banner banner banner
Невольник
Невольник
Оценить:
 Рейтинг: 0

Невольник


Так, бачиш, дiвонька ота
Росла собi. І роботящий
(Бо всюди сироти – ледащо)
У наймах вирiс сирота,
Неначе батькова дитина.
Отож той самий сиротина
У наймах сяк собi, то так
Придбав, сiрома, грошенят,
Одежу справив, жупанину,
Та нi вiдсiль i нi вiдтiль
Купив садочок i хатину;
Подякував за хлiб i сiль
І за науку добрим людям,
Та до вдовiвни навпростець
Шелесть за рушниками!
Не торгувались з старостами,
Як те бува з багатирями;
Не торгувавсь i панотець
(На диво людям та на чудо),
За три копи звiнчав у будень,
Без пихи, так, як довелось.
Отут-то, голубе мiй сизий,
Отут-то й лихо почалось!

III

Уже, либонь, пiсля Покрови
Вертався з Дону я, та знову
(Бо я вже двiчi посилав
До дiвчини за рушниками)
Послать i втрете мiркував.
Та з чумаками, та з волами
Якраз в недiлю на весiлля
До удовiвни причвалав.
Пропало! Все добро пропало!
Анi щетинки не осталось.
Пропав i я, та не в шинку,
А на кобилi. На вiку
Всi люде бачать лихо, сину,
Але такого, мiй единий,
Такого лютого нiхто,
Нiхто i здалека не бачив,
Як я, лукавий. А тим часом
Просохли очi у вдови.
Неначе в бога за дверима,
У зятя та в сина
Стара собi спочивае,
А на Катерину,
На дитя свое едине,
Тiлько поглядае.
А я в шинку з п’яницями
Душу пропиваю!
Та й пропив. Запродав душу,
І душу i тiло,
Тiло катовi, а душу!..
О Боже мiй милий!
Хотiлося б жить на свiтi,
Та ба! Треба вчитись,
Ще змалечку треба вчитись,
Як на свiтi жити,
А то битимуть, та й дуже!..
Не знаю, мiй друже,
Чи сатана лихо коiв?
Чи я занедужав?
Чи то мене злая доля
Привела до того.
Таки й досi ще не знаю,
Не знаю нiчого.
Знаю тiлько, що тверезий.
Бо вже анi вина,
Нi меди, нi оковита
Не пилися, сину.
Отаке-то сподiялось.
Вмер батько i мати,
Чужi люде поховали…
А я, мов проклятий
Той Іуда, одринутий
І людьми i Богом,
Тиняюся, ховаюся,
І дiйшло до того,
Що я, вночi пiдкравшися,
Максимову хату
(Бо його Максимом звали,
Вдовиного зятя)
Запалив. Згорiла хата.
А душа проклята
Не згорiла. Моя душа!
Мiй друже, мiй брате!
Не згорiла, а осталась,
Тлiе, й досi тлiе!
І коли вона зотлiе,
Коли одпочине?
Святий знае.

IV

З переляку
Вмерла Катерина.
А Максим на пожарище