Бiльш того, адмiнiстрацiя табору йшла назустрiч деяким господарським iнiцiативам iнтернованих воякiв. До iнiцiатив цих, до речi, Силенко мав безпосереднiй стосунок. А почалося все з квiткових клумбочок пiд вiкнами…
* * *
Голоднi та втомленi, вони тiльки-но прибули в цей табiр. Сталося це навеснi, небо було безхмарним, сонечко ще не припiкало, але вже таки пригрiвало. Якось вранцi вони вийшли з бараку i побачили…
– Маки!.. Дивiться, дивiться, якi маки!.. Немовби у нас вдома!..
Всi завмерли й дивилися на чудовi червонi квiточки, як завороженi. Й тiльки тодi кожен з воякiв вiдчув, наскiльки скучив за землею: адже переважна бiльшiсть iнтернованих до вiйни жили або в селах, або на хуторах, або ж в невеличких мiстечках…
Не дивно, що весь день кожен згадував рiдну домiвку й неодмiнно додавав при цьому щось на кшталт:
– А у нас мальви цвiтуть. Якi ж гарнi мальви – нi в кого таких нема!
– Мальви пiзнiше розквiтнуть, – заперечували йому авторитетно.
– Сам знаю, що пiзнiше! Але ж розквiтнуть обов’язково…
– Спочатку посадити треба було, щоб розквiтли, – втручався в розмову ще хтось. – А як не посадиш, то й розцвiтуть у тебе будяки, о!..
– А у нас в мiстечку скрiзь були клумби, а квiтiв на них стiльки…
– І скiльки ж?
– Та хоч греблю гати!!!
– Квiтами – i раптом греблю?! Ото насмiшив…
– А я бiльше чорнобривцi полюбляю.
– А я барвiночок…
Звiсно, квiти на територii табору росли – тi ж таки маки… Щоправда, бiльшiсть iз них разом з iншою рослиннiстю (особливо з деревами, що значно погiршували огляд територii) нещадно винищували. Проте мiсцями квiти все ж таки встигали розростися.
І одного разу хтось iз iнтернованих бiйцiв викопав та дбайливо попересаджував цi непоказнi рослини на рукотворнi клумбочки попiд самiсiнькими вiкнами баракiв. Коли цi клумбочки побачило табiрне начальство, стався великий скандал. Насамкiнець так званi клумби було наказано прибрати, а землю бiля баракiв розрiвняти, щоб навiть спомину нiякого про рiзнобарвну красу не лишилося!
Споглядаючи голу чорну землю замiсть ошатних клумбочок, люди зажурилися й занудьгували. Коли терпець у Порфирiя Андрiйовича нарештi урвався, вiн вiдправився до табiрноi адмiнiстрацii. Його вислухали, але заборону все одно не скасували.
Мiж тим настав травень, тодi почалися перебоi з постачанням продовольства. Та й рацiон спочатку погiршився, а потiм бiльшу частину продуктiв стали видавати мiзерним сухим пайком. І знову Силенко вiдвiдав табiрну адмiнiстрацiю, але вже з iншою пропозицiею: а чом би не розбити на територii табору грядки з городиною?! І чом би представникам командування союзникiв не допомогти iнтернованим украiнцям в такiй, здавалось би, простенькiй справi?!
– Для цього потрiбнi лише насiння або розсада i бажання людей. Ми прагнемо жити нормально – отже, бажання у нас е. Не вистачае насiння або розсади. Тому ми i просимо допомогти дiстати все це. Зате вигода очевидна – насамперед, для союзного командування. Адже городи серйозно допоможуть вам забезпечувати iнтернованих якiсними продуктами харчування. Ви навiть зможете заощадити на цiй статтi витрат.
Насправдi ж Силенко дбав ще i про моральний стан своiх товаришiв. Робити iнтернованим було абсолютно нiчого, а як вiдомо, нероби морально деградують. Рано чи пiзно – проте неминуче… От нехай i працюють на городах! Цим можна займатися щодня, тодi бодай якийсь сенс з’явиться в нудному табiрному життi украiнських воякiв…
Американцi з англiйцями, якi й без того перебували в легкому ступорi вiд квiткових клумбочок пiд вiкнами баракiв, були вiдверто здивованi новим проханням енергiйного украiнця. Спочатку намагалися заперечити: мовляв, залучення iнтернованих бiйцiв до пiдневiльноi рабськоi працi е протизаконним з точки зору мiжнародного права. Силенко енергiйно (i навiть дещо гарячкувато) заперечував: що ж це за рабська пiдневiльна праця, коли люди самi хочуть на городах поратися?! Вони ж готовi голiруч землю рити!..
Доки Порфирiй Андрiйович намагався переконати адмiнiстрацiю, бiйцi дивiзii завзято й самовiддано наводили в бараках таку красу, немовби це був iхнiй рiдний дiм, а не тимчасовий притулок в чужiй краiнi. Якби iм вдалося дiстати фарбу – не виключено, що вiд непоказних баракiв взагалi неможливо було б вiдiрвати очей! Але навiть залишившись у нефарбованому станi, бараки засяяли, як на картинках з глянсових журналiв. Дiзнавшись про таке, табiрне начальство взяло два днi на роздуми. А коли цей термiн сплив, адмiнiстрацiя раптом погодилася на пропозицii Силенка.
Отже, тепер прекраснi свiжi овочi з табiрних городiв потрапляли просто на стiл не тiльки iнтернованим бiйцям, але також адмiнiстрацii. З економiчноi точки зору затiя себе виправдала повнiстю. Отже, Порфирiй Андрiйович збирався поставити питання щодо розширення пiдсобного господарства: наприклад, власний пташник iм би аж нiяк не завадив… Ясна рiч, не птахоферма, нi! Але бодай невеличкий курничок цiлком можна було завести.
* * *
Власне кажучи, ще одна причина сьогоднiшнього спокiйного, ба навiть лiричного настрою Силенка лежала на поверхнi: в «штабний будиночок» його могли викликати зовсiм не на допит, а на спiвбесiду щодо подальшого розширення пiдсобного господарства. Навiщо ж переживати заздалегiдь?! Все буде добре, просто чудово. Головне, що iхня дивiзiя здалася союзникам, а не бiльшовицькiй ордi. Якби не настiльки вдала обставина – ох, i скуштували б вони горя… А тепер все буде гаразд. Мае бути гаразд! Чогось особливо жахливого статися вже не може. Шкода тiльки, що його син Микола не дожив до сьогоднi. Втiм, як i багато-багато iнших славетних хлопцiв, справжнiх украiнських патрiотiв… О-о-ох!..
– No, come here, please![11 - Нi, йдiть сюди, будь ласка! (англ.)]
Силенко обернувся до сержанта-конвоiра, який з ввiчливою посмiшкою вказував зовсiм на iншi дверi «штабного будиночка». Якби Порфирiя Андрiйовича викликали до табiрноi адмiнiстрацii з приводу органiзацii курника, американець повiв би його в господарську частину, але тепер… Отже, викликають його все ж таки на допит. Ну що ж, хай так! Все одно це повинно було статися рано чи пiзно.
Отже, станеться сьогоднi. Гаразд.
Вони пройшли в не надто довгий коридор i за знаком конвоiра зупинилися бiля третiх дверей, в якi сержант негайно постукав. З кiмнати долинув гучний рiзкий окрик, дверi вiдчинилися. Конвоiр мотнув головою, немов баский кiнь, i рiзко мовив:
– Go![12 - Йдiть! (англ.)]
Силенко подумав, що при першiй-лiпшiй нагодi треба буде впритул зайнятися вивченням англiйськоi мови. Поки що без перекладача вiн розумiв сенс найпростiших фраз, до того ж супроводжуваних однозначними жестами – «туди не можна», «йди сюди», «стоп!» та iнших подiбних. Натомiсть провести перемовини з табiрним начальством щодо городiв без допомоги перекладача не вдавалося жодним чином! Отже, сьогоднi знов вiдбудеться бесiда через перекладача… Але одна рiч – табiрнi городи чи невеличкий курничок, i зовсiм iнша – його особистий допит як iнтернованого вояка. Тут справа значно серйознiша – вирiшуватиметься його доля… А хто ж зможе поручитися, наскiльки точно будуть перекладенi його вiдповiдi?
Втiм, все ще залишалась надiя, що допити iнтернованих доручили американцям, якi володiють бодай нiмецькою мовою. З такими можна було б спiлкуватися безпосередньо.
– Карошi ден, мiстер Сiльенко. Ідтi сюди, садiтися тут.
Кiмната була обставлена лише найнеобхiднiшими меблями. Насамперед в очi кидався величезний письмовий стiл, що стояв просто бiля великого незаштореного вiкна, звiдки линули потоки денного сонячного свiтла. З одного боку столу спиною до вiкна сидiли трое людей. До Силенка звертався той з них, який розташувався по центру, судячи з усього – найголовнiший:
– Я можу говорить нiмецькi мало, та наш справа ошьен сiрйознi. Ошьен! Того я говорить англiйськi. Та мнье будеть помагать…
Промовець ввiчливо кивнув тому, хто сидiв вiд нього праворуч. Цей чоловiк пiдтвердив чистiсiнькою украiнською мовою:
– Абсолютно вiрно, мiстере Силенко. Сьогоднi я перекладатиму запитання майора i вашi вiдповiдi на них. Ви не перший, кого викликали сюди на бесiду, тому поспiшаю заспокоiти вас, як i решту ваших спiввiтчизникiв: точнiсть перекладу в обидва боки я гарантую. До того ж, всi нашi слова ретельно протоколюються. Як i решту документiв, протокол найзручнiше вести англiйською. Тому я все перекладатиму дослiвно, прошу не перейматися.
Тепер начальник кивнув лiворуч. Третiй чоловiк, досi нерухомий, негайно заметушився, заправив папiр в друкарську машинку, що стояла перед ним, i знову завмер, немовби бiгун, який приготувався до старту.
– Take a seat![13 - Сiдайте! (англ.)] – не дуже люб’язно пробурмотiв начальник, i перекладач поспiшив пояснити:
– Майор вже запрошував вас присiсти, але ви чомусь i досi стоiте. Короткою наша бесiда не буде, тому сiдайте, мiстере Силенко.
– Перепрошую, мене заслiпило сонце, тому я не побачив, куди тут можна сiдати.
За кiлька хвилин перебування у кiмнатi очi трохи звикли до яскравого свiтла, що било з вiкна. Отже, тепер Силенко розгледiв вже не тiльки стiлець для викликаних на допит, але також жовту майорську «квiтку» на погонах американця, який сидiв по центру, i жовтий лейтенантський прямокутник на погонах перекладача.[14 - Це означае, що перекладач мав звання другого (молодшого) лейтенанта.]
– The sun is shining brightly now, so he did not notice the chair,[15 - Зараз сонце свiтить яскраво, тому вiн не помiтив стiльця (англ.).] – старанно пояснив перекладач майоровi. Той похмуро кивнув, декiлька разiв кахикнув i почав монотонним голосом задавати стандартнi запитання, присутнi в будь-якiй анкетi: прiзвище?… iм’я?… друге iм’я?… рiк народження?… краiна народження?… населений пункт, в якому народився?… І все таке iнше в тому ж дусi. Жваво цвiркотала друкарська машинка сержанта.
Здавалося, якщо допит пiде в тому ж дусi, нiяких пiдстав для побоювання i справдi немае. Однак Силенко розумiв, що розслаблятися не варто. А раптом американський майор навмисно присипляе його пильнiсть?!
– З якою метою ви вступили до лав такоi злочинноi органiзацii, як-от СС?
Ага, ось i вiн – той самий пiдступ!!!
– Прошу перекласти вашому начальнику наступне: я очiкував, що американцi, якi пишаються побудованою в iхнiй краiнi демократiею, не ризикнуть виходити за правове поле. Тому мене, перш за все, дивуе, чому пан майор називае СС злочинною органiзацiею, якщо питання про ii характер поки що не пiднiмалося союзним командуванням перед жодною судовою iнстанцiею? Для початку влаштуйте i проведiть по всiм правилам суд – там i там, в законному порядку мае бути вирiшено, яка органiзацiя е злочинною, а яка не е. Тiльки так i не iнакше!
Перекладач зробив крихiтну паузу, немовби обмiрковуючи зауваження допитуваного, потiм затараторив щось англiйською, стримано жестикулюючи. Машкара похмуроi байдужостi поступово сповзала з обличчя майора, тодi вiн заговорив роздратовано, а молодший лейтенант переклав:
