Учитель сказав:
– Я весь день бесiдував iз Хуеем; вiн виявляв таку повну згоду зi мною, що здавався дурним. Та, судячи з того, який вiн у себе вдома, у ньому е здатнiсть розумiти.
Хуей – недурна людина.
10
Учитель сказав:
– Де ховатись людинi?
Де ховатись людинi,
Якщо бачити, як вона чинить,
Глядiти на те, що вона наслiдуе,
І знати, що ii задовольняе?
11
Учитель казав:
– Хто осягае нове, плекаючи старе,
Той може бути учителем.
12
Учитель сказав:
– Чеснотливий муж не iнструмент.
13
Цзигун спитав про те, яким мае бути чеснотливий муж.
Учитель вiдповiв:
– Вiн спершу бачить у словi дiло, а потiм – чинить за сказаним.
14
Учитель сказав:
– Чеснотливий муж спiвчутливий, але без упередженостi.
Мала людина упереджена, але без спiвчутливостi.
15
Учитель казав:
– Марне навчання без думки, Небезпечнi думки без навчання.
16
Учитель сказав:
– Захопленiсть чужими судженнями приносить тiльки шкоду.
17
Учитель сказав:
– Ю! Чи навчити тебе, що таке знання? Вважай знанням те, що знаеш, i вважай незнанням незнання. Це i е знання.
18
Цзичжан учився, щоб добитись заплати, i Учитель йому сказав:
– Бiльше слухай, оминаючи все неясне, обережно говори про решту – рiдше винуватимуть. Бiльше спостерiгай i сторонись небезпеки, обережно дiй в рештi – рiдше каятимешся. Якщо рiдко винуватять за слова i рiдко каешся у своiх учинках, у цьому i знайдеш заплату.
19
Князь Скорботноi Пам’ятi спитав:
– Як упокорити народ?
Конфуцiй вiдповiв:
– Якщо пiднести й поставити чесних над безчесними, то народ упокориться. Якщо пiдносити безчесних, ставлячи iх над чесними, то народ не скориться.
20
Доброчинний iз Молодших спитав про те, як добитися, щоб народ був шанобливий, вiрний i натхненний.
Учитель вiдповiв:
– Будь iз ним серйозним, i вiн почне шанувати; виконуй обов’язок сина i батька, – i вiн буде вiрний, пiднеси здiбних, напучуй неумiлих, – i вiн надихнеться.
21
Хтось запитав Конфуцiя:
– Чому ви не берете участi в керуваннi державою?
Учитель вiдповiв:
