Я розписав би iх по власнiй волi!
Із свiту вигнав би всi смутки, болi,
Чолом небес досяг, не жив би долi!
28
Твiй ворог – небеса коловоротнi.
Без друзiв ти, всi днi твоi самотнi.
Будь сам собою, не гадай про завтра,
В минуле не дивись, живи сьогоднi!
29
Минають весни, зими пробiгають,
Листочки книги нашоi гортають.
Пий, не журись! I лiкарi, крiм хмелю,
Нiяких лiкiв од журби не знають.
30
Хай кожна мить, що в вiчнiсть промайне,
Тебе вщасливлюе, бо головне,
Що нам даеться тут, – життя: пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.
31
Що глина гончарам? Не варт нiчого!
Нiкчемний прах! А розсудили б строго,
Вони б ii не м’яли й не топтали:
Це прах батькiв, хай мають жаль до нього!
32
Наказують: «Не пий, тепер у нас шабан!»
I знов: «Тепер раджаб, не заглядай у жбан!»
Ну що ж! Коли цi два для Бога та Пророка,
Ми надолужимо у мiсяць рамазан!
33
Чому, о небеса, у недотепи-скнари
Є лазня, млин i сад, е табуни й отари,
А праведному й корж нелегко дiстаеться?
Не шани вартi ви, а злого глуму й кари!
34
Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя;
Тi, що пiшли вiд нас, пiшли без вороття;
Із рук не випускай нi серця, нi коханки,
Будь завжди з келихом – i не марнуй життя!
35
Не тi тепер часи, щоб друзiв добирати.
З людьми на вiдстанi привчайся розмовляти.
До найвiрнiшого пригляньсь розумним оком —
I ворога в ньому зумiеш розпiзнати.
36
Що знаеш ти? Адже ти сам – нiщо!
Ти вiтер, дим, i весь твiй крам – нiщо!
З обох бокiв у тебе небуття,
Ти весь в ньому, ти й тут i там – нiщо!
37
Ми загубили все, що назбирали;
Нам кiгтi смертi серце роздирали;
Нiхто не повернувся з-за могили
Розповiсти про тих, що змандрували.
38
Вино й пихатому додолу шию гне,
Вузли розв’язуе, розплутуе складне.
Налий Іблiсовi[7 - Мусульманський ангел, проклятий Богом за те, що не вклонився Адамовi.] – i вiн перед Адамом
Двi тисячi разiв чолом землi сягне.
39
Ти вродою б затьмить Джемшiдiв келих мiг,
О чашнику! Кладу тобi життя до нiг.
Дрiбненька курява, очей моiх вiдрада,
Встае роями сонць вiд пiдошов твоiх!
40
Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу?
Коли пiду я геть, що в свiтi я порушу?
Кого я не питав, нiхто не пояснив,
Чому я в свiт прийшов,
чому я зникнуть мушу.
41
Я не шукаю втiхи у винi,
Аж поки горе не налле менi;
