Княжна якась iз-за Днiпра
Позаторiк. Одпочивала,
Та й Богу душу оддала…
«Вона була ще молодою
І прехорошая собою.
На сонцi дуже запеклась,
Та й занедужала. лежала
Недовго щось, седмицi з три,
І все до крихти розказала…
Менi i Ксенii-сестрi.
І вмерла в нас. І де ходила,
В яких-то праведних мiстах!
А в нас, сердешна, опочила.
Оце ii свята могила…
Ще не поставили хреста».
[Друга половина 1847,
Орська крiпость]
N. N
Сонце заходить, гори чорнiють,
Пташечка тихне, поле нiмiе.
Радiють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся… i серцем лину
В темний садочок на Украiну.
Лину я, лину, думу гадаю,
І нiби серце одпочивае.
Чорнiе поле, i гай, i гори,
На сине небо виходить зоря.
Ой зоре! зоре! – i сльози кануть.
Чи ти зiйшла вже i на Украйнi?
Чи очi карi тебе шукають
На небi синiм? Чи забувають?
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб i не чули.
[Друга половина 1847, Орська крiпость]
N. N
Менi тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сiяло,
Чи так менi чого було?
Менi так любо, любо стало,
Неначе в Бога..
Уже прокликали до паю,
А я собi у бур’янi
Молюся Богу… І не знаю,
Чого маленькому менi
Тойдi так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господне небо, i село,
Ягня, здаеться, веселилось!
І сонце грiло, не пекло!
Та недовго сонце грiло,
Недовго молилось…
Запекло, почервонiло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорнiло,
Боже небо голубее
І те помарнiло.
Поглянув я на ягнята —
Не моi ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав менi Бог нiчого!..
І хлинули сльози,
Тяжкi сльози!.. А дiвчина
При самiй дорозi
Недалеко коло мене
Плоскiнь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привiтала,
Утирала моi сльози
І поцiлувала…
Неначе сонце засiяло,
Неначе все на свiтi стало
Мое… лани, гаi, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужi ягнята до води.
Бридня!.. а й досi, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого вiку у тiм раю.
Умер би, орючи на нивi,
Нiчого б на свiтi не знав.
Не був би в свiтi юродивим.
Людей i [Бога] не прокляв!
[Друга половина 1847, Орська крiпость]
* * *
Не грiе сонце на чужинi,
А дома надто вже пекло.
Менi невесело було
Й на нашiй славнiй Украiнi.
