з ким поруч мила, схожа
На мiсяць-бiлозiр у довгу-довгу нiч!»
56
Часу скороминущого не бiйся.
Змагае смерть найдужчого – не бiйся:
Цю мить, що ти живеш, вiддай утiхам!
Забудь старе – й грядущого не бiйся!
57
Боюсь, що бiльше ми не вернемось додому,
Нi з ким не стрiнемось у обширi земному.
Цю мить, що ти прожив,
вважай своiм трофеем!
Бо що нас потiм жде – не дано знать нiкому.
58
Вино нам вiчнiсть одкривае – пий!
Вiд нього серце оживае – пий!
Хоч палить, як вогонь, зате турботи,
Немов жива вода, змивае – пий!
59
Не знаем iстини – то й що ж? Хiба сердезi
Отак i мучитись, немов на гострiм лезi?
Тримайся келиха, не випускай iз рук —
I добре житимем, не п’янi й не тверезi.
60
Хвилину радостi в турботах не губи,
На порох не стирай пiд жорнами журби!
Немае жодного, хто б угадав майбутне.
Тож пий, i розважайсь, i дiвчину люби!
61
Фортунi попелу на голову насип,
З мiсяцевидою гуляй i пий! Звели б
Тебе давно у гроб думки, якби пiддався.
Нiкого не вернув землi холодний глиб!
62
Хiба у всесвiтi найкращий твiр – не ми?
В очах у розуму зiниця й зiр – не ми?
Це коло всесвiту скидаеться на перстень,
А камiнь, що горить яснiш од зiр, – це ми.
63
Якщо ти любиш пить, до мудрих прихиляйся,
З тюльпановидими, веселими впивайся.
Впивайся, та не так, щоб дивувались люди:
Потроху, зрiдка пий i вiд людей ховайся.
64
Днi весело збувай: свiжiша вiд тюльпана,
Хай дiвчина тобi всмiхаеться кохана!
Бо незабаром смерть, як чорна буря, зiрве
Сорочку днiв твоiх, як пелюстки з тюльпана!
65
Як гарно: на квiтках – росинки прохолоднi,
I дiвчина в квiтках. Ну що ж: напередоднi
Було усякого – про те тепер не згадуй,
Все, що було, забудь: найкращий день —
сьогоднi.
66
Я хворий, для душi вже плоть моя тiсна.
Живу без випивки – чи виживу, хто зна?
Та найдивнiше те, що вiд цii хвороби
Немае й засобу, крiм доброго вина.
67
Страшним потоком кров тече у мене з серця,
У струмi слiз моiх пiвкраю захлинеться.
Кривавим жолобом зробилась кожна вiя!
А вii опущу – новий потоп почнеться.
68
Якщо Творцю неприйнятнi моi бажання,
То як же здiйснити менi моi бажання?
Коли усе, що хоче Бог, – високе й чисте,
То, значить, грiшнi i бруднi моi бажання!
69
Тi, що освiти та знання надбали,
Що свiточем наук для нас палали,
