Копистка. Тр-р-р…
Вася. Реестрацiя?
Копистка. О! Щось трошки виходить.
Вася. Експропрiацiя? Експлуатацiя? Провокацiя?
Копистка. Ось воно! Впiймав! Провокацiя… От ти, мамашо, не вiрила, а воно виходить на мое. (Загнув пальця.) Попи – раз. (Загнув другого, третього.) Дяки – два. Монахи – три. Пани – чотири.
Ганна. Ну?
Копистка. Монашки – п’ять. Вся ця наволоч робить нам провокацiю… От що, синок: тут щось неспроста… Катай за монашками!
Вася. Як – за монашками? Чого?
Копистка. За монашками, на вивiдки… До кого зайдуть, що казатимуть, – про все вивiдай, синок…
Ганна. І навiщо це? Не ходи!
Копистка. Ша! Чула, що монашки казали? Чула?
Ганна. Ну й що такого вони сказали?
Копистка. От тобi й на! Ну й дурна ж ти!.. Слухай ще раз! Монашки збрехали?
Ганна. Одчепися!
Копистка. Нi, ти скажи – збрехали?
Ганна. Ну, може, й збрехали.
Копистка. Сказали, що комуна в церкву коней поставила?
Ганна. Сказали.
Копистка. А ти iм рушника за це дала?
Ганна (вже од печi). Не монашкам дала, а Боговi в прийом!
Копистка. Не Боговi, а провокацii!.. Бiжи, синок, та наглянь, де вони спиняться, у кого ночуватимуть… Катай!..
Побiг Вася. Копистка, закуривши, до Ганни:
– От моя жiнка цього б не зробила.
Ганну зачепило.
Ганна. Годi хвалитися! Може, й зробила б…
Копистка. Бив би!..
3
Тут з печi дiд Юхим iзлiз. Кахи, кахи – сплюнув у черепок:
– І добре зробив би, бо жiнка, сину, – як коса: не поклеплеш – не покосиш…
Копистка. От бач! Трах-тара-рах! Резолюцiю прийнято… Чули, дiду, провокацiю?
Дiд Юхим Та я оце закуняв був трошки… Приснилось, немовби я знов у солдатах, на Шипцi. А iсти, а курити – як оце, примiром, тепер, да… Коли бачу – наш ротний цигарку курить… Побачив мене та…
Копистка. Закурiть, дiду Юхиме!
Дiд Юхим (допався до кисета). Радий старатися… Побачив та як крикне: «Здоров був, молодець!» Я так i скочив. Дивлюсь, аж це ти…
Ганна. А вже менi оце курiння ввiрилось! Тож вiкон не видно!
Дiд Юхим Кури його, прокляте зiлля, воно Боговi не вклонилося. Кажуть же люди, якщо не брешуть, що колись Бог та святий Петро прийшли на землю…
Копистка. Тут ось монашки такоi розказали, що… От якби дiзнатися, коли вони прийшли?
Дiд Юхим Хто?
Копистка. Монашки…
Дiд Юхим Та не монашки, а Бог з Петром!.. Ішли степом. То всi трави й квiти вклонилися iм низенько, один тютюн не вклонився…
Копистка (до Ганни). Ти не бачила iх вчора?
Ганна мовчить.
Дiд Юхим Кого? Бога й Петра?
Копистка. Та монашок.
Дiд Юхим Та я тобi не про монашок, а про Бога та Петра! Слухай! Один тютюн не вклонився. Тодi сказав Бог: «Будеш ти, тютюне, однинi проклятий, i палитимуть тебе люди, доки свiту…»
Копистка (замислився). Гм… Треба було б мовчати!
Дiд Юхим Як мовчати?
Копистка. Хай би вони язички своi порозв’язали…
Дiд Юхим Хто? Бог та Петро?
Копистка. Та монашки, дiду! Було б менi, кажу, помовчати та послухати, чого б вони наказали…
Дiд Юхим Та ти слухай! Бог тютюновi сказав…
