Існують i серiйнi вбивцi, якi не е психопатами. Багато з них страждае на рiзнi психiчнi розлади, але це вже щось зовсiм iнше.
АЛЕ ЦЕ Ж, МАБУТЬ, ХВОРОБА. ЧИ НЕ ВАРТО ПОЖАЛІТИ ПСИХОПАТІВ?
Психопати не е психотично чи психiчно хворими. Наявнiсть психозу означае, що мозок перебувае в змiненому, ненормальному станi. Цей термiн використовуеться в психологii на позначення серйозного, але тимчасового психiчного стану. Серед захворювань, що можуть викликати психоз, е шизофренiя, шизоаффективний синдром або маячня. Бiполярний розлад i важка депресiя можуть також охоплювати психотичнi симптоми.
Психопатiя, з iншого боку, характеризуеться змiною особистостi; тобто не через психiчнi порушення або психiчнi захворювання. Вважаеться, що психопатiя значною мiрою мае генетичнi причини, але в деяких випадках, зростання в несприятливому середовищi або мозковi травми можуть призводити до неi. Психiчне порушення означае, що потерпiла людина дуже погано почуваеться всерединi, вона страждае психiчно, соцiально i, можливо, навiть економiчно.
Для оточення психiчний розлад або психiчнi захворювання можуть проявлятися рiзними способами. Деякi психiчнi розлади спричиняють соцiальну непрацездатнiсть, вони явно проявляються в поведiнцi або мовi i, можливо, перешкоджають хворому «проявити» свою справжню особистiсть. Розлад класифiкуеться з точки зору самоi постраждалоi людини за тим, якi труднощi вона переживае. Також враховуються самосвiдомiсть людини i сприйняття нею реальностi. Це основна вiдмiннiсть, яку ми повиннi знати, щоб зрозумiти рiзницю мiж психопатiею i психiчними захворюваннями.
Психопат не вважае себе хворим. Власне йому здаеться, що вiн прекрасний, i вважае себе психiчно стабiльним. (Хоча може удавати з себе хворого, якщо це сприяе досягненню його цiлей). Вiн не став психопатом через те, що над ним насмiхалися чи знущалися в школi. Вiн також не належить до тiеi когорти людей, якi «не вiдають, що роблять», коли своiми дiями руйнують ваше життя. За нашими з вами критерiями, психопати – ненормальнi люди, якi, увесь час усвiдомлюють, що вони роблять. Вони просто вважають, що iхне мiсце – на самiй вершинi харчовоi пiрамiди.
ЩО Ж РОБИТИ, ЯКЩО В СПИСКУ Є КІЛЬКА ПУНКТІВ, ЯКІ ДУЖЕ МЕНІ ПАСУЮТЬ?
Рiзниця мiж психопатом i вами в тому, що ви маете моральний стрижень. У вас е гальма. Усiм своiм тiлом ви вiдчуваете, що – правильно, а що – нi. І ви дбаете про iнших. Ви не хочете свiдомо завдавати шкоди будь-якiй людинi з вашого оточення. Якщо ви це зробите, ви, напевно, почуватиметеся погано. Це, серед усього iншого, е тим, що робить вас людиною.
Психопат нiчого не вiдчувае. Вiн робить те, що хоче, бо вважае, що мае право робити все, що йому заманеться. Вiн усвiдомлюе, що за деякi своi дii може потрапити за грати, але це його не зупиняе. Йому просто в головi не вкладаеться, як це його можуть кинути до в’язницi. Вiн розсудливо, iз холодним серцем, iде на ризик, виходячи з припущення, що все йому зiйде з рук. Якщо психопата заарештують, вiн майже напевно буде звинувачувати iншу людину в тому, що сам накоiв. Психопат легко може звинуватити власного брата, оком навiть не повiвши, якщо це врятуе його вiд поiздки до мiсць не таких уже й вiддалених. Йому начхати на вашi страждання, йому байдуже, якщо через нього ви залишитеся без копiйчини чи втратите роботу. Психопат не мае анi крихти розкаяння i нiколи не озираеться назад.
Психопати дбають про те, щоб виглядати нормальними та поводитися як нормальнi люди. Вiн вчиняе усе з холодним i чiтким розрахунком. Вiн все обмiрковуе, але нiчогiсiнько не вiдчувае.
Вiн робить те саме, що й вовк з вiвцями на полюваннi – безжалiсно iх хапае.
Якщо ви нiколи ранiше нiчого не читали про справжню психопатiю, у вас може виникнути багато сумнiвiв й питань щодо всього цього. Я з повагою ставлюся до цього.
Чи дiйсно такi люди iснують? На жаль, так.
ЯК Я ВЖЕ ЗГАДУВАВ, ЇХ НАБАГАТО БІЛЬШЕ, НІЖ ВИ ДУМАЄТЕ
За припущенням Роберта Хейра, щонайменше два вiдсотки населення промислово розвиненого свiту мають достатньо балiв за психопатичним контрольним списком, щоб iх можна було класифiкувати як психопатiв. За дещо свiжiшими даними (Джон Кларк «Працюючи з монстрами») iх може бути майже вдвiчi бiльше – 4 вiдсотки. Майже 3 вiдсотки чоловiчого населення i вiд 0,5 до 1 вiдсотка жiночого населення, ймовiрно, е психопатами.
Так, майже все вказуе на те, що це порушення е бiльш поширеним серед чоловiкiв. Шведський психолог Сигвард Лiнг написав кiлька грунтовних праць про психопатiю, i його оцiнка становить вiд 4 до 5 вiдсоткiв населення. Проте в своiй останнiй книзi «Щоденнi психопати» вiн пише про те, що пiсля майже сорока рокiв дослiджень на цю тему йому доведеться збiльшити цей вiдсоток.
З iншого боку, ця цифра також широко варiюеться в рiзних частинах свiту. З якоiсь причини вважаеться, що вiдсоток психопатiв е вищим у Сполучених Штатах, нiж, примiром, у Великiй Британii. Одна з теорiй полягае в тому, що американське суспiльство пропагуе егоцентричну поведiнку бiльше, нiж британське. Щоб не перебiльшувати, я вiзьму за основу нижню оцiнку в 2 вiдсотки, тодi в найбiльшiй демократii у свiтi – у Сполучених Штатах, – е близько семи мiльйонiв психопатiв. У Швецii маемо iх майже двiстi тисяч – тобто майже стiльки, скiльки людей проживае в Уппсалi.
СПРАВЖНІ ПСИХОПАТИ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ
У щоденному життi ми скрiзь натрапляемо на психопатичну поведiнку. Пiд час написання цього роздiлу я почув iсторiю-приклад, що сталася з друзями з мого оточення.
Лiтня людина, старий холостяк, зустрiв жiнку з п’ятьма дорослими дiтьми. Вони одружилися, добре ладнали, i вiн дожив до глибокоi старостi. Пiсля його смертi з’ясувалося, що вiн залишив по собi значнi статки. Жiнка успадкувала близько 10 мiльйонiв крон (1 мiльйон евро). Приголомшена багатством, яке несподiвано на неi звалилося, вона вирiшила роздiлити його на шiсть рiвних частин. Одна – iй, п’ять – ii дорослим дiтям. Уже протягом трьох мiсяцiв старший син позбавив матiр ii частки, а потiм позбавив грошей трьох своiх братiв i сестру. Але в старшоi сестри виявився iмунiтет до психопатiв (е особлива група людей, яка не чутлива до манiпуляцiй психопатiв, тому останнi зазвичай намагаються iх позбутися, причому часто в досить агресивний спосiб). Вона вiдмовилася «позичати» грошi своему братовi. Тодi брат почав iй погрожувати. Проте сестра його чудово знала, тому не дала братовi жоднiсiнькоi крони. Вiн знизав плечима, та згодом зник. Вiдтодi нiхто з членiв сiм’i нiчого про нього не чув, а грошi пропали разом iз ним.
У газетах не так часто можна прочитати подiбнi iсторii. У чомусь ситуацiя схожа на жорстоке поводження з жiнками: жертви вiдчувають сором, внаслiдок чого такi випадки рiдко виявляють. Зазвичай психопати полюбляють обманювати людей з свого найближчого оточення – найдоступнiших жертв – i полiцii про це не повiдомляють. Найближчi люди е найбiльш уразливими i становлять найменший ризик для холодного та бездушного психопата. «Звiсно ж, це була моя провина», думае бiльшiсть жертв, i нiкому не розповiдае про те, що сталося. А психопати продовжують завдавати шкоди iншим.
Подiбнi iсторii трапляються дуже часто. Психопати вирiзняються паразитичним способом життя. Вони полюблять добре iсти, але нiколи не сплачують рахунки, бо змушують вас платити за них.
Я знаю, що ви подумаете: «Яка ганьба! Нiколи не платити свою частину рахунку! Що ж люди скажуть?» Справдi, щоб на це сказали люди? Проблема в тому, що ви думаете, як нормальна людина, а в цьому разi так робити не варто. До психопатiв не можна застосовувати звичайну логiку. Психопат вважае, що мае право на своi зловживання, тому що вважае себе вищим за всiх нас.
Глава 2
Як забезпечити собi захист вiд психопатiв
Брехня, що повторюеться тисячу разiв, стае правдою.
Владимир Ульянов (Ленiн)
Розгляньмо тепер деякi базовi передумови. Ви можете щось зробити, не ризикуючи при цьому вскочити в халепу. Якщо ви вже потрапили в пазурi психопата, то, можливо, уже запiзно й потрiбно буде докласти величезних зусиль, щоб з них видертися. Проте е превентивнi заходи, яких ви можете вжити:
1. Максимально пiдвищiть своi iнстинктивнi передчуття
2. Навчiться розпiзнавати психопатичну поведiнку
3. Визначте межу особистоi поваги, на яку ви заслуговуете як особистiсть
Звучить нiби не так складно, правда? Насправдi зрозумiло, що знання – це сила. Що бiльше ви знаете про те, як проявляеться психопатiя, то бiльшими стають вашi шанси захистити себе вiд манiпуляцiй.
Розгляньмо бiльш уважно цi три моменти й чому вони важливi.
1. Максимально пiдвищiть своi iнстинктивнi передчуття
Усi, хто вважае, що вiдчувае та усвiдомлюе своi iнстинкти на всi 100% – пiднiмiть руку! Нiхто? Я так i думав. Якщо ви самi не психопат, то приймаете, що е речi, якi ви не можете знати. У кожного е своi бiлi плями – прогалини, щось, чого ми не розумiемо. Часом це не мае значення, проте iнколи ми демонструемо неочiкувану поведiнку, наприклад, коли нам фiзично погрожують.
Ми справдi не знаемо, як можемо вiдреагувати, доти, доки на нас хтось не скерував свою зброю.
Інодi кажуть, що психопати не розумiють або не можуть зрозумiти почуття iнших. Це найбiльш хибне твердження з усiх, бо не вiдповiдае дiйсностi. Дослiдження вказують на протилежне: вони добре розумiють, як ви почуваетеся в певних ситуацiях.
Ваша проблема полягае в тому, що самi психопати нiчого не вiдчувають i саме тому вони використовують вас. Вони одразу виявляють вашi слабкi мiсця. Вони грають на них без спiвчуття i вони мають можливiсть знайти тi кнопки, на якi слiд натискати.
Ваш найкращий захист – бути надзвичайно пильними з тими, хто зосереджуе свою увагу на ваших слабких мiсцях. Ви повиннi бути набагато бiльш критичними в оцiнцi цих людей, набагато бiльше, нiж з тими, кому байдужi вашi слабкi мiсця чи з тими, хто про них не знае.
(Проте ваша проблема полягае в тому, що напочатку вони не зосереджуються на ваших слабкостях. Вони починають з дечого iншого – про що ми поговоримо трохи згодом).
Якщо ви любите лестощi, це помiтять. І ви виявите, що це надзвичайно легко перевiрити, якщо у цьому е потреба. Для цього треба дозволити комусь безпiдставно вас хвалити i дивитись, як ви на це реагуете. Можливо, ви зашарiетеся чи посмiхнетеся. Якщо такi реакцii вам притаманнi, то ви – ходяча мiшень для хитрунiв усiх мастей.
Якщо у вас е знайомий, який любить рухатися по життю манiвцями й обхiдними дорогами, який не гребуе вдаватися до не зовсiм законних дiй, то вiн однозначно е особливо вразливим до темних планiв психопатiв. Людей, якi увесь час прагнуть заробити легкi грошi, щохвилини дурять умiлi шахраi, якi обiцяють iм золотi гори.
Звiсно, людинi не так просто зрозумiти, ким вона е насправдi. Ймовiрно, ви не впiзнали себе в жодному з наведених вище прикладiв. Однак, мiй друже, ви теж маете слабкi мiсця. Ідеальних людей не iснуе.
У книзi «В оточеннi iдiотiв» я вичерпно пояснив систему DISA, i частину ii я збираюся повторити тут, i в деяких аспектах розглянути дещо глибше, але, як я вже зазначив, одне – читати про рiзнi типи особистостi, i зовсiм iнша справа – правильно iх iнтерпретувати.
Вiкно Джохарi
Вiкно Джохарi е психологiчною моделлю, що характеризуе рiзнi способи спiлкування. Модель розробили в Унiверситетi Калiфорнii у 1950-х роках психологи Джозеф Люфт i Харрiнгтон Інгам (з першоi частини iхнiх iмен i складаеться слово «Джохарi»). Модель описуе, як зростае мiжособистiсна комунiкацiя, коли ми зрозумiло висловлюемося i дослухаемося один до одного, i зменшуеться, коли ми цього не робимо. У всiх видах спiвпрацi важливим е надання один одному зворотного зв’язку. Якщо я можу сприймати зворотний зв’язок, я знаю, як iншi сприймають мене та моi дii. Якщо я зрозумiло висловлююся i чiтко себе проявляю, то даю iншим можливiсть пiзнати мене краще.
Публiчне «Я» охоплюе те, що я знаю про себе i те, що iншi знають про мене. Якщо це поле збiльшуеться, це означае, що збiльшуеться моя вiдкритiсть. Це вiдбуваеться, коли я вiдкриваюся iншим, коли збiльшуе моя чутливiсть до людей, коли я починаю краще до них ставитися. Мое публiчне «я» збiльшуеться, коли я починаю використовувати своi сильнi сторони й дiзнаюся, у чому полягають моi слабкi сторони.
Слiпе «Я» формуеться з того, що я про себе не знаю, але iншi – знають. Це можуть бути речi, якi я кажу i якi зауважують iншi, проте я цих речей не помiчаю i не усвiдомлюю. Примiром, якiсь вирази i реплiки, якi я надмiру часто повторюю.
Невiдоме «Я»
Потаемне «Я» складаеться з того, що про себе знаю я i чого про мене не знають iншi. Йдеться про речi, якi я взагалi не маю намiр комусь розповiдати. Проте, якщо людина занадто багато приховуе вiд iнших, вона вiдгороджуеться вiд свiту високим муром.
