Адр. Аляксандровська, 3 кв. БУЛГАКОВА для мене.
Для листiв Соборний переулок № 6 кв. БУЛГАКОВА.
З глибокою пошаною КОХАНЕНКО
Маруся шле вам щирий привiт.
П. С. тому двi адреси, що до нашого помешкання можна зайти з двох вулиць.
Лист невстановленоi особи до Остапа Вишнi
12 червня 1929 р.
АДРЕС НА КОНВЕРТЕ
Харкiв, Вул. К. Лiбкнехта, 130, кв. 6
Остаповi Вишнi
Штамп: 12 июня 1929 г. Киiв
Дорогий Павле Михайловичу. Перебуваю в Киiвi. Нудно. Праця одноманiтна. Інколи бувае тiлько цiкаво, коли той чи iнший академiк «вибрикне». А вибрикують. Та ще як. Проте – анi жодного оригiнального вибрику. Сьогоднi, правда, два академiки поскублись до того, що один з них хотiв кинути засiдання, та його укоськали. Якого ж тут старого бзда багато. Та ба, навiть вже й вибздiти нiчого не можуть. Трошки запiзнилися ми з «омоложенням». Треба було ранiше це проробити. Прекрасне вражiння справляе президент академii ЗАБОЛОТНИЙ. Помiтно, що йому, хоч i самому вже старенькому, доводиться скрутненько серед безсмертних /тому, мабуть, «безсмертних», що чорт iх знае коли вони помруть/. То вiн здаеться, таки добре вмiе нуздать. Декого вже зануздав. Старий правильну лiнiю бере – орiентуеться на маси, i, зокрема, на робiтничi маси. Цими днями виiздить до Сталiнщини на «змичку» з робiтництвом.
В цiлому Киiв на мене справляе погане вражiння. Власне, не сам Киiв як мiсто, а його мешканцi. Багато падла мiщанського. Дуже помiтна байдужiсть до майбутнього. Серед робiтництва настрiй гарний. Шкода, що менi доводиться мати справу бiльше з бздунами. І тим бiльше шкода, що не помiтно потрiбного наукового руху. Менi особисто з наукового боку Киiв нiчого не може дати. Але й iншi дiлянки дуже кволо опрацьовуються. В перспективi, звичайно, е багато втiшного, але хотiлось би прискореного руху.
Свою нудьгу зменшую тим, що усяку вiльну хвилину використовую для особистоi працi. Думаю, що аркушiв два-три напишу. Влаштувався, щодо примiщення, добре. Живу в квартирi проф. ВОЛОДИМИРСЬКОГО; вiн поiхав до Одеси, а я лишився на самотi. Нiде не буваю, навiть на Днiпрi не був. Крiм «дiлових» шляхiв нiяких iнших не маю. Чим далi, тим бiльш бачу скiлько я витрачаю марно часу на працю, щодо неi зовсiм не придатний. І навпаки, там де мiг би зробити як нiхто – не маю часу. Заздрю усiм, хто мае час для придатноi працi. Справдi смiшно. Приiхати до Киiва, щоб дещо опрацювати. Невже так буде завжди. Як все це мене вимучило i як все це осточортiло. Де той бозя, що мiг бе менi допомогти. Інколи до того бере нудьга, що не знаю куди подiтись. Та ще ж i фах, що менi судився.
Ну, добре. Нема чого скавулити.
Як ви поживаете. Чи не збiраетесь до Одеси. Я там буду 14, 15, 16 червня /вул. Чiчерiна 1/, а потiм знов до Киiва, а тодi вже до Харкова. Менi щось здаеться, що ви зiбрались до Одеси. Може б приiхали. Ви ж не менше нудьгуете в Харковi. Чому в газетах нiчого нема про нову лiтературну органiзацiю. Мене дуже цiкавить це. Сподiваюсь на оживлення культурного життя, щодо нього спричинили нове угруповання. Щасливi ви, письменники, всi тим, що маете можливiсть один з другим говорити на спiльнi фаховi теми. Якби ви знали, як важко працювати в галузi, де ти один, насамотi, коли нема з ким словом перекинутись на «вузьку» тему. Других слухай, а тебе нема кому вислухати. Я, справдi, не багато вимагаю. Балачка нiколи не залишаеться тiлько балачкою, все ж вона дещо дае, навiть тодi, коли вона не е суто дiловою з обох бокiв. Один математик казав, що вiн тiлько тодi розумiе себе, коли другому вказуе своi думки. Це правда.
А проте, вибачте, що розпочав антимонiю на стару тему. Не буду вiдбирати у В/часу.
Будете писати Вар[варi] Олекс[iiвнi] […] вiд мене. І Мурi обов’язково. Побачите друзiв – привiт. Побачите Мик[олу] Григ[оровича], Мих[айла] Г[ригоровича], Ол. Фел. – привiт. Дек[о]торого Гордона зустрiнете – i йому привiт.
Бувайте. Ваш …………
Киiв, Короленко, 47, кв. 16, ВОЛОДИМИРСЬКОМУ для мене.
Інформацiя з донесення секретного спiвробiтника «Барин»
7 серпня 1929 р.
АГЕНТУРНАЯ СПРАВКА
С/с «Барин» при встрече устно сообщил, что в Харькове среди группы литераторов имеется группа, руководимая Остапом ВИШНЕЙ и ПЕТРИЦКИМ. Эта группа, хотя, якобы и относится лойяльно к Советской власти, однако, недовольна отдельными ее мероприятиями в области культурного строительства УССР и пытается взять в свои руки проведение этих мероприятий.
Подробных сведений о группе «Барин» сообщить не может.
7.8.29 года
Ст. Уполномоч. СО [Пiдпис] (ШЕРСТОВ)
Інформацiя з донесення секретного спiвробiтника «Корольов»
8 серпня 1929 р.
Выписка из сводки с/с «КОРОЛЬОВА» от 8/8-29 г.
Серед театральних кiл постало обурення, що ГОЛИНСЬКОМУ уряд наш вiдмовив платити долярами, через що ГОЛИНСЬКИЙ в цьому сезонi не буде у нас спiвати. ВИШНЯ Остап менi заявив «коли б «москалевi» треба було платити долярами, то СКРИПНИК чи ЛУНАЧАРСЬКИЙ грошi знайшли б, а для украiнця долярiв немае.
Інформацiя з донесення секретного спiвробiтника «Барин»
14 серпня 1929 р.
Дополнительно «БАРИН» сообщил, что к группе ПЕТРИЦКОГО и О. ВИШНИ примыкает МОРГУЛЯН. Эта руководящая тройка сейчас старается захватить в свои руки театральные дела и влиять на подбор артистов, проводить своих людей – «украинцев» /как заявил «БАРИН»/ и вообще «творить политику».
14 августа 1929 г.
Донесення секретного спiвробiтника «Корольов»
4 жовтня 1929 р.
Цими днями точилася в Будинку iм. Блакитного розмова, де говорили про киiвськi арешти. В цiй розмовi нiчого цiкавого не було, хiба те, що ГОЛИНСЬКИЙ казав, що про арешт ЄФРЕМОВА вiн чув ще у Львовi в серпнi мiсяцi.
Виходить, що украiнська контрреволюцiя мае зв’язки зi Львовом.
В приватнiй розмовi зi мною ГОЛИНСЬКИЙ менi оповiдав, що УНД’iвцi до арешту ЄФРЕМОВА поставилися дуже вороже. Група, що об’еднуеться навколо журналу «Новi шляхи», ставиться до Киiвських арештiв стримано.
ГОЛИНСЬКИЙ менi розказував, що представники лiвих галицьких угруповань збираються приiхати на Украiну, щоб нав’язати щiльнi культурнi зв’язки. Але проти цього гостро виступають спiвробiтники «Дiла».
Про арешт ЄФРЕМОВА широко говорили в украiнських львiвських реакцiйних колах, попи навiть мали правити службу божу за його здоров’я.
Те, що Львiв знае про арешт ЄФРЕМОВА, приемно вразило деяких спiврозмовникiв, примiром, ЛЕБЕДЯ, ВИШНЮ.
Сам ГОЛИНСЬКИЙ ставиться до Радянськоi влади вельми прихильно.
Лист Соколянського до Остапа Вишнi
[1929]
АДРЕС КОНВЕРТА: Гадяч, Дача Лихопоя Остаповi Вишнi.
Дорогий Павле Михайловичу! Одержав В/листа от сьогоднi. Вчора менi ГІРНЯК переказував про В/ життя-буття. А сьогоднi ось одержав i сам. Да, сильно поплутав распронамилосердний (його м-ти!) моi намiри. Вже збiрався i зiбрався. Узяв вiдпуск, все як слiд. А на другий день – на тобi! У баринi температура 38,8, а над вечiр – 39,9. Та аж до сьогоднi все спасибi iй, а то 39,9, то 39,5. Та як пiшло, як пiшло!.. Закрутився. Лiкарень нема – зачиненi. А що вiдчиненi – хворих класти не рекомендуеться, а краще прямо, без завозу на гробки. Так я вирiшив лiкувати дома. До цього прираяв ще й ЗОРОХОВИЧ Гр. М. А, воно ж, вдома, В/ знаете, що це означае… Словом аж до вчора порався сам i вдень i вночi. З учора наняв лiкпомку на день, а вночi сам. Інодi доходив аж до веселого стану. Правда, ще не сказився, але боюсь, що сказюсь. Якось воно склалось такось. Ви, мабуть, читали в газетах: i в наших харкiвських, i в московських про страшенний прорив фронту. Всипали нам всим як слiд за те, що не слiд… Що далi буде – чорт його знае. Я нiчого придумати не можу. Стан (настрiй) жахливий. Фiзично почуваю себе поки що добре, але морально – прямо з’ясувати не можу. Гнiтить мене стан моеi науковоi працi. Боюсь, що все пiде прахом. Нiхто й слухати не хоче. Власне нiякий чорт не розумiе до чого воно все. Я тепер i сам бачу, що не слiд менi було розпочинати таку справу у такому варварському оточеннi. А тут ще проклятi випадковi перешкоди, хороби тощо! Був би я оце собi десь бульгальтером у якомусь маслотрестi… А то взявся за науку! Ну, вибачте, що почав скаржитись. Прийшов Якiв Теофанович i тому я прикiнчую листа.
Слухайте, любi Варваро Олексiевна, Павле Михайловичу, Муркетику, Катерина Михайлова… Погуляйте хоч ви усi разом, одпочиньте i т. iн. Випийте хоч раз за мою грiшну душу, бо менi зараз нiби не можно. Я навiть не курю вже тиждень. Думаю, що цим догодю отому лисособачому створiннi, що зветься богом…
А я буду сподiватися на В/. Не пишу тому, щоб не заважати вашому вiдпочинковi. Та, коли й почну писати, то зараз починаю скаржитись…
