейців послали до Орка.До кораблів своїх, до узбережжя одні з них тікають,400 Інші, в ганебнім перестраху, знов у те черево кінськеЛізуть і криються там, у знайомій уже їм утробі.Гей, ні на що проти волі богів нам не слід сподіватись.Ось витягають Кассандру, Пріамову доньку, з святогоХраму Мінерви; розпатлані коси у неї, до неба405 Марно підводить палаючі очі; підняти лиш очіМоже вона, бо руки їй ніжні в окови закуто.В лютому шалі Кореб не міг цього знести і кинувсьВ саму середину тої фаланги, собі на загибель.Всі ми за ним поспішаєм і в збиту вриваємось січу.410 Вперше тоді із покрівлі святинь наших сипнулисьГусто удари на нас, і зчинилась різня нещаслива.Виглядом зброї і грецьких шоломів вони обманулись.З криком гучним і данайці тоді, озлобившись за втратуДівчини, в наступ пішли, Аякс поміж ними завзятий,415 З ним два Атріди і слідом усе долопійське їх військо.Так противійні ударять на себе вітри, як зірветьсяБуря, і Нот, і Зефір, а зі сходу як злине на коняхЕвр і ліси заскриплять, скаженіє Нерей із тризубцем,[40]Аж у найглибших безоднях морськії запіняться хвилі.420 Навіть і ті, що у темряві ночі ми їх розігналиХитро й по цілому місту розвіяли їх, надбігають.Перші вони і щити пізнають, і підмінену зброю;Зраджує в мові різниця;[41] пропало все, – в них перевага.Перший Кореб від руки Пенелея при вівтарі самім425 Збройногрізної богині упав і Ріпей, з-поміж тевкрівНайсправедливіший, був-бо він правди найбільшийпоборник (Але судилось не те йому); впали Гімант і Гіпаніс,Їх свої рідні убили. Й тебе від загину не встигла,Панте, побожність велика твоя врятувати, ні навіть430 Cвітлий вінець Аполлона. Ти, попеле Трої й останнійПломінь життя моїх рідних, ви свідками будьте, що в вашійХвилі останній я стріл і пригод не злякався данайських;І заслужила правиця моя, щоб загиб я, якщо вжеДоля таке присудила. Тоді завертаємо звідти435 Я, і Іфіт, і Пелій зі мною (Іфіт із них старшийВіком, Уліссом був ранений Пелій), до дому ПріамаРазом прямуємо, звідти-бо чуємо крики. Тут щойноБій розгорівся великий, неначе б ніде не було вжеІншого бою й ніхто вже й не гинув у цілому місті;440 Cічу завзяту побачили ми, як оселі данайціШтурмом беруть, черепахи зробивши з щитів, облягають[42]В дверях пороги, до стін приставляють драбини і лізутьАж на одвірки щаблями, лівицею щит наставляютьЯк охорону від списів, правицею ж кроков сягають.445 З другого боку дарданці зривають і вежі, й покрівліЦілі з домів, як побачать, що все вже пропало, щоб нимиАж до хвилини останньої замість знаряддя боротись;Сволоки, золотом ковані, предків старинні прикраси,Тягнуть зі стелі, а інші, кинджали загострені взявши,450 Всі обсадили пороги й їх строєм тісним захищали.Дух свій піднісши, йдемо в оборону ми царського дому,Поміч героям нести і додать переможеним сили.Двері були потайні, і пороги, і хід для домашніх МежиПріама палатами, скриті одвірки в затиллі.455 Ними-то звикла була Андромаха сердешна ходити,Поки ще царство стояло, без подруг, сама, щоб відвідатьСвекрів і Астіанакта, синочка, до діда водити.Лізу туди аж на верх я покрівлі найвищої, звідкиКидали списи рукопаш тевкри нещасні даремно.460 Cкраю там башта стояла, що гребнем вершини своєїАж до зірок піднімалась, і з неї на Трою дивитисьЗвикли вони, на флот і на табір данайський. Її-тоМи доокола залізом підважуєм, там, де в найвищімПоверсі споєння вже попустило й хиталось; з підвалин465 Давніх виважуєм і вивертаємо. Скинена раптом,Валиться з гуком і широко шереги криє данайські.Вслід їм і інші підходять. Тепер вже ніщо не вгаває,Ані каміння, ні інше знаряддя…А у передсінку самім, на першім порозі лютує470 Пірр, аж виблискує сяйвом на ньому озброєння мідне.Наче той вуж, що отруйного зілля наївся й на світлоВиповз, набряклий узимку, в холодній землі він ховався,Нині ж він, скинувши шкуру стару, випинається свіжий,Юності повен, блискучий, угору здійма свої груди,475 В'ється хребет обручами ковзкими, він пнеться до сонця,З пащі троїстий язик висуває. А разом із ПірромІ Періфант премогутній, і Автомедонт з ним, возничийІ зброєносець Ахіллів, і вся із ним скіроська молодь:Всі підступають під замок, вогні на покрівлю всі мечуть.480 Cам він між першими взяв двоєсічну і гостру сокиру,Й нею пороги рубає, і мідні зриває з устоївДвері, і, швидко дубові бервена міцні прорубавши,В них розсуває велике вікно, наче пащу широку.Видно середину дому, відкрилися довгі покої485 Давніх царів і Пріама, приміщення їх потаємні.Видно і воїнів збройних було на вхідному порозі.Всюди мішається плач з жалюгідною там метушнею,Зойк і ридання жіночі в просторих лунають світлицях,Крики до зір золотих долітають. Жінки по кімнатах,490 Жахом прибиті, блукають і двері, обнявши, цілують.Пірр напирає із силою батька – сторожі й запорамНе зупинить його. Від тарана, що гатив по одвірках,Зрушилась брама й, зірвавшись з устоїв, упала. ПробоємРоблять дорогу. Промощують доступ і перших вбивають,495 Вдершись, данайці і закуток кожний наповнюють військом.Навіть, прорвавши загати, потік так не плине шумливий,Що, крутежами пробившись крізь греблі, згори через нивиРине скажено на луки кругом і худобу і стайніТягне далеко з собою. На власні я очі там бачив500 Неоптолема, як бивсь він завзято, й Атрідів обох яБачив там на порозі, й Гекубу, і сотню невісток,Бачив Пріама, як кров'ю зливав вівтарі і вогонь той,Що освятив його сам. П'ятдесят тоді спалень[43] – на внуківПевна надія – й трофеями, й золотом варварським горді505 Впали й одвірки, а що не згоріло, данайці тримають.Може, спитаєш мене, яка була доля Пріама?Він, як побачив і міста руїни, й розбиті угледівМури, й пороги будівель, і ворога в серці покоїв, —Зброю старий, хоч одвик вже від неї, бере на тремтячі510 З старості плечі даремно, прив'язує меч без потребиЙ сміло впадає на лави густі ворогів, щоб загинуть.В самій середині замку, під небом відкритим, жертовникРозмірів був величезних, і лавр був старий біля нього,Що похилився над ним і заслонював тінню пенатів.515 Коло жертовника сіли Гекуба із дочками разом,Пообнімавши даремно подоби богів, як голубки,Що хуртовина їх чорна застала. Уздрівши Пріама,Як надівав молодечу він зброю на себе: «НещаснийМій чоловіче, яка це жахлива прийшла тобі, – каже, —520 Думка – цю зброю надіти? Куди розігнавсь? Не такоїТреба усім нам підмоги тепер, не таких оборонців!Все-бо пропало, хоч був би мій Гектор отут в цій хвилині.Ближче сюди підійди, нас жертовник оцей урятує[44]Всіх, або всі ми загинем». Слова ці рішучі сказавши,525 Старця до себе веде і на місці святому садовить.Миті цієї Політ із кривавих рук Піррових вирвавсь,Син Пріамів, між списів ворожих, крізь довгі підсінняІ по порожніх світлицях тікає, і кров'ю їх кропить.Пірр розігнався за ним, запалившись, і хоче смертельно530 Зранить; ось-ось уже вхопить рукою, вже списом проколе.Він же, проте, до батьків лиш добіг, і упав перед ними,І на очах у них вилив життя своє крові струмочком.Тут і Пріам, хоч самому і смерть заглядала у вічі,Видержать довше не міг, щоб лютим не вибухнуть гнівом.535 «Ох, за цей злочин, – гукає, – що ти учинив, якщо є десьПравда на небі, яка усілякої кривди пильнує,Гідну подяку дадуть тобі й плату належну богове.Ти спричинивсь, що я, батько, на сина загибель дивився, —Батьківський зір осквернив душогубством. Ахілл, про якого540 Брешеш, що був твоїм батьком, до ворога свого ПріамаВсе ж не поставився так. На мої-бо гарячі благанняПравда озвалася в ньому, й мені він бездушнеє тілоГектора дав поховати, й мене відпустив в моє царство».Так промовляє дідусь і без розмаху ратище кволо545 Кидає. Глухо відбилось воно від щита і повисло,Не заподіявши шкоди, у першому шарі опуки.Пірр відповів: «Коли так, то як вісник іди до Пеліда,Батька мого. Не забудь розказати про прикрі учинкиНеоптолема, скажи йому правду про виродка-сина,550 Cам же загинь!» Це сказавши, тремтячого старця під вівтарТягне, й ковзається той у калюжах синівської крові.Руку він ліву в волосся вмотавши, свій меч витягаєПравою, в бік устромляє Пріамові по рукоятку.Так закінчив вік Пріам, таке йому доля судила.555 Трої пожежу він бачив, Пергама жахливу загибель, —Він, що царем колись гордим на стільки земель і народів Азії був.Лише тулуб при морі лежить величавий,Знята з плечей голова, і саме лиш без імені тіло.Вперше тоді усього мене жах охопив невимовний.560 Я обімлів: пригадавсь мені образ коханого батька,Щойно я бачив, як цар, з ним ровесник, від рани тяжкоїРонить життя, нагадалась Креуза залишена й дім мій,Знищений, може, і доля Іула малого згадалась.Ще оглядаюсь, дивлюся, які ще є сили навколо:565 Втомлені всі вже мене залишили, й одні повалилисьПрямо на землю, а в розпачі інші в вогонь поскакали.Сам я один залишився. Дивлюсь – на порозі у Вести,В закутку тихо сховавшись, сидить Тіндареєва донька.[45]Ясність пожежі мені освітила її, як блукав я570 Й поглядом кидав усюди. Вона, боячися ворожихТевкрів, лихих за загибель Пергама, і кари данайців,І чоловіка, що зрадила, гніву чекаючи, в страху,Спільна Ерінія і для вітчизни своєї, й для Трої,Біля жертовника, там непомітно сховавшись, сиділа.575 Серцем скипів я, і лють огорнула мене – за вітчизниЗгубу помститись, за злочин скарати. «Вона, очевидно,Буде жива і Спарту побачить, і рідні Мікени;Їхати буде в здобутім тріумфі царицею; зновуБуде дружиною, дім, і батьків, і дітей ще побачить,580 З почтом троянських жінок і служебниць фрігійських Ітиме?Згинув Пріам від меча? Чи Троя згоріла в пожежі?Скільки разів у крові узбережжя троянське купалось?Ні, так не буде! Бо хоч за таке, як помститись на жінці,Шани немає, й така перемога безславною буде, —585 Певно, прославлять за те хоч, що погань я все-таки знищив,Визначив, врешті, заслужену кару. Відчую у серціРозкіш, як полум'ям гнівним відомсти наповниться й попілРідних вдоволено помстою буде». Це в серці кипіло,З цим, мов шалений, я гнався. Аж рідна матуся з'явилась590 Перед очима моїми у чистому світлі ясномуЙ сяяла так, як її я ніколи не бачив, як звиклаТільки богам у божистій з'являтись подобі, й за рукуВзявши мене, рожевими так запитала устами:«Сину мій любий, яка то скорбота у серці твоєму595 Гнів невгамовний розпалює цей і чому так шалієш?Чом не турбуєшся нами? Чому не заглянеш раніше,Де залишаєш старого ти батька Анхіса? Живі щеЖінка Креуза й Асканій, синок? Їх же всіх оточилиГреків загони. Якби не опіка моя, все згоріло б,600 Змів би все меч ворогів. Не лаконка ота, ТіндареяДонька, ненависна всім, ні Паріс, що його винуватять, —Божа, так, божа неласка зломила цю силу і ТроюЗнищила майже дотла. Дивись, я всю мряку усуну,Що твої смертні затьмарила очі й немовби їх мокрим605 Оповила покривалом. Ти зовсім не бійся наказівМатері, не відмовляйся зробить, що доручить. Де бачишМури зруйновані, де відірвався від каменя камінь,Бачиш, що хвилями пил он клубочиться з димом, – руйнуєМури Нептун і тризубцем своїм велетенським незрушні610 Валить опори, і так ціле місто з основ вивертає.Бо найжорстокіша в гніві Юнона найперша воротаСкайські в руки взяла і тримає, і в люті страшенній,Оперезавшись мечем, вже союзні фаланги від суденКличе до себе.615 Глянь, вже Паллада-Трітонія, сівши на замку високім,Хмарами сяє ясними, Горгоною грізна. Сам батькоВ серце данайцям одваги вливає, додавши звитяжнихСил їм, і збройно іти на дарданців богів закликає.Сину, готуйся до втечі і край поклади цим турботам.620 Я при тобі буду завжди й на рідні поставлю пороги».Тільки сказала і в темряві ночі густій заховалась,Як показалися постаті грізні й ворожі до Трої Божі особи величні.Ясно тоді я побачив, що весь Іліон у пожежі625 Тоне і що до підвалин руйнується Троя нептунська,[46] —Мов на верхів'ях гірських, коли ясень старезний підріжутьПилами й часто вдаряють сокирами в нього селяни,Хочуть звалити його, а він іще довго грозить їм,Листям тремтить і вершком потрясає; аж ранами звільна630 Зможений, врешті, востаннє застогне й злетить, відірвавшись,З гір у долину. І от я спускаюся долі, й під божимПроводом, через вогонь і ряди ворогів я проходжу,Стріли дають мені місце, вогонь уступає з дороги.Вже як добився я, врешті, додому, до рідних порогів,635 До стародавнього дому, то батько, якого хотів яВинести в гори високі найперше, й шукав його, зразу жДалі відмовився жити, як буде зруйнована Троя,Бути ізгоєм. «А ви, – так промовив, – у кого ще в жилахКров молодецька кипить, і не знищені сили ще ваші,640 Ви утікайте.Жив би я довше, коли б того в небі богове схотілиЙ дім цей мені зберегли б. Уже досить, і більш, ніж доволі,Бачили в'яві загибель одну і захоплення містаПережили. Подивіться, ось так покладіть моє тіло645 І попрощайтесь: я смерть собі сам заподію. А ворог —Він змилосердиться, візьме лиш одіж; а без похованняЛегко стерплю я. Немилий богам, вже й раніше непотріб,Вік коротав я з хвилини, як батько богів і цар людуПодувом грому повіяв, вогнем мене сили позбавив».650 Так говорив і обстоював це із рішучим завзяттям.Ми ж його з слізьми благаємо, я, й моя жінка Креуза,Й син мій Асканій, і челядь, щоб батько усіх нас з собоюНе занапащував, сам щоб не кидавсь в біду, що грозить нам.Не уступає, свого він дотримує наміру й місця.655 В бій я, нещасний, знов кидаюсь, смерті одної бажаю;Що ж бо лишалось мені, яка мене доля чекала?«Ти сподівався, мій батьку, що зважусь, тебе я лишивши,Сам утікати? Чи з батьківських уст лихослів'я це вийшло?З міста цього не лишити нічого боги ухвалили,660 Й це неминуче, а ти захотів до загибелі ТроїЩе приєднати себе й своїх рідних, – цій долі вже навстіжДвері відчинені. Скоро вже прийде у крові ПріамаСкупаний Пірр, що сина убив на очах його батькаЙ потім ще й батька убив при жертовнику. От ти для чого,665 Матінко рідна, мене від списів і вогню врятувала, —Щоб в своїм домі я ворога стрів, коли син мій Асканій,Батько й Креуза в крові своїй власній купатися будуть?Зброю, гей, зброю давайте, мужі, бо остання годинаБ'є нам, побитим. Ідім на данайців, до бою вертаймось,670 Щоб без відомсти сьогодні ніхто з нас в бою не загинув».Знову мечем оперезуюсь, знов закладаю на лівуРуку свій щит, прикріпляючи, й з дому виходжу.Та жінка Впала до ніг мені, тут, на порозі, й Іула малогоБатькові вгору піднявши, припала до мене і мовить:675 «Йдеш ти на смерть, тож і нас із собою бери, ми готові.Та якщо досвід твій каже, що в зброї ще є оборона,Перше цей дім захищай. Бо на кого ж маленький Іул наш,Батько і та, що колись була жінкою в тебе, лишиться?»Так промовляла і всю наповнила жалем оселю.680 Враз показалося явище дивне, що годі й сказати.Просто у нас на руках, у батьків, охоплених смутком,Видимо знявся на самім вершечку голівки ІулаВогник легесенький вгору, й почав нешкідливо лизатиКучері хлопця м'якенькі, і гладити личко рожеве.685 Ми тремтимо з переляку, й палаючі кучері рвемо,І намагаємось вогник святий погасити водою,Батько ж Анхіс спрямовує весело очі на зорі,Руки здіймає до неба і слово таке промовляє:«О всемогутній Юпітере, чуєш ти наші благання,690 Зглянься ж на нас! Якщо гідна щедрот твоїх нашапобожність, Дай нам ознаку, наш батьку, упевни у тому, що бачим».Ледве це старець промовив, як раптом понісся ізліваГуркіт з небес громовий і крізь пітьму зоря пролетілаСвітлом сліпучим, ще й смуга довжезна за нею тягнулась.695 Бачили ми, як вона, над покрівлею дому майнувши,В лісі Ідайськім далеко сховалася, свій позначившиШлях променистий, і довго ще в небі палала та світлаСмуга, і сіркою довго усе навкруги димувало.Цим переконаний батько тоді устає і на небо700 Дивиться, кличе богів і мольби шле до зірки святої:«Рідні богове, я вже не барюсь, і де кличете, йду я.Дім цей врятуйте, врятуйте онука. То ваше знамення.Троя – у вашій опіці. Тобі уступаю, мій сину,І не відмовлюся йти за тобою як вірний товариш».705 Так він сказав. А вогню гуготіння усе виразнішеЙде крізь будинки, і хвилями котить все ближче пожежа.«Гей же, мій батечку любий, на спину мені садовися,Сам тобі плечі підставлю, тягар цей мені не завадить.Як би тепер не було, в нас одна небезпека є спільна,710 Й спільний рятунок обох нас чекає, й Іул наш маленькийПіде із нами, а трохи оподаль ітиме дружина.Ви, мої слуги, уважно затямте все те, що скажу вам:Є поза містом могила, і храм стародавній ЦерериТам опустілий стоїть, і старий кипарис коло нього;715 Наші побожні батьки шанували той храм довгі роки.Там біля храму ми стрінемся всі, звідкіля хто надійде.Батьку, ти святощі візьмеш у руки і рідних пенатів.Їх доторкатись не личить мені, коли з бою такого,З січі такої кривавої я повертаюсь, аж доки720 Я не обмиюсь живою водою».Так я промовив, і шию, і плечі широкі згинаю,Шкуру левину жовтаву стелю на одежу й схиляюсьВзяти тягар свій. За руку вчепився Іул мій маленькийІ підбігає за батьком нерівними кроками; ззаду725 Квапиться жінка. Йдемо крізь закутини, в пітьму сповиті.Тут-то мене, кого жодна ще зброя ніде не страшила,Ні величезні грецькі фаланги, що стали навпроти, —Кожний вітрець вже лякає, звук кожен мене непокоїть.Весь я за ношу тремчу, за супутників любих боюся.730 Вже наближавсь я до брам і, здавалось, страхіттядороги Вже обминув, аж доходить до вух моїх, чую, десь тупітКроків численних; а батько крізь темінь зирнув і гукає:«Сину, тікай, бо женуться, – й щити вже я сяючі бачу,Міді я блиск пізнаю». Тут не знаю, яке зловороже735 Розум мені божество відняло, помутивши, бо тількиЯ завернув з роздоріжжя і вийшов із вулиць знайомих,Раптом дружину Креузу у мене, невдахи, забралаДоля нещадна. Не знаю, спинилася десь на хвилинуІ заблудила, чи, може, втомившися, трохи присіла;740 Годі сказати, та більше у вічі її я не бачив.Не оглядавсь позад себе тоді я, мені-бо й на думкуНавіть не спало, що, може, згубилась, аж поки прийшли миВсі до узвишшя й святого, старинного храму Церери.Тут ми зібралися всі, лиш її бракувало, – і сина,745 І чоловіка вона обманула. На кого, безумний,Не нарікав я з людей і з богів, і що жахливішеБачив я в знищенім місті? Асканія, батька АнхісаЙ Трої пенатів на друзів лишив я, в ярку заховавши.Сам я до міста вернувся, ясну свою зброю надівши.750 Ще раз я вирішив спробувать щастя, і знов перебігтиЧерез всю Трою, і голову знову піддать небезпекам.Отже, до мурів найперше вертаюся, до потемнілихВ брамі порогів, з яких щойно вийшов, і тими ж слідамиЙду я назад і в пітьмі уважно очима шукаю.755 Все доокола страшить і сама уже тиша лякає.Потім додому – а чи не туди, не туди повернулась, —Знову іду. А данайці напали й весь дім зайняли вже;Вітром вогонь ненажерливий аж на покрівлю заносить,Полум'я вгору шугає, і жар досягає до неба.760 Далі іду я й дивлюсь на оселю Пріама й на замок.Тут, в опустілих притворах притулку Юнони, на вартіСтали вже вибрані Фенікс й Улісс лиховісний – сторожатьЗдобич. Скарби сюди зносять багаті, грабовані в ТроїБожі престоли з палаючих храмів, із золота чаші765 Й одіж всіляку, з пожару здобуту. Кругом малі дітиЙ трепетні їх матері стоять тут із страхом навколоВ довгих рядах.Зважився навіть я голос у темряві свій подавати,І залунав він по вулицях скрізь, як із жалем Креузу770 Безперестанно і знову, і знову я кликав даремно.Поки шукав я, ганявсь безконечно по цілому місту,Образ нещасний Креузи з'явився і тінь її власнаПеред моїми очима, ця більша, ніж та, яку знав я.Я обімлів, стало дибом волосся, й заклякнув мій голос.775 Так тоді мовить вона, щоб журбу з мого серця здійняти:«Мій чоловіче солодкий, чого завдаєш ти тяжкогоСерцеві болю? Це все не без волі богів відбулося.Звідси не вільно тобі відвести із собою Креузу,Владар найвищий Олімпу на це не дозволить. Ізгоєм780 В землі далекі ти підеш, скородити будеш широкеМоре, прибудеш в Гесперії землю, де котить лідійськийТібр поуз ниви багатих мужів свої тихії води.Щастя велике тебе там чекає: і царство, й дружинаЦарського роду. Утри ж свої сльози по милій Креузі.785 Горді оселі долопів чи то мірмідонів не будуЯ оглядати, ні грецьким жінкам я не буду служити,Я-бо дарданського роду, невістка богині Венери.Мати велика богів тут мене на землі цій задержить.Отже, прощай і любов збережи нашу спільну до сина».790 Мовила це і лишила мене, хоч ридав я й багатоЇй розказати хотів, розплилася у хмарах легеньких.Тричі її намагався руками за шию обняти,Тричі із рук вислизала та тінь, що ловив її марно,Наче легенький вітрець або сонні примари летючі.795 Врешті вернувсь я до друзів своїх, коли ніч проминула.Там застаю вже нове товариство велике й дивуюсь,Що чоловіків, жінок і дітей назбиралося стільки;Всі до утечі зібрались, нещасна юрба, всі готовіВесь свій добуток, всі сили віддати мені, щоб я вів їх800 Морем, куди лиш захочу, у землі, які загадаю.Вже на найвищих верхів'ях ідайських Люціфер з'явився,Заповідаючи день, а данайці тримали, зайнявши,Брами міські, не було вже нізвідки надії рятунку:Долі скорившися, батька підняв я і в гори подався.
