Де дiнусь з тобою?
Москалики! голубчики!
Возьмiть за собою;
Не цурайтесь, лебедики:
Воно сиротина;
Возьмiть його та оддайте
Старшому за сина.
Возьмiть його… бо покину,
Як батько покинув, —
Бодай його не кидала
Лихая година!
Грiхом тебе на свiт Божий
Мати породила;
Виростай же на смiх людям!»
На шлях положила.
«Оставайся шукать батька,
А я вже шукала».
Та в лiс з шляху, як навiсна!
А дитя осталось,
Плаче, бiдне… А москалям
Байдуже; минули.
Воно й добре; та на лихо
Лiсничi почули.
Бiга Катря боса лiсом,
Бiга та голосить;
То проклина свого Йвана,
То плаче, то просить.
Вибiгае на возлiсся;
Кругом подивилась,
Та в яр… бiжить… Серед ставу
Мовчки опинилась.
«Прийми, Боже, мою душу,
А ти – мое тiло!»
Шубовсть в воду!.. Попiд льодом
Геть загуркотiло.
Чорнобрива Катерина
Найшла, що шукала.
Дунув вiтер понад ставом —
І слiду не стало.
То не вiтер, то не буйний,
Що дуба ламае,
То не лихо, то не тяжке,
Що мати вмирае;
Не сироти малi дiти,
Що неньку сховали —
Їм зосталась добра слава,
Могила зосталась.
Засмiються злii люде
Малiй сиротинi;
Вилле сльози на могилу —
