Копистка. Нехай в пекло – там хоть тепло. А пiди у рай, то й за дрова дбай…
Дiд з цiпком. Ач який! Ах ти ж безбожнику! Бузувiре ти окаянний!.. Кинь цигарку, кажу!
5
Прийшов Годований. Немов нiчого не знаючи:
– Що тут такее, дiду Онисько?
Дiд з цiпком. Отак, як бачиш. Стоiть коло Божого дому, та курить, та смердить, щоб ти знав, цигаркою.
Годований. А чого, дозвольте, стоiть?
Дiд з цiпком. Спитай його!
Хтось iз людей. Чашу, святиню церковну забирають!.. Позолоту, срiбло…
Годований. Як це забирають, дозвольте? Хто бере? По якому праву?
Хтось iз людей. А по такому, як i хлiб брали. Комунi отiй.
Годований (прикидаючись). Дозвольте, то хлiб – вещ зрозумiлая, але ж чаша й хрест – це ж Божii речi… Та хто бере?
Копистка. Комiсiя.
Годований. Яка така комiсiя? Хто ii обрав?
Копистка. Народ.
Злий голос. Який народ? Де той народ?
Копистка. Бедний народ.
Годований. Та народ аж ось коли сходиться, а про комiсiю то нiхто, ма’ть, i не чув.
Копистка. А я кажу – которий найбiднiший народ. Як i полагаеться тепер.
6
Прийшли ще люди. З ними Стоножка, дiд Юхим, Вася, Параска. Гомiн пiшов.
Годований. Ось що, Копистко! Ми, народ, вже знаемо про все… Бо ми, народ, знаемо, коли й яка з повiту бомага прийшла i що в тiй бомазi пишеться. Ми, народ, тепер питаемось, як це так? В бомазi пишеться, щоб брати срiбло-злато церковнее з дозволу народного, а ми, народ, про це знаемо?
Голос (незаможницький, з натовпу). Которе бiдне – знае, як один.
Годований. Пiдожди там!.. Як це так, ми, народ, питаемось, що в бомазi пишеться так, а ви чините навиворiт, та ще й нишком од усiх? У бомазi сказано, щоб на обчеських зборах проголосованi були всi церковнi речi, а ви, як тi злодii, вдерлись у церкву i що робите?
Дiд з цiпком. Чуеш?
Годований. Так оце ми, увесь народ, i кажемо: чи дамо, чи не дамо чашу i хрест – об цiм ви в народа спитайтеся!..
Гомiн. У народа спитайтеся!..
Дiд з цiпком. Чуеш, що народ каже?
Копистка. Та який же з вас народ, чудак ти, чоловiче?
Дiд з цiпком. Як так?.. А хто ж ми, щоб ти знав?
Копистка. Ви ж незорганiзований елiмент, та й усе…
Годований (по паузi). А ми ось що, граждани, комiсiя од народу! Ходiмо зараз у церкву та й заборонимо iм по закону совецькому…
Копистка. Ша!.. Пiдождiть!.. Закон-то совецький, та не про вас його писано.
Годований. Та ти чого тут розкамашуеш? Що ти нам – начальство чи хто?
Копистка. Не начальство, а совецька власть!
Дiд з цiпком. Яке ти маеш право?.. Хто тебе настановив?
Копистка. А звiсно, не ви, дiду. Були такi, що настановили… Ми тепер власть i бiльше нiхто!
Годований. Розступись, море, – кiзяк пливе.
Дiд з цiпком. Оце правда – розступись, море… Недавно з кiзяка й не вилазило, а тепер – начальство!
Параска (тут як не вихопиться). А вам досадно? Так? Аж очi пухнуть з досади, що колись Мусiй мiй з панського загону й не вилазив, а я в кiзяцi й дiти плодила, а тепер… тепер питають: де тут живе товариш Мухiн Копистка?..
Копистка (посмiхаючись). Тут! Осьдечки я, Мусiй Хопистка!
Параска. Не перебивай, сатана!.. Пожалуста, на з’iзд до нас… Ось воно! Колись моему сатанi й на землю забороняли сiсти, а тепер його й на плисовi крiсла садовлять, раду з ним радять, як воно, що й до чого, а вам що? А вам сто сухих досад од цього!..
Копистка. Трах-тара-рах – оце вам, дiду, резолюцiя!..
Дiд з цiпком. А ти… А ти кинь цигарку, кажу! (Та й замiрився на Копистку цiпком.)
Копистка (не зворухнувся). Ша, дiду!
Дiд з цiпком. Кинь, бо…
Копистка. Не дмухайте, дiду, проти вiтру…
Дiд з цiпком. Бо…
Копистка. Бо пуп увiрветься.
Ударити дiд не наважився. Одступивсь. Трясеться.
