* * *
Перша свiтова вiйна стала трагедiею для украiнського народу. Адже украiнцям довелося воювати та проливати свою кров за iнтереси двох ворогуючих сторiн – Австро-Угорськоi та Росiйськоi iмперiй: до лав австро-угорськоi армii було мобiлiзовано 250 тисяч украiнцiв, а до росiйськоi – 4,5 мiльйона. Для них це була справжня братовбивча вiйна, коли галичанин стрiляв у надднiпрянця i навпаки. На початку вiйни, в 1914 роцi, в Галичинi було сформовано украiнський легiон сiчових стрiльцiв (УСС) пiд керiвництвом М. Галущинського, Г. Коссака та М. Тарнавського, який увiйшов до складу австро-угорськоi армii. Пiзнiше легiон став ядром Галицькоi армii (1918 р.).
* * *
На фронтах Першоi свiтовоi вiйни сiчовики вiдзначилися у багатьох боях: пiд Болеховом, Галичем, Семикiвцями, на горi Татарiвцi, та найславетнiшим був бiй на горi Макiвка, який стався 29 квiтня – 1 травня 1915 року. Протягом трьох днiв украiнський легiон сiчових стрiльцiв розгромив чотири пiхотнi полки та кавалерiйську дивiзiю росiян.
* * *
Вiдома вiйськова операцiя Першоi свiтовоi вiйни – Брусиловський прорив – здiйснювалася на територii Украiни, i в нiй брали участь, окрiм росiйських пiдроздiлiв, вiйська Киiвського та Одеського округiв. До проведення цiеi операцii генерал О. Брусилов брав участь у Галичинськiй битвi, де об’еднання пiд його командуванням розгромили 3-тю австро-угорську армiю, за що його було нагороджено орденами Св. Георгiя 3-го та 4-го ступеня. Пiд час Брусиловського прориву було розбито вiйська Австро-Угорщини на Волинi, в Галичинi, Буковинi. Супротивник втратив загиблими бiльше 400 тисяч чоловiк, 200 тисяч потрапило в полон.
* * *
У лютому 1917 року в Киевi, окрiм Виконавчого комiтету, що дiяв вiд iменi Тимчасового уряду i Киiвськоi ради робiтничих та солдатських депутатiв, з’явилася i третя сила – Украiнська Центральна Рада (УЦР). До ii складу увiйшли 85 осiб, у тому числi Дмитро Дорошенко, Володимир Винниченко, Симон Петлюра та iншi. Очолив УЦР Михайло Грушевський. Спочатку усi цi полiтичнi лiдери прагнули досягнення автономii Украiни у складi Росii, та пiсля жовтня 1917 року скористалися ситуацiею й проголосили (ІІІ Унiверсал УЦР) створення Украiнськоi Народноi Республiки (УНР). Цей Унiверсал також скасовував приватну власнiсть на землю, встановлював 8-годинний робочий день, проголошував та гарантував демократичнi свободи: слова, друку, вiросповiдання, зборiв, союзiв, страйкiв; недоторканнiсть особи та помешкання, а також право на вживання рiдноi мови. Окрiм того, керiвництво УНР не визнало нового росiйського уряду – Раднаркому, закрило кордон iз Радянською Росiею, припинило ввезення туди хлiба та не пропускало через своi територii вiйськовi частини бiльшовицькоi Червоноi гвардii.
* * *
У сiчнi 1918 року було видано IV Унiверсал, який оголосив УНР незалежною державою. Першим ii головою став у квiтнi того ж року Михайло Грушевський.
Демонстрацiя на пiдтримку ІІІ Унiверсалу
* * *
А напередоднi в груднi 1917 року в Харковi делегати ІІІ Надзвичайного з’iзду рад Донецько-Криворiзького басейну проголосили в Украiнi бiльшовицьку владу. Таким чином, з початку 1918 року краiна опинилася на порозi Громадянськоi вiйни.
* * *
Один з перших боiв Громадянськоi вiйни вiдбувся 29 сiчня 1918 року пiд Крутами, неподалiк вiд станцii Бахмач. У ньому проти бiльшовицького загону, що складався iз 6 тисяч бiйцiв пiд командуванням полковника М. Муравйова, воювало трохи бiльше 300 студентiв та курсантiв Першоi Юнацькоi вiйськовоi школи iм. Б. Хмельницького. Всю нiч з 28-го на 29-те сiчня захисники Крут довбали промерзлу землю, риючи окопи, а вранцi, 29-го, вiдкрили вогонь по бiльшовицьких формуваннях з рушниць, 16 кулеметiв та однiеi гармати. Вони протрималися до другоi години дня, а потiм вiдступили. Кiльком бiйцям вдалося вийти з оточення. Вночi вони розiбрали залiзничнi колii, затримавши тим самим на кiлька дiб наступ Червоноi гвардii на Киiв. 35 бiйцiв потрапили до полону, i майже усiх iх було розстрiляно. Загальноi кiлькостi загиблих захисникiв Крут достеменно не вiдомо, та деякi iсторики наводять цифру у 300 осiб. Останки 17 з них було поховано в березнi 1918 року бiля Аскольдовоi могили.
Пам’ятник загиблим пiд Крутами
* * *
Пiд час Громадянськоi вiйни в Украiнi з’явилися сотнi партизанських загонiв, якi бiльше нагадували банди. Найбiльшi вiйськовi угруповання дiяли в пiвденних степах Украiни. Зокрема на Херсонщинi хазяйнував 12-тисячний загiн колишнього царського офiцера, отамана Матвiя Григор’ева. А в Гуляйполi знаходилася 35-50-тисячна армiя анархiстiв батька Н. Махна. Вона успiшно билася проти петлюрiвцiв, денiкiнцiв та нiмецьких iнтервентiв, захищаючи iдеалiзованi уявлення селян про можливе щасливе життя, яке не залежало б вiд жодноi влади, нерiдко стаючи вирiшальною силою в боротьбi за Пiвдень краiни. Цi подii не забуто. Щорiк 24 серпня на батькiвщинi вiдомого анархiста в Гуляйполi проводиться Всеукраiнський фестиваль «День незалежностi з Махном».
* * *
Гетьмановi Павлу Скоропадському (1873–1945), обраному у квiтнi 1918 року, керувати Украiною випало лише 7,5 мiсяця. Та за цей час йому вдалося встановити дипломатичнi стосунки iз багатьма европейськими державами, пiдписати мирний договiр iз Радянською Росiею, сформувати запорозький корпус та сердюцьку дивiзiю з вiйськовополонених, синьожупанну та козацько-стрiлецьку дивiзii, а також полк сiчових стрiльцiв пiд командуванням Є. Коновальця. Було вiдновлено будiвництво Чорноморського флоту. Уряд гетьмана прийняв близько 400 законiв, у тому числi про вiдновлення права приватноi власностi на землю та про покращення правового положення i умов працi робiтничого класу. За короткий час було складено та ухвалено державний бюджет, забезпечено стабiльнiсть нацiональноi валюти, впорядковано фiнансову систему, вiдновлено нормальне залiзничне сполучення. Гетьман багато зробив для розвитку освiти, культури й науки краiни: вiдкрив 150 гiмназiй, два унiверситети, створив Академiю наук, державну бiблiотеку. В той же час вiн обмежив полiтичнi свободи та вважав, що Украiна у майбутньому мае об’еднатися з Росiею без бiльшовицькоi влади.
Павло Скоропадський
* * *
Противники гетьмана П. Скоропадського, i перш за все С. Петлюра, органiзували проти нього повстання, в результатi якого до влади прийшла так звана Директорiя.
* * *
Один з лiдерiв Украiнськоi Центральноi Ради та Директорii, Головний отаман армii УНР Симон Петлюра (1879–1926) вважаеться органiзатором украiнських збройних сил. На початку 1918 року вiн сформував перше вiйськове з’еднання – гайдамацький кiш Слобiдськоi Украiни. Перший бiй це з’еднання прийняло на заводi «Арсенал», а потiм билося проти вiйськ Муравйова, що вступили до Киева 8 лютого 1918 року.
Симон Петлюра
* * *
А у груднi 1918 року петлюрiвцям в бою пiд селом Мотовилiвкою вдалося розбити гетьманськi частини. Пiсля цього краiною стала керувати Директорiя – найвищий державний орган Украiни до 1920 року. Окрiм С. Петлюри, до нього входили В. Винниченко, Ф. Швець, П. Андрiевський, А. Макаренко.
* * *
Зарубiжнi журналiсти нерiдко називали С. Петлюру «украiнським Гарибальдi», а ось характеристика, яку дав його палкий прихильник та соратник Є. Коновалець, бiльш точна: вiн називав Петлюру людиною чесною, безкомпромiсною, енергiйною, але такою, що не мае «необхiдноi пiдготовки для керiвництва вiйськовими та полiтичними справами украiнськоi держави».
* * *
Через вiйськовi поразки Директорii рештки ii армii навеснi 1919 року зосередилися на станцii Богданiвка (нинi Тернопiльська область) – на територii завширшки 10–20 кiлометрiв. Вони опинилися мiж польськими вiйськами, якi захопили Тернопiль, та бiльшовиками, якi контролювали Волочиськ. Саме в тi часи в народi народилося вiдоме присляв’я: «У вагонi Директорiя, пiд вагоном – територiя».
* * *
13 листопада 1918 року у Львовi вiдбулося офiцiйне проголошення Захiдно-Украiнськоi Народноi Республiки (ЗУНР). Президентом ii став юрист та колишнiй член вiденського парламенту Євген Петрушевич. 22 сiчня 1919 року Директорiя урочисто проголосила возз’еднання (злуку) iз ЗУНР. Цей день став Днем соборностi Украiни – об’еднання усiх етнiчних украiнських земель в едину державу.
* * *
Опинившись в серединi 1919 року пiсля вiдступу на Правобережжя в Кам’янець-Подiльському, Головний отаман вiйськ УНР Петлюра вже не мiг контролювати ситуацiю на фронтi та впливати на бiльшiсть своiх отаманiв (Ангел, Тютюнник, Зелений, Булат-Булахович), що вiдкрито займалися бандитизмом та еврейськими погромами, в яких загинуло бiльше 80 тисяч осiб. Затиснутий з усiх бокiв частинами Червоноi армii, денiкiнцями та бiлополяками, Петлюра втратив армiю та вимушений був втекти до Польщi. Тут вiн пiдписав таемну угоду з поляками, в якiй в обмiн на допомогу у боротьбi з бiльшовиками обiцяв вiддати Польщi Галичину, Захiдну Волинь та частину Полiсся. Однак Польща вимушена була пiдписати у березнi 1921 року мирний договiр з Радянською Росiею.
* * *
30 грудня 1922 року Украiна увiйшла до складу СРСР. Їi столицею стало мiсто Харкiв. З 1934 року столицею УРСР став Киiв.
* * *
У 1923 роцi в УРСР почалася украiнiзацiя. Тепер на усi керiвнi посади висувалися представники виключно титульноi нацii. До 1929 року бiльше 80 % шкiл та 30 % вищих навчальних закладiв викладали матерiал украiнською мовою.
* * *
У 1931 роцi частка Украiни в складi хлiбозаготiвлi по Союзу складала 33 %, а у 1932 роцi ii було пiдвищено до 44 %. Щоб забезпечити цей показник, за наказом партiйного керiвництва у селян забирали навiть посiвне зерно, нiчого не лишаючи на прожиття. Навеснi 1932 року смерть вiд голоду в украiнських селах стала масовим явищем. Лишившись без хлiба, селяни iли котiв, собак, щурiв, кору та листя дерев. Нерiдко траплялися випадки канiбалiзму. Украiнськi села помирали мовчки – випадкiв соцiального протесту майже не було. За пiдрахунками вчених, кiлькiсть жертв Голодомору в Украiнi склала 3,5 мiльйона осiб, а в деяких iсторичних джерелах називають цифру в 6–9 мiльйонiв. Лише через 65 рокiв, у листопадi 1998 року, уже в незалежнiй Украiнi було призначено День пам’ятi жертв Голодомору. А у листопадi 2006 року Верховна Рада Украiни визнала Голодомор 1932–1933 рокiв геноцидом проти украiнського народу.
Жертви Голодомору 1932–1933 рр.
Пам’ятник жертвам Голодомору
* * *
Ще наприкiнцi 1920-х рокiв в Украiнi почався сталiнський терор, апогей якого припав на 1937–1938 роки. Одним з перших вiдчув жорстоке переслiдування влади комiсар освiти О. Шумський. За сфабрикованими обвинуваченнями його засудили на 10-рiчне ув’язнення у виправно-трудових таборах.
* * *
Одним з перших гучних процесiв над «ворогами народу» стала «Шахтинська справа» (1929), пiд час якоi було засуджено велику групу керiвникiв вугiльноi промисловостi Донбасу.
* * *
Яскравим прикладом репресiй проти iнтелiгенцii став сфабрикований процес «сорока п’яти» (1929–1930), пiд час якого вiдомих учених та письменникiв Украiни безпiдставно звинуватили у належностi до таемноi нацiоналiстичноi органiзацii «Союз визволення Украiни», у зв’язках з iноземними державами, у пiдбуреннi селян з метою вiддiлення Украiни вiд СРСР, а також у «намiрi» убити Сталiна та його соратникiв.
