«…Величезна ніч обняла Большакова за шию. Заглянула в вічі… І мене голубила так ніч. Я знаю про зелене жито, як пахне, і мене нічна хвилює млость. Я тепер щойно наповнюю себе проміннями зорь, таємницями хвилин. Тепер я лише відчуваю велике, і перо моє ворогує з думкою. Тепер в мені хаос. А пройде час, а зігнуться мої юнацькі плечі, і перше срібло на голові неминуче надійде – я буду суворим майстро…
Ми, байгородці, ніколи не любили тимчасової влади, себто всіх тих, що, зайшовши у гості, хотіли покласти на нас свої носилки і повісити на нашу вішалку шинелю і кобуру нагана. Ні, їм доводилось у нас спати в передній, не знаючи, хто їх збудить ранком. А згадуючи, що ми – місто величеньке, звише півсотні тисяч, легко поставити крапку: так, кожна така влада мала з нами клопіт. Ми знаємо, що наше міс…
«…Знову старий мамут Вім, що його бойовий бивень пролежав у землі над Дніпром 53 000 років, старий Вім проходить перед моїми очима. Знову обсипається пісок у конусній ямі поганої оперети. Знову примітивні мелодії доносить мені вітер. Голі статисти з кудлатими перуками – мої минулі батьки. Темний схід дешевого синього кольору, який я встидаюсь помічати тепер. Багато метрів фільму пройде перед примр…
«З Берліна мій друг привіз спокійні манери великого міста і трошки сивини на скронях. Його замріяність не виходить за ці межі. І лише хвилинами незрозумілих вечорів його дух буйно розквітає. Мій друг думає образами й фарбами. Він не є художник, бо це слово означає безконечну кількість обріїв. У мого друга один обрій – конкретне думання».
«…Трьох дівчат вважали в університеті за нерозлучних подруг, хоч і вчилися вони на різних факультетах. Віку були не зовсім похилого – близько шести десятків літ, коли брати загальну суму їхніх років. Звали їх Воля, Рада й Аліна, причому – перша була математик, друга – біолог, а третя вчилася на філологічному. Одностайність, із якою вони зневажали проблеми кохання й висміювали чоловічу стать, створ…
Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833–1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого мистецького рівня вона досягає у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження й безправ’я. Цей образ посідає…
У творчій спадщині Івана Нечуя-Левицького (1838—1918) значне місце посідають історичні твори. Славному героїчному минулому українського народу присвячено романтичну казку «Запорожці», хвилюючу повість про вільну козацьку державу – Запорозьку Січ. Письменник переносить Січ у зачарований казковий світ під дніпровськими порогами, звеличує січове козацьке лицарство, що навічно залишилося у пам’яті нар…
В історію української літератури Панас Мирний увійшов як майстер психологічної прози. Одним з кращих його творів вважається роман «Повія» про трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знов насильство, підлість, брехня, що завдають їй болю і страждань, штовхають у п…
«…Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки…» Ці слова видатного українського письменника, найближчого соратника І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, майстра новели Василя Стефаника якнайкраще характеризують його творчість. У реалістичних, самобутніх соціально-психологічних новелах письменника постають правдиві картини життя західноукраїнських трудящих кінця ХІХ – початку…
…Он рисковал. Рисковал снова и снова. Он играл со смертью. Играл, чтобы ощутить вкус к жизни. Он не мог существовать по-другому. Не знал иного способа убежать от себя. Если убежать от себя вообще возможно. А если нет – что тогда? В формате a4.pdf сохранен издательский макет книги.
Они вошли в американский рай, как тени. Люди, обожженные огнем Второй мировой. Беглецы со всех концов Европы, утратившие прошлое. Невротичная красавица манекенщица и циничный, крепко пьющий писатель. Дурочка-актриса и гениальный хирург. Отчаявшийся герой Сопротивления и щемяще-оптимистичный бизнесмен. Что может быть общего у столь разных людей? Хрупкость нелепого эмигрантского бытия. И святая наде…
Оливер Твист – герой одного из лучших произведений не только британской, но и мировой литературы – начал свое триумфальное шествие по миру в 1837 году и не прекращает его по сей день. 19 экранизаций, бесчисленное количество инсценировок, один из прекраснейших мюзиклов в истории жанра – захватывающие приключения одинокого мальчика, волею судьбы заброшенного на самое дно жизни, в мир воров и убийц, …
Оливер Твист – герой одного из лучших произведений не только британской, но и мировой литературы – начал свое триумфальное шествие по миру в 1837 году и не прекращает его по сей день. 19 экранизаций, бесчисленное количество инсценировок, один из прекраснейших мюзиклов в истории жанра – захватывающие приключения одинокого мальчика, волею судьбы заброшенного на самое дно жизни, в мир воров и убийц, …
Один из самых грустных и психологически глубоких романов Диккенса. Роман, в котором он беспощадно обнажает душу ранневикторианского буржуа, лишенного человеческих чувств и одержимого жаждой наживы. Таков мистер Домби, – весьма респектабельный человек, который никогда не нарушает правил морали. Так почему же его респектабельность, его представления о долге, чести и порядочности губят жизнь всех его…
Самый необычный роман Джека Лондона. Роман, который взорвал сознание нескольких поколений молодых людей разных стран, одержимых его почти ницшеанской идеей «сильного мужчины», преодолевающего любые препятствия. Сейчас, конечно, ницшеанские мотивы уже не актуальны, но основная его идея по-прежнему благородна… Настоящий мужчина не боится трудностей, не совершает предательства, не отступает перед вра…