Дописався до краю; тепер хоть i прощайте! Бувайте ж здоровi! Щасти Вам Боже, де ви лицем повернетесь.
Ваш земляк Феофан Лебединець.
Чи скоро одчинять вашу «Хату»? Напишiть, будьте ласкавi. Якщо в нас тiсно буде, то й до Вас – з чим Бог пошле. Думаю ще розказувать дещо. До Межирiча тепер не доiхав; Нехай iншим часом. В Умань писав два рази, та й досi нема нiчого. З нового року, здаеться, будем печатать Мельхиседека i за Кушнiра напечатаемо. Викохав я собi сина – журналом називають. Сам його на свiт породив, без попа ймення дав i хрестив, кумiв не бравши. Пiшов вiн до синоду за благословенням. Коли б же то благословили, i щоб самому замiсть няньки буть. Не дай Боже, як перейде на чужi руки! Не навчать добру, i пiде послухачем!..
354. В. Г. Шевченка до Т. Г. Шевченка
Жовтень 1859. Корсунь
…От що менi здавалось, читаючи книжку: неначе там занадто багато жалоби [скарги] за себе; якби вона не вся вкупi, якби воно не все разом… а то неначе з лишком вже розливаеться жовч!..
355. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
2 листопада 1859. С.-Петербург
1859 г. 2 ноября.
Ще позавчора передано менi твое i Прiсине письмо, а я тiлько сьогоднi заходився одвiтувать. За лежнею, бачиш, нiколи й посидiть. Погане ти пишеш про мою справу. Вольський, я знаю, добрий i щирий чолов’яга, та чи вдiе вiн що в цiй справi? От що! Я пишу йому, а ти, будь ласкав, перешли або сам, як матимеш час, передай йому мое письмо. Нехай вiн тобi просто скаже: чи буде що з сього, чи нi? А поки каша, то будем масла добувать. У мене думка ось яка: яка твоя буде на се порада? Поки що буде, купить у Вольського дубiв 40 лiсу, вирубать, та й нехай собi сохне. А скласти його можна коло Пекарiв, на Росi, на жидiвськiй лiснiй пристанi i пильнi. Як ти думаеш, чи до ладу воно буде? Якщо до ладу, то хутенько напиши менi, то я зараз i грошi вишлю. Чи так, чи сяк, а де-небудь треба прихилиться. В Петербурзi я не всижу, вiн мене задушить. Нудьга така, що нехай Бог боронить всякого хрещеного i нехрещеного чоловiка.
Чи Хариту ще не приходив нiхто з нагаем сватать? Якщо нi, то спитай у неi нишком, чи не дала б вона за мене рушникiв? Або нехай сестра спитае, се жiноча рiч. Отi одукованi та не надрюкованi панночки у мене у зубах нав’язли. Нехворощ!.. та й бiльш нiчого!
А тим часом прошу твоеi щироi братньоi поради – i перше так було, а тепер аж надто стало тяжко на самотi. Якби не робота, то я давно одурiв би; а тим часом i сам не знаю, для кого i для чого роблю. Слава менi не помага, i менi здаеться, як не заведу свого кишла, то вона мене i вдруге поведе Макаровi телята пасти…
Харитина менi дуже, дуже подобалась. Порадься з своею жiнкою, а з моею сестрою, та й менi раду дайте. А поки що, нехай вам Бог помагае на все добре.
Щирий твiй друг i брат Т. Шевченко.
Напиши Прiсi, що як буде добре вчиться та не пустовать, то я ще кращий пришлю iй подарунок.
Нащот отiеi книжечки ти сказав правду, i спасибi тобi!
Ще ось що: може, Харита скаже, що вона вбога сирота, наймичка, а я багатий та гордий, то ти скажи iй, що в мене багато дечого нема, а часом i чистоi сорочки; а гордостi та пихи я ще в моеi матерi позичив, у мужички, у безталанноi крiпачки.
Чи так, чи сяк, а я повинен ожениться, а то проклята нудьга зжене мене з свiта. Ярина-сестра обiцяла найти менi дiвчину в Керелiвцi; та яку ще вона найде? А Харита сама найшлась. Навчи ж ii i врозуми, що вона безталанною зо мною не буде.
Максимович у Прохорiвцi уступае менi таке саме добро, як i у Парчевського, тiлько що не коло Днiпра, от мое лихо! Видно Днiпро, та здалека, а менi його треба коло порога. Нi вже! нехай Вольський хоч чорта перескочить, а менi дружбу докаже. А нащот дубового лiсу, як ти лучче придумаеш, так i зроби. Низенько кланяюся сестрi i цiлую тричi Йосипка.
356. Т. Г. Шевченка до В. М. Лазаревського
11 листопада 1859. С.-Петербург
Шлю вам двi «Блудницi», обидвi недоробленi, у гостi до вас не поiду, не можна, нiколи байдикувать, треба трохи полежать. Ви казали, що в вас есть якась зелена рясна рослина на шталт хмелю чи винограду. Вручiть ii вручителю «Блудниць», а я, не блудний, скажу вам спасибi.
P. S. А хмiль таки хмелем.
На зворотi:
Превысокоблагородному
Василию Матвеевичу
Лазаревскому.
357. Т. Г. Шевченка до П. Ф. Симиренка
26 листопада 1859. С.-Петербург
С.-Петербург.
26 ноября
1859.
Милостивый государь
Платон Федорович.
Сегодня получил я мои сочинения из цензурного комитета, сильно пострадавшие от долговременной пытки. Пострадавшие так, что издатель соглашается их напечатать на условии, на которое я не могу и не должен согласиться. Ваше благородное предложение приму я теперь как благодеяние с глубочайшей благодарностию. Издание будет стоить 1100 рублей. Если вы согласитесь получить ваши деньги экземплярами книги, для меня это будет легче. Если же деньгами, то я не обещаюсь вам уплатить ближе году с десятым процентом. Делайте как вам Бог на мысль положит. Книга выйдет из типографии к Новому году.
Я слышал, что здоровье Кондрата Михайловича после его путешествия значительно восстановилось. Дай Бог. Свидетельствую ему мое глубочайшее уважение. Поклонитеся от меня Федору Степановичу, Настасии Михайловне и трижды Татьяне Ивановне. У вас теперь в самом разгаре сахарное дело, и если не будете иметь время написать мне, то поручите это дело Алексею Ивановичу. Примите мое глубокое почтение.
Ваш покорный слуга
Т. Шевченко.
Мой адрес.
С.-Петербург, в Большой Морской
улице, дом графа Уварова. Его высокоблагородию
Михайлу Матвеевичу
Лазаревскому
358. Т. Г. Шевченка до О. І. Хропаля
26 листопада 1859. С.-Петербург
Щиро шануемий и многоуважаемый Алексiй Іванович!
Менi оце прийшлось до скруту: сьогоднi цензура випустила iз своiх пазурiв моi безталаннii думи та так, проклята, одчистила, що я ледве пiзнав своi дiточки, а издатель, кацапська душа, половини не дае того, що я прошу i що менi притьмом треба. З таким моiм лихом я оце до вас з Платоном Федоровичем: вишлiть менi, будьте ласкавi, 1100 карбованцiв, i я вам з великою дякою пришлю к Новому року екземплярiв книги на такую сумму або через рiк грошi з невеликим процентом. Зробiть як знаете i як вам Бог на розум положе. Поклонiться од мене тричi Кондрату Михайловичу, Федору Степановичу i всiм, i всiм! Титарiвну ж тричi поцiлуйте за мене, нехай воно здорове росте та щасливе буде! Оставайтесь здоровi! Нехай вам Бог помагае на все добре! Не забувайте искреннего вашого Т. Шевченка.
P. S. Як побачите Т[абачнико]ва, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво менi, що таку подлую, гнусную тварь земля носить. Другим разом я вам напишу, що вiн хотiв зо мною зробить.
359. В. Г. Шевченка до Т. Г. Шевченка
Листопад 1859. Корсунь
