Стрепенувся байрак,
А могила застогнала.
[Мiж 17 квiтня i 19 травня 1847,
С. – Петербург]
III
Менi однаково, чи буду
Я жить в Украiнi, чи нi.
Чи хто згадае, чи забуде
Мене в снiгу на чужинi —
Однаковiсiнько менi.
В неволi вирiс мiж чужими
І, неоплаканий своiми,
В неволi, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого слiду не покину
На нашiй славнiй Украiнi,
На нашiй – не своiй землi.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синовi: – Молись,
Молися, сину, за Вкраiну
Його замучили колись. —
Менi однаково, чи буде
Той син молитися, чи нi…
Та неоднаково менi,
Як Украiну злii люде
Присплять, лукавi, i в огнi
Їi, окраденую, збудять…
Ох, не однаково менi.
[Мiж 17 квiтня i 19 травня 1847,
С. – Петербург]
IV
«Не кидай матерi», – казали,
А ти покинула, втекла,
Шукала мати – не найшла,
Та вже й шукати перестала,
Умерла, плачучи. давно
Не чуть нiкого, де ти гралась,
Собака десь помандрувала,
І в хатi вибито вiкно.
В садочку темному ягнята
Удень пасуться. А вночi
Вiщують сови та сичi
І не дають сосiдям спати.
І твiй барвiночок хрещатий
Зарiс богилою, ждучи
Тебе не квiтчану. І в гаi
Ставочок чистий висихае,
Де ти купалася колись.
І гай сумуе, похиливсь.
У гаi пташка не спiвае —
Й ii з собою занесла,
В яру криниця завалилась,
Верба усохла, похилилась,
І стежечка, де ти ходила,
Колючим терном поросла.
Куда полинула, де дiлась?
до кого ти перелетiла?
В чужiй землi, в чужiй сем’i
Кого ти радуеш? до кого,
До кого руки приросли?
Вiщуе серце, що в палатах
Ти розкошуеш, i не жаль
Тобi покинутоi хати…
Благаю Бога, щоб печаль
Тебе довiку не збудила,
Щоб у палатах не найшла…
Щоб Бога ти не осудила
І матерi не прокляла.
[Мiж 17 квiтня i 19 травня 1847, С. – Петербург]
V
– Чого ти ходиш на могилу? —
Насилу мати говорила. —
Чого ти плачеш, iдучи,
Чому не спиш ти уночi,
Моя голубко сизокрила? —
– Так, мамо, так. – І знов ходила,
А мати плакала, ждучи.
Не сон-трава на могилi
Вночi процвiтае.
То дiвчина заручена
Калину сажае,
І сльозами поливае,
І Господа просить,
Щоб послав вiн дощi вночi
І дрiбнii роси.
Щоб калина прийнялася,
Розпустила вiти.
– Може, пташкою прилине
Милий з того свiта.
Зов’ю йому кубелечко,
