Ганна. Варнякай…
Копистка. От тодi побачиш! Покрутиш гвинта, а воно… – ш-ш-ш! – борщ закипiв, iще покрутиш – трах-тара-рах! – борщ на столi…
Ганна. Варити он нiчого! Голод заходить! (До сина.) Кинь, бо’гже, iй-бо, попалю всi твоi книжки!
Вася. Мамо! Ми люди темнi, а я не хочу бути темним. Я не можу так… Тепер революцiя, i вчитися треба всiм, всiм…
Копистка. І тобi, мамашо!
Вася. I вам, мамо, вчитися треба, а не гарчати на мене раз у раз.
Копистка (аж плеснув у долонi). Трах-тара-рах, резолюцiю прийнято!
Ганна. Ой лишечко! Так от що слобода наробила! Вже я гарчу, вже я собака…
Вася. Та не собака, мамо!..
Ганна. А все через книжки оцi, через книжки!.. (Кинулась до книжок.)
Копистка. Тр-р! (Заступив iй дорогу.)
Вася. Втечу до Червоноi армii. Там лучче буде…
Ганна. Тю на тебе!.. Дурний… Я ж тобi добра бажаю, як рiдная неня, а ти… (Одiйшла.)
Вася. Їй-бо, втечу!
Ганна. Схаменись! Та хiба отi книжки менi вадять! Тобi, Васю!.. Подивись, як ти змарнiв, Васю!
Копистка. Ну тебе к лихiй матерi, мамашо, не заважай нам! Учи, Васько, та вчи уголос, щоб i вона чула, i всi щоб чули!.. Хай смiються! Осиа!..
2
Рип у хату – двi черницi.
Копистка (аж тюкнув). Тю! Диви – темна сила прилiзла.
Ганна (на Копистку). Тю на тебе! Здурiв?
Черницi, мов не чули, низенько вклонились, перехрестились.
Одна (загугнявила). Жертвуйте, православнi, на построенiя Божоi церкви, якщо ласка ваша…
Друга (приспiвувала). І не оставить вас Господь та Пресвята Богородиця за жертву вашу.
Ганна (зашарiлася, розгубилася). Пожертвувала б, сестрицi, коли ж анi пилинки борошна… Хiба, пождiть, я рушничок вам вийму на церкву. Вишитий. (Одчинила скриню. Шукае.)
Копистка (скоса на черниць). Колядуете, дiвчата?
Черницi нi в тих нi в сих. Зашморгали носиками.
І хiба ото вас ще не розiгнали?
Перша (зчулася). Розiгнали, благодii нашi, розiгнали…
Друга (вже приспiвувала). А в церкву Божую коней поставили.
Ганна (рушник затремтiв у руках). Ой, Матiнко Божа! У церкву – коней?
Черницi (так i посипали). Правду знайте, православнi!..
– Прийшла комуна, вигнала нас з обителi нашоi дiвочоi, а в церкву коней…
– І хреста з церкви знято…
– Уночi зняли…
Копистка (цигарка не скручуеться). Та де, ви кажете? В якому монастирi?
Черницi. У Благовiщенському, благодiю, може, знаете…
Копистка. Це той, що коло зеленого броду?
Черницi. Істинно, благодiю, – коло броду.
Копистка (цигарка скрутилася). Так… Ловко ж ви брешете, дiвчата!
Черницi (оченятками блик-блик). Істинно, православнi, iстинно так! Нам грiх неправду казати…
Копистка (до Ганни, до Васi). От же брешуть, аж курява встае! Я ж там був оце… в понедiлок чи в недiлю, коли б не збрехати. Авжеж, у недiлю! Що розiгнали монашок, то таки розiгнали. Тiльки не коней, а дiтей туди навели, отих сирiток военних i всяких… (Повернувся до черниць.) Та й брешете ж ви!.. Ти диви – iх уже нема! Щезли, як вiдьми… (Прочинивши дверi, крикнув услiд.) Га? Пiймалися на брехнi, сучi дочки! (До Васi.) От, синок, iнцидент… Ану, як оте совiцьке слово, що про такий случай говориться? Подивись лишень у тетрадьку, ти там був записав…
Ганна. Та й ти ж кажеш, що розiгнали?
Копистка. Тр-р-р, тобi нема тепер слова. Шукай, синок, шукай!
Вася (взявся вичитувати). Конституцiя, дядю?
Копистка. Нi…
Вася. Резолюцiя?
Копистка. Нi… Резолюцiю ж я знаю.
Вася. Революцiя?
Копистка (аж зачухався). Та нi… Шукай того слова, що на акацiю скидаеться.
Ганна. Та киньте ви цi гаспидськi слова!
