Я живу. Родинне мое життя не дуже добре. Якось усе не станцюемося з дружиною. Рiжнi ми люде. Вона вихованка старого ладу i свiту, а я гасаю, i нiяка лиха година мене, звичайно, до старого не наверне. Патрiяльхальнiсть, тихеньке кубло i всiлякi iншi атрибути «щасливого» родинного життя не для мене. Ну, й дисонанси! Це тяжко вiдбиваеться на менi, але ще тяжче на «половинi». Що буде – не знаю. Надiя на патологiчну вiд старости змiну в клiтинках мого органiзму. А iншоi надii не бачу.
Чорногуз менi ще нiчого не принiс. Але щось нiби готуеться на осiнь. Сповiщу потiм, коли буде вже принесено, що воно й до чого воно.
Василь вiтае тебе. В Харковi вiн не вжився i iде взавтра до Ростова.
Катерина цього мiсяця переiздить на постiйно до Харкова, бо ii чоловiка переведено сюди на залiзницю. Трохи, значить, може буде веселiше.
Федiр пiд Полтавою десь. Нiчого не пише.
Про твоiх нiчогiсiнько не чув. Замовкли всi, а до Харкова нiхто й носа не потикае.
Т.т. живi. Люд оце хворий серйозно. Секудативний у нього плеврит. Три днi тому робили йому невеличку операцiю – викачували з плеври секудат. Викачали 6? пляшок. Знесилiв здорово. Температура впала вже, але ще лежить. Взагалi життя останнiх рокiв тяжко вiдбилося майже на всiх, хто жив i був тут. Треба усiм капiтального ремонту з фiзичного боку. А духом усi бодрi.
«Н[ашоi] У[краiни]» ще й досi не читав, хоч уже чув, що в Х[арковi] е два числа ii. Присилай на адресу: Сумська 11. Ред. «Селянськоi правди». Остаповi Вишнi. Коли одержу, тодi вишлю тобi свою книжку. А до того часу, може, вийде й друга з друку, так обидвi разом. Чи маете у Празi «Червоний Шлях»?
Папашу вiтай, дякуй за запросини до «Н[ашоi] У[краiни]», але зараз нiчого певного сказати не можу, не бачивши нi журналу i не знаючи його платформи i т. i. Та й технiчно навряд, чи можливо б це було. Поживемо – побачимо.
Та й оце почуваю себе, що навряд я тепер зможу дати щось оригiнальне та добре. Я пишу оце шаржi лiтературнi для «Ч[ервоного] ш[ляху]». Це в мене виходить добре. А взагалi я страшенно стомлений. До жаху. Думки важкi, ледачi. Працюю багато дуже i почуваю, що мiг би й бiльше й краще писати, але треба дуже доброго вiдпочинку. А його не видко. Значить, зiйдеш на пси…
Всiх вiтай. Олiмп тебе вiтае. І Люд, i всi… Читав iм твого листа, так тiлько головами качають.
А вигляд у тебе добрий. Харч, значить, нiчого?! Ну, переварюй на здоровля. Бувай. Пиши.
Цiлую. Павло.
Що робить Мухин i Іван [Самсонович]? Цiлуй iх… А де Остапович?
P. S. Забув iще от що.
Ляля учиться в б[увшiй] Грiнченкiвськiй гiмназii. Крiм того ще недавно розпочала вчитися музики – ходить до вчительки бринькати на пiянинi. Вчителька ii хвалить. Отже, бачиш, що все робиться, що можна.
Далi. Зваж ось що. Чи не тяжко тобi буде з нею? Чи зможеш ти iй дати навiть те, що вона мае тут. Матерiяльно тепер Соня живе добре. Ходити за Лялькою е кому, бо у них живуть родичi Карабаевi, якi доглядають за дiтьми (мати й сестра).
Рiч, звичайно, в моральному станi дитини. На мiй погляд, тепер, коли матер[iальнi] умови полiпшилися, Лялiне становище добре. Я не <входжу>, звичайно, в усякi Вашi стосунки i кажу цiлком об’ективно, що Лялька перебувае тепер в добрiм оточеннi. Соня, коли й пише, щоб ти ii взяв, то тiлько через те, щоб потiм ти не нарiкав на випадок, коли б з Ляльки не получилося того, чого ти бажаеш. Я ii в цiм разi розумiю. Було б дивним припускати, що Ляльцi хтось бажае чогось злого. Цього я не припускаю. Не припускай i ти. В данiм разi треба геть одкинути всiляки пихи, самолюбства i т. i. Зважити все, як слiд, i вирiшити – брати ii чи не брати. Дрiбницi не повиннi грати ролi. Зваж сучасне й перспективи i вирiшуй. Бо непевний крок в цiм разi окошиться не на тобi i не на Сонi, а на Ляльцi.
Пишу тобi, як брат. Не думай, будь ласка, що я держу чийсь бiк. Менi просто хочеться, щоб у всiм цiм не розписалася Ляля…
Пиши. Твiй Павло.
Донесення секретного спiвробiтника «Зiнгер»
28 травня 1923 р.
28/5 ЛЫЗАНИВСКИЙ с сыном был у ГУБЕНКО, от которого возвратился в 5 час. ноч.
31 травня 1923 р.
30/5 вечером к ЛЫЗАНИВСКОМУ приходил ГУБЕНКО, пробывший всего минут [нерозбiрливо] с чем-то поздравлявший ЛЫЗАНИВСКОГО.
6 червня 1923 р.
ЛЫЗАНИВСКИЙ 2/6 утром ушел из дома и возвратился в 9? час. вечера. Он был у ГУБЕНКО.
Довiдка на Губенка П. М.
[1923 р.]
Справка
По материалам УСО значится, что гражд. Губенко Павел Михайлович рожд. 1881 года, […] г. Киева, кооперативный работник, б/п, 1921 году Особ. отд. ВУЧК привлекался к ответственности по обвинению в петлюровщине.
Согласно постановл. ОО ВУЧК от 24/III-21 г. […]но направлен в распоряжение редакции «Вiстi» согласно их просьбы […] переводчик на укр. язык.
Лист Остапа Вишнi до Миколи Балаша
24 липня 1924 р.
Шановний товаришу!
Ляля Балашiвна живе в матерi. Живеться iй не погано. З матерiяльного боку Карабаi живуть добре. Отже, й Ляля не бiдуе: i нагодована, i доглядена, й чиста. Вчиться в семирiчнiй школi б[увшiй] Грiнченка. Дома вчиться музики. Так що з цього боку все гаразд. Вона на здоровля трохи слабувата. Худенька й легенi слабенькi. Все робиться, щоб ii поправить. Торiк була з матiр’ю в Криму в санаторii. Це лiто все живе в Святих Горах. Нема чого, по-мойому, за нею турбуватись. Все, я кажу, гаразд. Так i напишiть своему кумовi, а моему братовi – халдик йому в бiк!
Щодо мене… Живу. Потроху. Нiгде я не працюю i нiчого не роблю, крiм того, що пишу в газетах та в журналах. З цього й живу. Пишу я майже по всiх укр. виданнях перiодичних. Із журналiв е такi:
1) «Черв[оний] шлях» – Харкiв. Це великий журнал, такого типу, як була «Укр[аiнська] хата». Адреса його: Харкiв. Площа Рози Люксембург. Ред[акцiя] «Черв[оного] шляху».
2) «Глобус» – Додаток до киiвськоi газети «Бiльшовик». Тип «Толока», «Журнала для всiх», «Нива».
3) «Знаття» – наук[ово]-попул[ярний] журнал. Адреса на «Черв[оний] шлях».
4) «Нова Громада» – коопер[ативний] наук[овий] журнал у Киiвi.
Є ще чимало фахових журналiв.
Газети укр[аiнськi] е мало не в кожнiм мiстi. У Донбасi тiлько нема.
Що ж iще Вам? Здаеться, все…
А як там моi дядьки та брат? Вiтайте iх. Вам за привiт спасибi. Тисну руку.
Остап Вишня
24/VII.24
Харкiв.
Інформацiйна довiдка На Губенка П.М.
16 серпня 1924 р.
