Хто ж це так критикуе О. Вишню? Це критикуе О. Вишню Б. Вiрний (iз книги «Десять рокiв украiнськоi лiтератури» узнаемо – Антоненко-Давидович). Треба вiддати справедливiсть Антоненковi-Давидовичевi: пишучи свою «монографiю», Полторацький в частинi формальноi аналiзи таки добре його, Антоненка-Давидовича, зплягiював. Полторацький просто переказав своiми словами те, що вже було сказано Антоненком-Давидовичем.
Отже, галерiя: Донцов, «Киянин», Антоненко-Давидович – останнiй вiд першого («хай даруе пан Донцов на плягiятi»), i О. Полторацький вiд Антоненка-Давидовича.
Що ж говорить про Остапа Вишню критика пролетарська?
– «Коли ми поставимо питання, хто зараз найкращий письменник з точки погляду популярности, з точки погляду розмiру його впливу на Украiнi, – я скажу, що це… буде Остап Вишня, бо його твори читаються, iдуть в маси, бо його твори бiльше читаються. Вiн впливае своiми творами на величезнi маси. Коли вiзьмемо iсторiю украiнськоi лiтератури Дорошкевича абощо, коли ми пошукаемо там найвидатнiших, найвпливовiших сучасних украiнських письменникiв, то там прiзвища Остапа Вишнi не знайдемо. Це неправильно, це недооцiнка iдеологiчного впливу лiтератури».
Так, скажiмо, говорить про Остапа Вишню С. Пилипенко. Навiть нащо вже ортодоксальний Б. Коваленко, а й той таке заявив:
– «Коли так до лiтератури пiдходити, – заявив Б. Коваленко – що Тичину будемо протиставляти Остаповi Вишнi, то це буде надто вже спрощено. Остап Вишня нам потрiбний, але не можна нищити й Тичину».
Як бачимо, погляди на Остапа Вишню подiлилися за клясовою вiдзнакою: фашисти й тi, що iм в Вишневiй справi пiдспiвують, дивляться на Вишню, в крайньому разi, як на художника «чрезвичайки», комунiсти заявляють, що Вишня нам «потрiбний», ставлять його поруч з академiком П. Тичиною i називають «одним iз найвидатнiших, найвпливовiших сучасних радянських письменникiв». Інакше i бути не може: аполiтичноi лiтератури нема, есть тiльки лiтература клясова. А поскiльки кляси мiж собою ворогують, то й художник радянський нiколи не може припасти до серця критиковi буржуазii. В творчостi О. Вишнi було декiлька iдеологiчних та художнiх ляпсусiв, але це зовсiм не значить, що 4-е виправлене видання буржуазна критика почне вихваляти. Навпаки: пiсля цього виправлення вона ще бiльше зненавидить нашого гумориста.
Остап Вишня на другому етапi своеi творчости. Що ще дасть О. Вишня – я не знаю. Але я певний, що в нових його творах робiтничо-селянськi маси побачать пролетарське вiдзеркалення найпрекраснiшого iз будiвництв – вiдзеркалення будiвництва соцiялiзму, побачать днi, турботи, радости, печалi, героiзм i перемоги пролетарiяту Великого Реконструктивного перiоду.
… «Усмiшки» Остапа Вишнi я полюбив. Полюбив iх за те, що вони запашнi, за те, що вони нiжнi, за те, що вони жорстокi, за те, що вони смiшнi i водночас глибоко-трагiчнi. Але особливо я iх полюбив за те, що вони близькi робiтничо-селянським масам.
P.S. Цей памфлет, звичайно, не претендуе на звання критичноi розвiдки, – розвiдки, що розглядае творчiсть О. Вишнi. Претендувати вiн не може хоч би вже тому, що я зовсiм не зупинявся на художнiх та iдеологiчних зривах в творчостi нашого гумориста, якi в нього, як вже зазначав, е.
Інформацiя з донесення секретного спiвробiтника «Петренко»
[1930 р.]
Кiлька тижнiв тому в Харковi був ІВЧЕНКО. Вiн зi своiм знайомим пiшов до одноi з редакцiй i там по телефону балакав з Ост. ВИШНЕЮ. Казав, що балакае в справi влаштування на працю в Харковi. По телефону йому призначили побачення. ІВЧЕНКО був дуже задоволений.
Розповiдав ІВЧЕНКО, що Киiв в останньому часi були арешти селян забрали переважно мелюзгу але i фiгури.
Цiкавився ІВЧЕНКО селом i казав що тепер селянство чинить радвладi пасивний опiр як в Індii … Крiм того, ІВЧЕНКО взагалi критикував сучасне безнадiйне економичне положення радвлади.
Промова Остапа Вишнi на загальних зборах харкiвськоi органiзацii ВУСПП
24 лютого 1931 року
Товаришi, я так само свiдомо й цiлком щиро пiдписав резолюцiю, що ii надруковано в «Лiтературнiй газетi», про самолiквiдацiю «Пролiтфронта», де я був членом. Цiлком щиро i свiдомо я подав заяву про вступ до ВУСПП’у. В тiй резолюцii докладно зазначено всi мотиви, що призвели до самолiквiдацii великоi, значноi органiзацii пролетарських письменникiв. Я не буду торкатися тих мотивiв, про них докладно сказав т. Хвильовий.
Дозвольте, т. т., сказати вам як я, особисто, дивлюсь на дальшу свою роботу в розвитку пролетарськоi й революцiйноi лiтератури на Украiнi. Стоiмо, товаришi, перед новим етапом розвитку пролетарськоi лiтератури. Консолiдацiя пролетарських лiтературних сил, що тепер ще не зовсiм вiдбулася, але яка безперечно мае бути, чи то в формi единоi пролетарськоi органiзацii ВУСПП’у, чи то будуть сили консолiдованi навколо Федерацii Радянських письменникiв на Украiнi, вся ця консолiдацiя мае призвести до того, що, на мiй погляд, продукцiя – отi самi «дiяння» на фронтi пролетарськоi лiтератури, про якi говорив Коряк, безперечно, пiдуть уперед живим, буряним теплом. Менi зажди болить те, що в нашiй практичнiй лiтературнiй i громадськiй роботi ми значну частину своеi енергii витрачаемо на сварки, на суперечки, якi нiчого спiльного з лiтературою не мали. Я гадаю, що коли вiдбудеться справжня консолiдацiя лiтературних сил, вся та частина часу пiде на виробництво. Це можна тiльки вiтати. Пролетарська лiтература могутнiм потоком пiде вперед. Само собою зрозумiло, що коли поток могутнiй, коли вода бурна, хто-небудь може бути викинутий i на берiг. Що робити, може хто й лежатиме на березi.
Азбука, товаришi, «або-або», – або з пролетарiатом, або проти пролетарiату. Середини немае.
Я особисто, гадаю, що всi тi товаришi, якi об’еднаються чи то бiля федерацii, чи то бiля ВУСПП’у, – вони з пролетарiатом i з пролетарiатом будуть робити пролетарську, украiнську лiтературу.
Стоiмо перед великим фактом – призовом робiтникiв-ударникiв в лiтературу. По правдi вам сказати, особисто я, ще не можу збагнути яким способом, цей призов практично допоможе нам, – чи ми йому, творити велику пролетарську лiтературу. Я тiльки радiю, що з цим призовом ударникiв в нашi лiтературнi лави, вiллеться нова, кипуча, молода здорова кров, яка заплiднить нас, оживить нас. Я гадаю, що з приливом цiеi крови, наша старiюча кров, веселiше, буйнiше забуруе.
Я гадаю, що консолiдацiя всiх пролетарських сил в однiй органiзацii, призведе до деякоi одноманiтностi щодо стилю, щодо нюансiв в нашiй пролетарськiй украiнськiй лiтературi.
Тов. Коряк, виступаючи тут, зазначив, що нi в якiй мiрi консолiдацiя до цього не призведе, що консолiдацiя пролетарських лiтературних сил в данному разi, навпаки, буде пiдтримувати всi нюанси, всi лiтературнi прийоми, якi есть i будуть в процесi розвитку пролетарськоi лiтератури.
Наприкiнцi дозвольте заявити: поскiльки в мене хватить сил, я весь свiй досвiд вiддам для розвитку пролетарськоi й революцiйноi лiтератури.
Чи буду я в лавах ВУСПП’у, чи не буду я там, для мене це, ясно, вiдограе певну ролю, але це нi в якому разi не зупинить мене бути активним робiтником на нивi пролетарськоi лiтератури.
Промова Остапа Вишнi на першому поширеному пленумi оргкомiтету Спiлки радянських письменникiв СРСР
грудень 1932 року
Товаришi, я один з тiеi «основноi групи радянських письменникiв» Украiни, вiд якоi свого часу «одiрвався» Авербах з BОАПП’ом, РАПП’ом, ВУСПП’ом. Коли перервалась пуповина, що з’еднувала нас з ВУСПП’ом або з вашим РАПП’ом, то як ми це переживали? Чи вiдкрилась у нас глибока, ятриста рана на мiсцi цього самого вiдриву? – Я б цього не сказав.
Правда, в нас на Украiнi, цей процес вiдриву вiдбувся дещо своерiдно, не так, як сказав би, рiзко, – вiдбувся вiн поступово, вiд щабля до щабля. Але се ж нам, радянським письменникам на Украiнi, щось рокiв зо два довелося ходити не то що в класових, а принаймнi в напiвкласових ворогах (cмiх). Це було i смiшно й боляче. Я особисто працював у радянськiй лiтературi на Украiнi до цього 10 рокiв. Я почав лiтературну роботу вже пiд час революцii. Спробуйте побувати в моему становищi, коли на десятий рiк жодним словом не натякнув, що я належу до класових або напiвкласових ворогiв, – менi кажуть, що я – щось нiби класовий ворог.
Вiд мене одгородилися стiною, менi довелося, цiкавлячись питаннями лiтератури, – рiдноi i близькоi менi, – довелося заглядати в якусь дiрочку, в якусь прозiрку, i приглядатись, – що ж воно робиться в цiй самiй лiтературi i чому мене туди не пускають, чого мене вiдтiль вiдпихають, i не кажуть в той час, у чому моi грiхи, не кажуть конкретно, що я такого зробив, кого я в лiтературi «убив» або «зарiзав»? Якось так, iнодi ладиком, iнодi мовчки, а все ж дають зрозумiти, що я чужий, що менi туди входити не можна. Було боляче, було боляче i за себе, було боляче й за товаришiв, було боляче i за лiтературу, бо все ж у тiй групi письменникiв, яка так чи iнакше вiдiйшла вiд активноi участi в лiтературi, були товаришi гiднi, були товаришi, якi не мало зробили в лiтературi i багато могли б зробити. І тепер, коли згадуеш той неприемний час, шкода втраченого часу, шкода, шо марно минуло 2–2? роки. Люди мого вiку, що iм уже давно «призов минув», дещо зробили б, а так довелося цей час змарнувати на всiлякi переживання, на всiлякi терзання i на iншi дурницi.
Що ж тепер? Як ми зустрiли постанову ЦК партii з 23 квiтня? Зустрiли ми ii з радiстю. Ми побачили, що нас не забули, од нас сподiваються, що ми дещо можемо зробити, i ми з радiстю йдемо на цю роботу. Я заявляю категорично, що в нас тепер на Украiнi створено всi умови для нормальноi роботи письменникам. Тепер я знаю, що надалi все залежить вiд мене, тiльки вiд мене. Я знаю, що я можу довести подальшу свою участь у лiтературi лише своею роботою i на цю роботу я з радiстю йду.
Чи можлива, товаришi, плодотворна робота колишнього керiвництва РАПП з новим керiвництвом, з нашим органiзацiйним комiтетом? Безперечно, можлива. (Голос з мiсця: i потрiбна). І потрiбна. Чи видно це з вчорашньоi промови т. Авербаха? (Голос з мiсця: видно!) Справа товаришi, не в словах, справа в дiлах, справа в конкретнiй роботi, а я думаю i знаю, що коли партiя i ii ЦК просять колишне керiвництво РАПП працювати з Оргкомiтетом, я думаю, що воно працюватиме, бо ЦК i комунiстична партiя завжди просять дуже переконливо! (Смiх. Оплески.) Я вiрю, товаришi, що коли наша робота, разом з колишнiм керiвництвом РАПП, буде шкiдлива для лiтератури, буде шкiдлива для справ соцiалiстичного будiвництва, у партii знайдеться ще такий день, який знайшовся в неi 23 квiтня. Я певен цього! Отже, надалi все залежить вiд нас, i я гадаю, що працювати ми будемо, ми працюватимемо чесно й корисно для радянськоi лiтератури.
Тепер, товаришi, дозвольте менi перейти до конкретних завдань нашого Оргкомiтету. На першому мiсцi, звичайно, стоять питання творчого порядку. Цим питанням Оргкомiтет, на жаль, придiляв дуже мало уваги i тут у вас в РСФРР, i в нас на Украiнi. А це ж, товаришi, найголовнiше i до цього нам треба взятися негайно i як найенергiйнiшe, бо письменник без творчостi, письменник з одними розмовами, хоч би й з цiеi почесноi трибуни, ще не письменник. Письменник визначаеться книжками, творчiстю.
Друге питання – про це, на нашу велику радiсть, ми почули з уст таких письменникiв, як Всеволод Іванов, як Серафiмович, як Лев Нiкулiн, – про так званi «нацiональнi» лiтератури. Це питання Оргкомiтет мусить поставити чiткiше. Ми з вами не раз зустрiчалися, цiлувалися, обнiмалися, були на численних банкетах ви у нас, ми у вас, а все ж на сором нам, ми мало звертали уваги на розвиток лiтератур народiв СРСР, i тут боляче вам це чи не боляче, – але треба вам сказати правду в вiчi: самих заднiх пасе з цього боку росiйська лiтература. Характерне те, що ми, украiнцi, вашу лiтературу прекрасно знаемо, прекрасно знаемо не лише росiйську лiтературу, ми знаемо i бiлоруську лiтературу, i грузинську лiтературу, i татарську лiтературу i т. д. Ми перекладаемо украiнською мовою лiтератури всiх народiв СРСР. Ми перекладаемо i росiйську лiтературу украiнською мовою. І чимало перекладаемо, а от росiйський письменник не дуже турбуеться про те, щоб росiйською мовою дати лiтератури народiв Союзу. Про це Оргкомiтет повинен подумати, i повинен за це взятись рiшуче. Треба, щоб Оргкомiтет Всесоюзний був саме Всесоюзним комiтетом, не Всеросiйським, а Всесоюзним.
Тепер про конкретну допомогу Всесоюзного Оргкомiтету радянським лiтературам СРСР. Я гадаю, що допомога – мае бути конкретна, матерiальна допомога. В чому вона мае полягати? Ми вчора чули дуже невтiшнi цифри. Наприклад, казахська лiтература може зреалiзувати лише 5 % всiеi своеi продукцii. Мушу вам заявити, що наш завiдувач видавництва лiтератури й мистецтва вчора нам сказав, що Украiна може зреалiзувати лише 60 % своеi продукцii. Я не знаю, як з цiею справою в iнших нацреспублiках, але цi цифри свiдчать, що ми маемо прорив на цьому фронтi. В чому ж справа? У нас не вистачае паперу. Я гадаю, що Оргкомiтет повинен потурбуватися про те, щоб папiр розподiляли рiвномiрно мiж видавництвами нацреспублiк, щоб Казахстан не був у такому жахливому становищi, – що може зреалiзувати лише 5 % усiеi продукцii. Про це треба кричати. Якщо ми кричимо про прорив на iнших фронтах нашого соцбудiвництва, то тим бiльше ми повиннi кричати про прорив на нашому лiтературному фронтi.
Тепер уже з обов’язку, як голова матерiально-побутового сектору Всеукраiнського Оргкомiтету, дозвольте вас познайомити з тим, що ми зробили, щоб полiпшити матерiально-побутовi умови нашого письменника. Дещо наш Оргкомiтет пiсля постанови ЦК партii зробив. Тут один з доповiдачiв говорив про органiзацiю лiтературного фонду в РСФРР. Ми цей лiтературний фонд за допомогою партii органiзували на 200 тис. крб. Ми впорядкували медичну допомогу письменникiв, до деякоi мiри розв’язали i розв’язуемо житлове питання. Ми органiзуемо великий будинок вiдпочинку у прекрасному мiсцi на Днiпрi, бiля Киева в вiдомому колишньому Межигорському монастирi. Дозвольте вiд iменi нашого Оргкомiтету заявити, що ми будемо дуже радi бачити всiх вас у себе в гостях у будинку вiдпочинку. Я гадаю, що там на дозвiллi ви зможете не лише вiдпочивати, але й обiзнатися з украiнською лiтературою. (Оплески).
Я знаю, що в вас тут дуже багато роботи, що може вам нiколи, а ми дамо вам усi можливостi для цього – просимо товаришi! (Оплески).
Інформацiя про Губенка П.М.
19 жовтня 1933 р.
Сообщаю, что в доме № 5 кв. 22 по ул. Кр. Писателя /3 район/ проживает и в настоящее время находится в командирове в Лохвице гр-н Губенко Павел Михайлович /Остап Вишня/ 1889 год. рож. урож. с. Грунь Полтавского окр., женат, чл. союза, б/п. Письменик /на дому/.
В доме прож. с 1930 года. Прибыл Сумская 130.
Жена гр-ка Маслюченко Варвара Алексеевна, 1902 год. рож. урож. г. Харькова, чл. союза, дом. хоз.
При них один малолетний ребенок.
Вход в его кв. 2 подъезд 3 этаж кв. 22 направо.
19.10. 33 год.
Витяг iз протоколу допиту звинувачуваного Грицая Миколи Зотовича
22 листопада 1933 р.
Вопрос: Кто руководил в последнее время боивками «УВО».
Ответ: Из разговора с ОЗЕРСКИМ я узнал, что руководителем боевой террористической работой в центре был БИЛЫЙ Михаил.
