Втрапите до його».
«Що, сьогодня ляхiв бачив?»
«Нiгде нi одного;
А вчора було багато.
Вiнки не святили:
Не дали ляхи проклятi.
Зате ж iх i били,
І я, й батько святим ножем;
А мати нездужа,
А то й вона б».
«Добре, хлопче.
Ось на ж тобi, друже,
Цей дукачик, та не згуби».
Узяв золотого,
Подивився: «Спасибi вам!»
«Ну, хлопцi, в дорогу!
Та чуете? без гомону.
Галайдо, за мною!
В оцiм яру е озеро
Й лiс попiд горою,
А в лiсi скарб. Як приiдем,
То щоб кругом стали,
Скажи хлопцям. Може, льохи
Стерегти осталась
Яка погань».
Приiхали.
Стали кругом лiса;
Дивляться – нема нiкого…
«Ту iх достобiса!
Якi грушi уродили!
Збивайте, хлоп’ята!
Швидше! швидше! Отак, отак!
І конфедерати
Посипалися додолу,
Грушi гнилобокi.
Позбивали, упорались;
Козакам нiвроку,
Найшли льохи, скарб забрали,
У ляхiв кишенi
Потрусили та й потягли
Карати мерзенних
У Лисянку.
Червоний бенкет
Задзвонили в усi дзвони
По всiй Украiнi;
Закричали гайдамаки:
«Гине шляхта, гине!
Гине шляхта! погуляем
Та хмару нагрiем!»
Зайнялася Смiлянщина,
