– «Економичне банкроцтво».
– «Всесвiтня революцiя».
– «Новi полiтичнi комбiнацii».
Et cetera et cetera…
Розумiете, заздрiсно.
Усi пишуть, а я нi.
Так оце i я виришив оглянути закордонну полiтику за останнi мiсяцi.
Розумiеться, – це справа нелегка.
Але… Попробую.
Тай почуваю, що треба зазнайомити з цим питанням, а то багацько з наших громадян не поiнформованi.
Зустрiв одного приятеля.
Кричу:
– Товаришу! Де Шанель?! Чули?
Пiдходить.
– Продав, – каже, – 450 лопатками.
– ??
– Кого, – кажу, – продали?
– Та ви ж про шинель?!
– Про яку там шинель?! Де-Шанель! Новий француський презiдент. Вибрали оце недавно.
– А-а-а-а! Вибрали?! Недавно?! Що з того? І банк запечатали теж недавно. Прощайте. Поцюлуйте його в вiчi, а вiн вас хай цмокне двiчi. Та будете родичi: Де Шанель!
Людина, як бачите, зовсiм не знайома з останнiми закордонними мiжнароднiми подiями.
Ну, як тут не напишеш?
Звичайно, не буду ж я робити огляд мiжнародньоi полiтики всього свiту. Я лише буду говорити про ту полiтику, що «отут» у мене сидить. «Отут» – це значить – на потилицi.
* * *
Схiдне питання.
Значить, так.
У Францii був Жорж Клемансо.
В Англii, на жаль, ще й досi е Лойд Джордж.
Хоч останнiй i каже, що нiби хоче на покой, але бреше – не хоче.
Одрiжняються вони оден од другого, як ви бачите, лише тим, що в одного «Жорж» стоiть спереду, а в другого – ззаду.
Так оцi два Жоржi вирiшили розв’язати схiдне питання в той спосiб, щоб вiдбудувати «Єдиную нед?лимую».
Наймили для цiеi справи трьох дурнiв. Колчака, Юденича та Денiкiна.
Большовики за нашою допомогою по черзi набили морду всiм трьом.
Тодi тi ж самi Жоржi наймили четвертого.
Четвертий теж лiзе, висовуе потроху й свою. І його буде бита.
Оця вся процедура зветься тепер полiтиками:
– «Найболючiше питання Сходу».
Чому – «найболючiше»?
– А ви як гадаете? Як по мордi б’ють, то хiба болить?
– Болить!
– Тому й «найболючiше»!
* * *
Друге полiтичне з’явище, яке цiкавить нас також як i iнших, це – Версальський мир i його наслiдки, що, як кажуть, вирiшив питання Заходу.
Це справа така.
Зiбралися у Версалi представники Антанти i закликали представника ворожоi Нiмецькоi Держави, щоб помиритися.
Прийшов бiдолашний Карло Карлович. Один представник Антанти вхопив Карла Карловича за горло, другий за ноги, а третий вперся йому колiнком у живiт.
– Ну, що, – кажуть, – Карло Карлович, биться чи мириться? Миришся?!
– Ja! Ja! Bitte! Bitte! Рятуйте, хто в Бога вiруе!
– Bitte, кажеш? Тото-ж! Ну, йди! Значить, ми з тобою помирилися!
Вийшов Карло Карлович за рiжок, обернувся, та кулаком:
