Ох, дiти! дiти! дiти!
Велика Божа благодать!
Сльози висохли, пропали,
Сонце просiяло.
І княгиня з дитиною
Не тiею стала.
Нiби на свiт народилась —
Гралась, веселилась…
І княжнi своiй маленькiй
Сорочечки шила.
І маленькi рукавчата
Шовком вишивала,
І купала, й колихала,
Сама й годувала.
Бо княгинi тiлько вмiють
Привести дитину.
А годувать та доглядать
Не вмiють княгинi.
А потiм оха: – Забувае
Мене мiй Поль або Фiлат! —
За що ж воно тебе згадае?
За те, хiба, що привела?
А моя свою дитину
Сама доглядала.
А п’яного свого князя
І не допускала.
Мов яблучко у садочку,
Кохалась дитина.
І говорить уже стало,
І вчила княгиня
Тiлько «мамо» вимовляти,
А «тато» не вчила…
І книжечок з кунштиками
В Ромнi накупила.
Забавляла, розмовляла,
І Богу молитись,
І азбуку по кунштиках
Заходилась вчити.
І що Божий день купала,
Рано спати клала
І пилиночки на неi
Впасти не давала.
І всю нiченьку над нею
Витала, не спала.
Надивлялась, любувалась
Княжною своею…
І жениха iй еднала,
І радiла з нею,
І плакала; довгi коси
Уже розплiтала
І, лишенько, свого князя
П’яного згадала —
У мундирi. Та й закрила
Заплаканi очi.
А дитинi нiби сниться,
Мов вимовить хоче:
– Не плач, мамо, не розплiтай
Моi довгi коси —
Посiчуться… – Що день Божий
Радостi приносить
Своiй матерi щасливiй
Дочка уродлива.
Мов тополя, виростае
Свiтовi на диво.
Виростае… Та недовго
Буде веселити
Свою матiр. Бог карае
Княгиню на свiтi…
А за вiщо? Чудно людям,
Бо люде не знають,
Чому добре умирае,
Злее оживае.
Занедужала княгиня,
І князь схаменувся.
За бабами-знахурками
По селах метнувся.
Наiхали… Заходились.
Лiчили, лiчили…
Поки ii, безталанну,
В труну положили.
Не стало на селi княгинi,
І гусла знову загули.
А сирота ii в селi,
Їi единая дитина!
Мов одiрвалось од гiллi,
Ненагодоване i босе,
Сорочечку до зносу носить.
Спеклося, бiдне, на жару.
Лопуцьки iсть, ставочки гатить
В калюжах з дiтьми у яру.
Умийся, серденько! Бо мати
Он дивиться й не пiзнае
Межи дiтьми дитя свое.
І думае: тебе не стало…
Умийся, серце, щоб пiзнала
Тебе, единую свою…
І Господа б благословляла
За долю добрую твою.
Умилася. А добрi люде
