Активацiя клiтинних з’еднань…
Дiагностика…
Нейронний тракт ГОТОВИЙ
Налаштування первинноi вiзуалiзацii…
Емуляцiя образiв…
Please Wait…
Аж тут глуха безконечна тьма порвалась i просяяла, затлiла пожарищем зiрок. Вони спалахнули повсюдно, прорвались iз могильноi пелени сонмом самоцвiтних iскринок, розсипались затлiлим мигтливим просом – десятки, i сотнi, i тисячi зiр, меншi i бiльшi, вони п’янливо цвiли крiзь вселенну, тулились докупи сузiр’ями, дибились серпанком туманностей у пасмах кудлатоi кiптяви…
Компонент I–VISION
ЕМУЛЯЦІЯ
Масштабування регiстрiв…
Please Wait…
Виднокрай задрижав i скаламутився, засочився якимось потойбiчним iмлистим сяйвом…
Калiбрування рецепторiв нановолокна…
Спектральний аналiз…
Синхронiзацiя…
Ядучi масиви даних заковзали по правiчному млистому сяйву вселенноi…
– Божечки…
– Олю, ви мене чуете?
Голос Кайла прохрипiв у задушливiй мертвеннiй тишi.
– Т…так, Кайле, так! – зойкнула ошалiла Оля. – Де ви всi дiлись, де сержант?…
– Спокiйно-спокiйно, – рiвно проговорив Доусон, – тепер усе гаразд, зараз я вас розверну…
Корекцiя просторовоi орiентацii…
Синхронiзацiя…
Спалахи iндикацii знов загомонiли синтетичними звуковими сигналами – тягучим писком, дзенькотом милозвучних струн, ритмiчним стукотом, трiском та глухими пульсуючими завиваннями… Аби ж iще Оля у цьому всьому хоч трошки тямила!..
Але ось iмлиста пожежа вселенноi поплила перед ii взором кудись убiк i…
9
…вона побачила лайнер. Вiрнiше – вона ЗНАЛА, що то лайнер. А якби не знала, то навряд чи й здогадалась би… Бо те одоробло бiльше нагадувало планету, якусь каменюку без атмосфери, снiжно-бiлу i лискучу, прокреслену барвистими каньйонами оглядових палуб та попелястими рiками службових тунелiв. Планета-лайнер розстилалась навсiбiч, i над ii далеким димчастим обрiем нависала одинока матова зоря з холоднуватим жовтувато-алебастровим свiтом…
– О-ох…
Оля шумно видихнула, ii скафандр подався трохи вперед i вбiк – вона взрiла ще один каньйон поперек тих переливчастих, цiле урвище, криве i зубчасте, над ним полохливо снували роi рiзнобарвних iскринок, залiтали в провалля й випурхували з нього, метались, ритмiчно поблискували, спалахували й гасли… А на край урвища наповзало цунамi.
ВОНО справдi було схожим на цунамi – височенна хвиля, стiна, вал пекельного молока. ВОНО неспiшно повзло вперед, щiльне i роздуте, немов пухир, – мигтливi iскринки влiтали у нього i гасли, а ВОНО все повзло, i росло, i пекельно жахтiло бiластим, веселково переливалось по краях… i слiпило.
РУЙНАЦІЯ СЕНСОРНИХ ВОЛОКОН!
Розмноження наноагентiв… 96%
Please Wait…
– Не дивiться туди! – пролунав у динамiках шолома хриплий оклик Кайла. – Дивiться на мене, я тут…
Трохи вище над барвистим переливчастим каньйоном вцiлiлоi оглядовоi палуби спалахнув пульсуючий рубiновий маркер, вiн усе бiльшав i бiльшав…
Дистанцiя – 1372
Бiльшав i бiльшав…
Дистанцiя – 1124
Маркер бiльшав i вицвiтав…
… – 763…
Маркер стрiмко налетiв на Олю, i щось цупке обвилось округ ii талii, вона сiпнулась iз переляку, а те цупке лиш мiцнiше обняло ii…
– Спокiйно-спокiйно, це я…
Оля крутнула головою i взрiла лейтенанта, його миловидне обличчя i русу чуприну пiд дисплейним забралом шолома – те забрало було абсолютно прозорим, i ядучо-кислотна iндикацiя немовби пливла в пустотi перед зосередженим сiро-зеленим поглядом…
– Ще трошки…
– Що ми тепер…?
– Спокiйно, просто розслабтесь…
Кайл прибрав руку з Олиноi талii, i Оля трошки вiдлетiла вiд нього – побачила все його виструнчене тiло в переплетеннях штучноi мускулатури; та мускулатура проблиснула пурпуровим i згасла, а по Олиному забралу проплив кислотний алiзариновий напис:
Злагодження кiнетичних бар’ерiв…
OVERDRIVE_OFF
…
