Гиря. Дав би з останнього, кажу, якби ж ти одцурався iх, одсахнувся вiд Копистки та Смика та й повернув на християнську тропу…
Стоножка. Я той… я краще одроблю вам…
Гиря. А, голубе, що менi твiй одробiток! Ти на правильну тропу вийди! Он завтра вони забиратимуть з церкви чашу i хрест, ти що iм скажеш? Дозволиш чи нi?..
У Стоножки голова поникла.
Га?
Стоножка засiпався.
Невже, питаюсь, дозволиш i з богiв сорочки познiмати?
Стоножка. Не знаю про це…
Гиря. Гм… Так ти й не знаеш?
Стоножка. Не думав про це…
Гиря. Гм… Якщо не думав, то пiди та подумай, помисли. А тодi приходь! Тим часом i я подумаю, обчислю… (Глянув на годинник.) Та дивися, вже скоро десять! Бiжить час, обминае нас… І не зглянешся, як отак i смерть у дверi набiжить…
Стоножка (глухим голосом). Гнате Архиповичу! Я за вами руку пiдiйму… Як скажете, так i чинитиму…
Гиря. Е, нi!.. Я не приневолюю, я не силую тебе, Йване. Ти краще подумай, голубе, виваж все це, обмiркуй…
Стоножка. Я вже надумавсь… Я за хрест i чашу… Щоб не брали iх, скажу, i щоб бiльше нiчого у людей силою не брали.
Гиря. Ось-ось воно й е: щоб силою не брали! Святу правду, Йване, кажеш – щоб не брали силою!.. А брали, спитавшись у хазяiна, дозволу випросивши у людей… у громади… Ех, жаль який, Йване, що ти прозрiв тодi, коли вже у мене силою забрали хлiб, а ти ж i помагав його брати!..
Стоножка. Простiть, Гнате Архиповичу!
Гиря. Ну, та вже хай Бог тебе простить… Мiшечка у тебе часом нема?.. Ага, торба!.. Давай… Та вона така, що пудiв зо два влiзе. Постiй тут, я зараз… (Вийшов у сiни i скоро вернувся.) А знаеш, Іване, ти ось що… Ти краще прийди по ячмiнь до мене завтра чи там позавтра.
Стоножка. Я, iй-бо, дядечку, за хрест i чашу… Може, не вiрите, то я заприсягнуся…
Гиря. Приходь завтра… Як тiльки ото скажеш привселюдно, бiля церкви, що ти за хрест i чашу, як тiльки покаешся, так i приходь… Позичу, голубе, iй-бо, позичу i так дам… Серця увiрву шматочок, а таки дам…
Стоножка. Дядечку, Гнате Архиповичу! Сили моеi не вистачить до завтра… Боюсь, що не встигну, до церкви не дiйду, десь упаду…
Гиря. А господи, не можу на такi муки дивитися… Не можу, Йване!.. Серце краеться… Постiй, постiй, голубе… (Пiдiйшов до столу, одкинув рушника i, взявши в руки буханок хлiба, урiзав половину. Потому, повагавшись, ще шматочок додав.) На, Йване! Оддаю тобi свiй завтрашнiй пай, бо сам же давно на порцiях живу.
Стоножка (чолом йому оддавши). Спасибi вам!.. Спасибi!..
Гиря. А завтра приходь до церкви… Чуеш?
Стоножка (iз сiней). Прийду!
10
Вернувся Гиря в хату, аж тут Лизька iз чулана вийшла. Очi сяють, на щоках ягiдки грають. Пiдiйшла i пошепки:
– Папаню, милий… Завтра свати до нас будуть. Чуете? Свати!
Гиря (стрепенувся). А не бреше?
Лизя. Нi, нi, щось на його отi комзлиднi насiли, дак вiн на все рiшився…
Гиря. Та невже?
Лизя. Цс-с…
Гиря. Рiшився, кажеш?
Лизя. Цс-с-с, папаню… Не показуйте йому, що ми так iзрадiли… Пхи!
Гиря. Гм… Подивлюсь на тебе, Лизю, – вилита ти мати. Покiйна теж така була, царство iй небесне… Ну, йди, доню, до нього… Та гляди лишень, щоб не обдурив!..
Лизя. Пхи! Ще що вигадаете! Не на таку напав…
Гиря. А про церкву ти йому нагадала?
Лизя. Пiде й до церкви.
Гиря. Гляди ж… А на весiлля – духiв отих та пахощiв повне вiдро тобi куплю… Постривай ще… (Озирнувся, одчинив якусь лядку, витяг пляшку самогону, одлив половину.) На, почастуй… Тiльки багато не давай… Та гляди менi!..
11
Вийшла Лизя, Гиря пройшовся по хатi. Із другоi хати вийшов Годований, дiд з цiпком, черницi, Ларивон.
Гиря (усмiхнувся до них). Чули?
Годований. Голова у вас, Гнате Архиповичу.
Гиря. Просвiтляеться життя, просвiтляеться. (Повернувся до божницi.) О Господи, царю небесний! Перебори ти силою своею революцiю! Попали ти ii огнем своiм! Попелом укрий! Вiтром розвiй!
Черницi стали навколiшки. Зашелестiли губами й широкими рукавами. Молилися всi:
– Поверни все на старий лад!.. Та невже ж ти не в силах подужати комуну? Бий ii, трощи, з корiнням виривай геть!.. Ти покарав був Йова милосердного, дак ти ж йому повернув усе добро… Верни ж нам наше добро, що комнезами забрали!.. Верни конi, хлiб, худобу, грошi!.. Ну верни ж, верни, тебе благаемо!..
Завiса
Дiя третя
1
Бiля церковноi брами зiбралась комiсiя: Смик, два незаможники. Пiдiйшов Копистка з ключами.
Смик (назустрiч йому). Ну як?
