Словом – за ними неслось страшне…
Звивиста перламутрова нитка пекельного молока, розпашiла смужка вивiльненого енергену, – словом, оте, що Мартiнес недавно називала язичком, фiламентом патоки, неслось за ними по каналу з неймовiрною швидкiстю, видовжувалось i тоншало, i трiпотiло в потоцi бiоти, немовби з усiх сил намагаючись лизнути Євинi (чи то пак Олинi) пiдошви!..
Мить… i воно виструнчилось вперед, бозна й куди вперед!..
Оля ще не встигла нiчого втямити, а Єва вже блискавично ухилилась вiд нього, вiдкинувши Олину голову й торс назад, нахиливши все тiло вбiк…
А фiламент дрижав перед нею молочно-перламутровою ниткою, i знов потягся до неi, i…
Єва знов ухилилась. Вона повела вправо i немовби сама звилась навкруг фiламента, одним фiлiгранним рухом перекинувши все Олине тiло до протилежноi стiнки венули…
Фiламент звивався навкруг Олi, а Оля навкруг нього, ухиляючись, i це було схоже на якийсь навiжений танець у тiсному каналi венули, що все тоншала i нищилась пiд ударами молочно-перламутрового батога, батiг все бив i бив, а Єва звивалась iз неймовiрною пластикою i грацiею, i кружляла довкола нього, ухиляючись од ударiв, а вiн все бив i бив по нiй i по стiнах, i тi стiни репались i вiдмирали пiд його ударами, iнформацiйний потiк на них зотлiвав…
– Єво, спереду кластер!.. – донiсся з динамiкiв шолома окрик лейтенанта.
– Бачу, сер, – на диво спокiйно одгукнулась сержант.
– Лишень устигни…
– Прийнято.
– Ну ж бо!..
Якась пухирчата м’якоть, вузли i пульсацiя…
– Нi, не туди!..
Нитка щезла, мигнула десь позаду i згасла.
А Оля летiла-пливла по такому ж тунелю, лише вужчому, i трафiк по його стiнках нiсся якийсь бiльш тьмяний…
– Мартiнес, у мене для тебе двi новини – хороша й погана, з якоi почати?
Лейтенант мовив те абсолютно нейтрально, але Оля iнтуiтивно зрозумiла, що, мабуть, за якимось неписаним вiйськовим звичаем той нейтральний тон мав лише пiдкреслювати катастрофiчнiсть ситуацii…
– Почнiть iз хорошоi, – точно таким же тоном попросила Мартiнес.
– У кiнцi цього каналу – вихiд, вiн обриваеться вiдкритим космосом.
– Яка ж погана?
– У ньому тромб.
Мартiнес помовчала.
– Це точно, сер? – спитала.
Лейтенант зiтхнув.
– Завис просто над ним i сканую. Бачу вас, бачу тромб…
Сержант ще помовчала.
– Великий? – спитала.
– Нормальний.
– Чому я його не бачу? Це якась органiка?…
– Уявлення не маю.
– Скиньте менi координати.
– Уже.
Потiк пришвидшився – Оля навiть бачила, як стiнки венули пульсують, качаючи живильнi рiдини.
– Добре, буду по обста…
Гравi-наколiнники активнi
Заряд – 81%
Потiк лиш прискорювався…
– Та що за чорт?…
Гравi-наколiнники АКТИВНІ
– Якого?…
Єва (тобто Оля) повернулась набiк, зiгнула ноги в колiнах, напружилась…
Кристалiзацiя нанодерми…
Бух!..
Оля вдарилась об щось i зав’язла у чомусь скрученому, нерiвному, слизькому…
Гравi-наколiнники АКТИВНІ
Заряд – 78%
Подалась трошки назад…
Синхронiзацiя рецепторiв нановолокна…
Налаштування зорового нерва…
