за глупство не минути iм, коли
бодай добу ще треба iм чекати,
допоки берег з’явиться з iмли.
Чудово сподiватися! Та значно
чудовiше – поводитись обачно.
70
Чотири днi вiтрець i ворухнуть iх
не мiг, немов захоплених у бран.
Мов те дитя у матерi на грудях,
дрiмав у повнiй тишi океан.
А голод звiром втiлювався в людях,
i, як не опинався Дон Жуан,
його собачку все-таки забили
i на снiданок всiм розподiлили.
71
На п’ятий день лиш кiсточки вiд неi
лишились бiдолахам на обiд.
Жуан, який вiд порцii своеi
вiдмовився, як лицаревi й слiд,
тепер психологiчнi емпiреi
вiдкинув геть, бо так уже поблiд,
що iз Педриллом роздiлив реберце,
хоч засмутило вчителя тепер це.
72
На шостий день всi покотом лежали,
мов неживi. А вiтру не було.
Пожадливо i хижо, мов шакали,
очима вже застиглими, як скло,
пiвбожевiльнi люди позирали
одне на одне. Здатися могло,
що хижаки жадання гарячковi
уже от-от i втiлити готовi.
73
Нарештi хтось шепнув комусь на вухо,
а той так само далi передав,
i кожен в пропонованому глухо
свiй потаемний намiр упiзнав.
Кричали всi, доводячи щодуху,
що час вiд слiв удатися до справ,
а справа залишилася остання —
на жертву провести жеребкування.
74
Та перше, нiж дiйти такоi згоди,
вони погризли чоботи й шапки.
Але такi ж голоднi, як i доти,
взялися готувати жеребки.
Для цього й Музi вдалоi нагоди
не пропустили датися взнаки:
лист, що писала Джулiя кохана,
на жеребки взяли у Дон Жуана.
75
Коли по черзi жереб витягали,
не вiдчували й голоду, що iх
чинити так, як чинять канiбали,
примусив щодо родичiв своiх.
Хто перший запропонував, не знали:
Либонь, природа вводила у грiх,
i iй було перечити несила…
Тим часом жереб випав на Педрилла.
76
Вiн висловив одне лише бажання —
аби цирульник, вигостривши нiж,
безболiсно зробив кровопускання
i дiяв по можливостi певнiш.
Католик, вмер вiн не без покаяння,
а помолившись, наче мовив «рiж»,
себе у розпорядження убивцi
вiддав, щоб процедури проробив цi.
77
Цирульник не вiдмовився вiд плати,
бо виконав доручення як слiд:
йому було дозволено обрати
за власним смаком кусень на обiд.
Але, не змiгши спраги подолати,
напився кровi спершу людоiд.
Всi, хто хотiв, поласували м’ясом,
а кишками – акули за баркасом.
78
Не iли тiльки четверо чи трое —
хто чи не мiг, чи просто не схотiв.
Найперше слiд вiдзначити героя,
котрий i собачатини не iв.
