ПІСНЯ ПЕРША
1
Нема героя в мене! Чи не диво —
тепер, коли заледве не щодня,
з газетних шпальт волаючи жадливо,
новий герой увагу зупиня!
Але, оскiльки доля iх примхливо
скидае геть здебiльшого з коня,
я обираю краще Дон Жуана,
хоч доля на кону його й погана.
2
Був Кемберленд – отой м’ясник iз ятки,
i Вулф, i Гренбi, славленi без мiр,
Бургойн i Веллiнгтон, яких нащадки
ще не стомились славити з тих пiр —
всi «дев’ять поросят одноi матки»,
як говорив колись у нас Шекспiр.
Був Бонапарт i Дюмур’е, которi
увiчненi в «Кур’ерi» й «Монiторi».
3
Дантон, Брiссо, Марат i Лафайет
себе зумiли славою укрити,
i досягли своiх вiйськових мет
Барнав i Гош – французькi фаворити.
Було чимало й ще. Про всiх поет
в своiй поемi мiг би говорити.
Цi iмена повсюди в свiтi знано,
але вони римуються погано.
4
Був Нельсон – бог вiйни на Альбiонi,
але змiнився напрямок подiй,
i Трафальгар поглинули бездоннi
лiта, в яких побляк i той водiй.
Вiднинi вже моряк, як в роки ?нi,
не викаже пiхотi гонор свiй.
Король наш повернув до сушi круто,
Тож i Дункана, й Нельсона забуто.
5
Були й до Агамемнона тямущi,
якi чинили лихо та добро,
але вони забулися – тому що
минуло iх поетове перо.
Хто в тому винен? А донинi сущi,
сказати б, не захоплюють… i про
таких не створиш гарного романа.
Ось я чому i вибрав Дон Жуана.
6
«In medias res»[44 - Занурюючись у суть справи (латин.).] епiчно починати —
це правило Горацiя. Затим
уявлення герой повинен дати
про все, що спершу коiлося з ним:
про рай, чи грот, чи сад побiля хати
з шатроподiбним деревом старим,
де наш герой обняв свою кохану
i де пилось, як в тишi ресторану.
7
Такий був метод – наслiдок звичаю.
Але, на щастя, метод цей не мiй.
Я починать з початку полюбляю,
дотримуючись розвитку подiй.
Тому з батькiв героя й починаю,
хоч темi буду змушений отiй
вiддати гибель часу i роботи,
якщо ви, розумiеться, не проти.
8
Вiн родом iз Севiльi. Саме звiдти,
де помаранчi й дами – золотi.
Не марно твердять: той не жив на свiтi,
хто не вiдвiдав рай той у життi.
Ще Кадiс е… про нього говорити
я трохи згодом маю на метi.
Отож батьки у злагодi та мирi
жили в Севiльi, при Гвадалквiвiрi.
9
Гiдальго був i лицар знаменитий
Жуанiв батько, тобто дон Хосе.
Пiд ним скакун, мов з вершником iзлитий,
бувало, мчить стрiлою – не повзе.
І родовiд такий, що – не запитуй:
не кожного так доля вознесе.
Тож дон Хосе i народив героя,
