Художник Т. Шевченко.
31 декабря 1846.
1847
89. П. О. Кулiша i Т. Г. Шевченка до О. М. Бодянського
10 сiчня 1847. Борзна
Осип Максимович!
Сей панич суть предобрий i предорогий наш земляк; дак будьте ласкавi – примiте його так, як i мене самого.
П. Кулiш,
рука власна.
1847, ст[ичня] 10.
Борзна
Істинно.
Т. Шевченко.
На зворотi:
Його високоблагородiю Осипу Максимовичу Бодянському против арбатского съезжего дома, в доме Дзюма, Дзыма albo cos podobnego. Узнать в лавке «Москвитянина» или на обертке «Чтений».
От П. Кулиша.
90. Т. Г. Шевченка до М. I. Костомарова
1 лютого 1847. Борзна
1847 года 1 февраля. Борзна.
Друже мiй великий Миколаю.
Я оце й досi в Борзнi i не роблю нiчогiсiнько, лежу собi та й годi. У Киiв страх iхать не хочеться, а треба. Коли б то ви були такi трудящi i добрi, щоб розпитали в унiверситетi (хоть у Глушановського, вiн усi дiла знае), чи я утвержденный при унiверсит[етi], чи нi; та й напишiть до мене у славный город Борзну на имя Виктора Николаевича Забелы з передачею менi. Та ще ось що, пошлiть Хому до мого товариша, нехай вiн возьме у його портфель, ящик або скриньку з красками i Шекспiра, та ще й брилi, i все сiе сохраните у себе, бо товариш мiй хоче iхать iз Киева.
Як побачите Юзефовича, то поклонiться од мене. О братстве не пишу, бо нiчого й писать. Як зiйдемось, то поплачем. Кулiш блаженствуе, а Василь Бiлозер поiхав у Полтаву одказуваться од учительства. А я i кругом мене дiеться нi зле, нi добре.
Подвизаюсь потроху-то коло чарочок тощо. Коли б то Бог дав менi притулиться до унiвер[ситету], дуже добре було б, напишiть, будьте ласкавi, як що добре почуете. Своi композицii з грiшми або сам привезу, або пришлю iз Чернiгова. Оставайтеся здоровi.
Не забувайте ж щирого
брата Т. Шевченка.
91. М. I. Костомарова до Т. Г. Шевченка
13 березня 1847. Киiв
Киев / ст[арый] гор[од]
д[ом] Монькина
близ ц[еркви] Андр[еевской]
Марта 13. 1847.
Тарасе!
Доки ти, братiку, сидiтимеш у тiй Цареградськiй гостиницi? Приiзди у Киiв, я запевне дiзнався, що тебе вже наставлено наставником малярського iскуства в Унiверс[итетi] св. Влад[имира], у видi опита, як кажуть. Іваниш[ев] тобi кланяеться i каже, щоб ти приiздив у Киiв.
Твiй Сажин не дав твоiх вещей, чотири рази ходила дiвчина: вiн уiхав кудись.
А вiршей чом нема?
Швидше присилай друковати.
Ник. Костомаров.
Ще раз кажу тобi, щоб ти не гуляв у Чернiговi, коли нема пильного казенного дiла, а приiздив до г. Киева.
92. Т. Г. Шевченка до І. І. Фундуклея
16 липня 1847. Орська фортеця
Ваше превосходительство!
Оставленные вами у себя мои вещи прошу вас покорнейше велеть переслать мне, через почту, в Оренбургскую губернию, в крепость Орскую, на имя Тараса Григорьева Шевченка или передайте моему приятелю, сотруднику археографической комиссии Алексею Сенчилу для отправки ко мне. В портфели между рисунками есть оригинальный рисунок известного французского живописца Ватто. Ежели угодно будет вашему превосходительству приобресть его, то я охотно уступаю за цену, какую вы назначите. Предложил бы вам виды Киева, но они не окончены, а во-вторых, хотя неясно, они мне будут здесь напоминать наш прекрасный Киев.
Вашего превосходительства
покорнейший слуга
Т. Шевченко
Крепость Орская.
1847,
июля 16.
93. В. М. та Ф. М. Лазаревських до Т. Г. Шевченка
Липень-серпень 1847. Оренбург
