Сеньгi, чахонi i скумбрiйки,
З пiвгоду щоб не коштував.
Щоб цiлий день не пив горiлки,
Не довелось щоб i наливки
Хоч раз один ковтнуть насмiх,
Да щоб приснилось: бужанина,
В’юни, лоскiрка i свинина
З сметанкою, да iз хрiнком!!!
Отii щi щоб iв ти руськi!
Отii совуси хранцюзькi!!!
Що тiльки в животi бурчать.
Лютую я на тебе дуже,
Тобi ж дак, може, i байдуже,
Мене ж за серце зачепив!!!
……………….
Іще скажу словце, Тарасу,
Бiда жить в свiтi без запасу,
Грошима люде що зовуть.
Я б ще побув у Петенбурсi
І побував би в вашiй бурсi,
Що, Академiей зовуть.
Побачив би тебе, Тараса,
Того, що написав Торквато Тасса,
Того, що славний медальер!??
Там Григорович е, добряга,
Да ще б найшовся б чолов’яга,
І серце б трохи пожило.
Там Глинка, той, що добре грае,
Що пiсень всяких вiн спiвае,
Як би весною всi птахи.
Дак що ж робить, не маю долi,
Живу у свiтi, як в неволi,
Як пташка в клiтцi, так i я!
Спiвають пташки i в неволi,
Да все не так, як би на волi,
Що аж звiрi танцюють iм.
Прощай! Не хочу бiльш писати,
Паперу бiльш щоб не псовати,
Нехай судовики псують!!!
Вiктор За[бiла].
Прошу покорнейше ответа, а лицам, здесь помянутым, мой усерднейший поклон, равно и себе прошу засвидетельствовать.
Довольно трудное обстоятельство, но надо исполнить.
Погано без грошей.
35. В. М. Репнiноi до Т. Г. Шевченка
2 лютого 1844. Яготин
Шевченке.
Сестра моя, умирая, произнесла трижды слова: «Выше, выше, выше!» О, возьмите себе девизом эти таинственные слова; я Вам их приношу в дар как избранному брату души моей. Выше душою, выше гением, выше сердцем. Вот цели, которые Вы должны достичь. Свобода, родина, самоотвержение, любовь воспеты Вами! Воспойте их вновь и выше! Пойте неутомимо, чувства вечно новы! Не выпускайте лиры из рук Ваших, не кладите ее на ступенях, ведущ[их] к обману, к лести, к предательству. С лирою молитесь, ударьте в струны ее величавыми аккордами, воспойте славу творца, милосердие Спасителя, прикоснитесь к ней с смиренным воплем, оросите струны дивной лиры Вашей слезами раскаяния, ибо все грешны, Вы и все, ударьте еще в них восторженным гимном благодарности за все, за все – за слезы и милости, за страдания и за озолоченные дни, за гений и за доброту, с лирою любите, с лирою гласите правду, с лирою будьте заступником бедности, страдания, невинности, с лирою будьте благотворителем впавших в ошибку, зовите всех и счастливых и терпящих, богатых и убогих, и семейных и сирых, и вельмож и малых, и чистых и уронивших в грязь разврата свою белую одежду, зовите всех на простор, на свободу, на чистый воздух, на солнце, на радость для услышания великой и славной песни. Пойте, пойте выше, выше, выше.
Яготин, 2-е февраля 1844 года.
36. Т. Г. Шевченка до С. О. Бурачка
Мiж 22 i 24 березня 1844. С.-Петербург
Дайте менi, будьте ласкавi, коли маете дома, «Историю» Маркевича. Бо я нездужаю, не вихожу з хати, а нiчого читать. А коли нема «Истории», то дайте «Маяка», бо я його ще i в вiчi не бачив з нового року.
Щирий ваш Т. Шевченко.
37. Т. Г. Шевченка до С. О. Бурачка
Мiж 26 березня i 4 квiтня 1844. С.-Петербург
Христос воскрес!
Спасибi вам за оцей «Молодик». Коли маете ви ще остатнi книжки цього «Молодика», то дайте, будьте ласкавi, прочтенiя ради. Окроме малоросiйського, цей я маю, та ще коли е зайвий новий «Ма[як]», то теж дайте. Та [дайте ще], коли готова коректура, що для мене; бiлш нiчого. Бувайте здоровi. Я щось трохи недомагаю. А може, увечерi зайду, як трохи полегша.
Щирий ваш Т. Шевченко.
На зворотi:
Его высокородию
Степану Онисимовичу
Бурачку.
В 14 линии, в доме Мальгиной.
38. Т. Г. Шевченка до О. М. Бодянського
6–8 травня 1844. С.-Петербург
Мабуть, такого ледачого до письма чоловiка i на свiтi нема, як я. Третiй тиждень лежать оцi книжки у мене, i я всякий день думаю писать до вас, потурбуйтесь, будьте ласкавi, оддать iх у ту контору, що ви говорили, бо я ii не знаю адреса, а в вас тойдi не спитав. Оддайте «Тризну» по копi, а «Гамалiю» по пiвкопи серебром, проценти такi, якi вiн положить. «Гамалiя» не поправлений, як ми з вами тойдi поправляли, бо без мене надрюкований полукацапом. Ще ось що, чи я вам розказував, що я хочу рисовать нашу Украйну, коли не розказував, то слухайте. Я ii нарисую в трьох книгах, в першiй будуть види, чи то по красi своiй, чи по iсторii прикметнi, в другiй теперiшнiй людський бит, а в третiй iсторiю. Три естампи уже готовi – «Печерська Киiвська криниця», «Судня в селi рада» i «Дари Богдановi i украiнському народовi». У тiм мiсяцi пришлю в Москву з бiлетами на подписку. В год буде виходити 10-ть картин. На види i на людський бит текст буду сам писать або Кулiша проситиму, а на iсторiю потурбуйтесь, будьте ласкавi, ви писать три листочки в год. Тiлько по-нашому – щоби тямили безглуздi кацапи. Текст думаю випускать раз в год, а картини тричi. Послав би вам «Кобзаря» свого i «Гайдамакiв», та, ей-богу, i в себе не маю нi одного екз[емпляра]. Не здивуйте, що я так мало пишу вам, далебi нiколи, iду в Академiю малювать, а коли матимете час i охоту, то пишiть до мене в С.П.Б., в Импер[аторскую] Акаде[мию] худож[еств] Тарасу Григоровичу Ше[вченку]. Бувайте здоровi, згадуйте iнколи щирого до вас
Т. Шевченка.
39. В. М. Репнiноi до Т. Г. Шевченка
17 травня 1844. Яготин
Яготин, 17-го мая 1844.
