Хмара червонiе.
А найперша Медведiвка
Небо нагрiвае.
Горить Смiла, Смiлянщина
Кров’ю пiдпливае.
Горить Корсунь, горить Канiв,
Чигирин, Черкаси;
Чорним шляхом запалало,
І кров полилася
Аж у Волинь. По Полiссi
Гонта бенкетуе,
А Залiзняк в Смiлянщинi
Домаху гартуе,
У Черкасах, де й Ярема
Пробуе свячений.
«Отак, отак! добре, дiти,
Мордуйте скажених!
Добре, хлопцi!» – на базарi
Залiзняк гукае.
Кругом пекло; гайдамаки
По пеклу гуляють.
А Ярема – страшно глянуть
По три, по чотири
Так i кладе. «Добре, сину,
Матерi iх хиря!
Мордуй, мордуй, в раю будеш
Або есаулом.
Гуляй, сину! нуте, дiти!»
І дiти майнули
По горищах, по коморах,
По льохах, усюди;
Всiх уклали, все забрали.
«Тепер, хлопцi, буде!
Утомились, одпочиньте».
Улицi, базари
Крились трупом, плили кров’ю.
«Мало клятим кари!
Ще раз треба перемучить,
Щоб не повставали
Нехрещенi, клятi душi».
На базар збирались
Гайдамаки. Йде Ярема,
Залiзняк гукае:
«Чуеш, хлопче? ходи сюди!
Не бiйсь, не злякаю».
«Не боюся!» Знявши шапку,
Став, мов перед паном.
«Вiдкiля ти? хто ти такий?»
«Я, пане, з Вiльшани».
«З Вiльшаноi, де титаря
