Не милуе, не минае
Нiгде нi одного:
За титаря ляхам платить,
За батька святого,
За Оксану… та й зомлiе,
Згадавши Оксану.
А Залiзняк: «Гуляй, сину,
Поки доля встане!
Погуляем!»
Погуляли
Купою на купi
Од Киева до Уманi
Лягли ляхи трупом.
Як та хмара, гайдамаки
Умань обступили
Опiвночi; до схiд сонця
Умань затопили;
Затопили, закричали:
«Карай ляха знову!»
Покотились по базару
Кiннi narodowi;
Покотились малi дiти
І калiки хворi.
Гвалт i галас. На базарi,
Як посеред моря
Кровавого, стоiть Гонта
З Максимом завзятим.
Кричать удвох: «Добре, дiти!
Отак iх, проклятих!»
Аж ось ведуть гайдамаки
Ксьондза-езуiта
І двох хлопцiв. «Гонто, Гонто!
Оце твоi дiти.
Ти нас рiжеш – зарiж i iх:
Вони католики.
Чого ж ти став? чом не рiжеш?
Поки невеликi,
Зарiж i iх, бо виростуть,
То тебе зарiжуть…»
«Убийте пса! а собачат
Своею зарiжу.
Клич громаду. Признавайтесь,
Що ви католики!»
«Католики… бо нас мати…»
«Боже мiй великий!
Мовчiть, мовчiть! знаю, знаю!»
Зiбралась громада.
«Моi дiти католики…
Щоб не було зради,
Щоб не було поговору,
