На руки схилилась,
До пiвночi невесела
На зорi дивилась
Княжна моя. дивилася…
Та й плакати стала.
Може, серце яке лихо
Тихо прошептало?
Та байдуже. Поплакала
Трошки, усмiхнулась,
Помолилась та й спать лягла.
І тихо заснула.
В гаю все покотом лежало —
Пляшки i гостi, де що впало,
Там i осталось. Сам не впав,
Остатню каплю допивав.
Та й ту допив. Встае, не пада,
Іде в покоi… Скверний гаде!
Куда ти лiзеш? Схаменись!
Не схаменувся, ключ виймае,
Прийшов, i дверi одмикае,
І лiзе до дочки?. Прокиньсь!
Прокинься, чистая! Схопись,
Убий гадюку, покусае!
Убий, i Бог не покарае!
Як тая Ченчiо колись
Убила батька кардинала
І Саваофа не злякалась.
Нi, не прокинулася, спить,
А Бог хоч бачить, та мовчить,
Грiхам великим потурае.
Не чуть нiчого. Час минае.
А потiм крик, а потiм гвалт,
І плач почули iз палат —
Почули сови. Потiм знову
Не чуть нiчого. І в той час
Скирти i клуня зайнялись,
І зорi зникли. Хоч би слово,
Хоч би де голос обiзвавсь.
Пани в гаю не ворушились,
А люде збiглись та дивились,
Як дим до неба пiдiймавсь.
Прокинулись вранцi гостi.
Аж бачать, що лихо,
Покинули свого князя
Та любо та тихо.
Так i ми його покинем,
Так i Бог покине.
Тебе тiлько не покине
Лихая година,
Княжно моя безталанна,
Знiвечений цвiте.
Ти ще будеш покутовать
Грiхи на сiм свiтi,
Грiхи батьковi. О доле!
Лукавая доле!
Покинь ii хоть на старiсть,
Хоть на чужiм полi
На безлюддi. Не покинеш,
Поведеш до краю,
До самоi домовини,
Сама й поховаеш.
В селi не бачили й не чули,
Де вона подiлась.
Думали, на пожарищi
Небога згорiла.
Стоiть село. Невесело
На горi палати
Почорнiли. Князь хирiе,
Нездужае встати,
А пiдвести нема кому,
Нiхто й не загляне
До грiшного болящого
В будинки поганi.
Люде трохи очуняли,
Господа благають,
Щоб княжна до iх вернулась.
А ii немае
І не буде вже, святоi…
Де ж вона подiлась?
У Киевi пресвятому
В черницi постриглась.
Родилась на свiт жить, любить,
Сiять Господньою красою,
Витать над грiшними святою
І всякому добро творить.
А сталось ось як. У черницях
Занапастилося добро…
Блукаючи по Украiнi,
Прибивсь якось i в Чигирин,
І в монастир отой дiвочий,
Що за пiсками на болотi
У лозах самотний стоiть.
Отам менi i розказала
Стара черниця новину?.
Що в монастир до iх зайшла
