– Нi, але я його забрала iз собою.
– Це добре. Я дуже хвилювався, що ми втратили доказ. Стiльки справ тепер розбирати, а так би ще по вiддiленнях довелося iздити, пояснювальнi листи писати.
Венiамiн Тихонович зiщулився i рiзко змiнив тему розмови.
– А що ви тут так рано робите, Дарина Олександрiвна? Для вас поява в такий час на робочому мiсцi не властива.
– Вирiшила приiхати ранiше, я ж виступаю з сьогоднiшнього дня в якостi консультанта в справi вбитоi дiвчини, – Дарина вирiшила не вдаватися в подробицi всього пережитого вранцi.
– Та ви що? – здивувався ii керiвник, – а чому я про це нiчого не знаю?
– Це рiшення було прийнято тiльки вчора, сьогоднi отримаете офiцiйного листа, – пояснила Дарина.
– Що ж, в такому разi вiдпускаю вас на сьогоднiшнiй день. Все одно полiцiя нiкого крiм мене не пускатиме в офiс до з'ясування обставин нiчного злому. Так що iдьте, консультуйте, а я розберуся iз пограбуванням, – дозволив керiвник.
Венiамiн Тихонович ледве помiтно зiтхнув. Вiн дав ще деякi вiдповiдi полiцейським, а пiсля попрямував всередину офiсу.
Дарина повернулася до автомобiля. Їй не було сенсу iхати додому, тому вона розгорнула автомобiль убiк вiддiлення, де працював ii батько. По дорозi не змогла втриматися, щоб не заiхати до Макдональдса, там iз задоволенням з'iла два ароматних маффiна, запивши iх чашкою латте. Коли зi снiданком було покiнчено, Дарина вирушила виконувати обов'язки почесного консультанта в кримiнальному розслiдуваннi.
– Доброго ранку, – привiталася вона з черговим на прохiднiй. – Я до полковника Св’ятопятова Олександра Миколайовича.
Черговий, не вiдриваючи погляду вiд свого телефону, протиснув у вiконце журнал для вiдвiдувачiв.
– Поставте пiдпис, будь ласка, – попросив молодий чоловiк.
Дарина посмiхнулася, написала прiзвище та поставила пiдпис. Сусiднi дверi клацнули. Вона спокiйно пройшла по коридору до кабiнету з табличкою «Св’ятопятов Олександр Миколайович».
– Стук-стук, – сказала вона, заглядаючи всередину.
– О, а ось i наш консультант, – зрадiв полковник. – Проходь, буду вас знайомити.
У Св’ятопятова в кабiнетi вже перебувала молода слiдча Валерiя Анатолiiвна. Олександр Миколайович представив напарниць одну однiй. З першого погляду Дарина дуже сподобалася Лерi. А Дарина, в свою чергу, зрадiла, що з нею буде працювати молода дiвчина, а не як вона собi уявляла, сувора панi рокiв сорока з орлиним поглядом i мужицькими манерами.
Коли полковник закiнчив напутню мову, Валерiя забрала Дарину до себе в кабiнет, щоб ознайомити з iнформацiею, отриманою в ходi розслiдування. Дарина вдихнула запах пилу. Їi пильне око оцiнило робоче мiсце ii майбутньоi напарницi. Крихiтна, витягнута кiмната з вузьким вiкном. По обидва боки вiд дверей масивнi шафи, заваленi тоннами паперiв. Пiд вiкном мiнiатюрний стiл радянських часiв з двома стiльцями. Дарина помiтила схожiсть мiж своiм кабiнетом i кабiнетом слiдчоi. У неi також весь простiр пiд стiнами заставлений полицями, заповненими книгами i паперами. Рiзниця тiльки в тому, що меблi у Дарини старовиннi з натяком на дорожнечу i в кабiнетi щоранку прибирае прибиральниця. Хоча пил все одно встигае накопичуватися з неймовiрною швидкiстю.
– Ось опис по цiй справi, – Лера передала напарницi худенький швидкозшивач.
В папцi лежали фотографii вiдiрваноi руки, якi Дарина вже бачила i ще знiмки вбитоi дiвчини в блакитнiй трикотажнiй сукнi.
– Це що за фотознiмки? – звернулася вона до слiдчоi.
– А це власниця вiдiрваноi руки.
– Дiйсно? Це означае, ви знаете, кому належав перстень? – радiсно запитала Дарина.
– Нi, на жаль поки не знаемо. Бiля трупа не було виявлено документiв. На набережнiй нiхто ii не впiзнав. У лiкарнi i в морги заявки або дзвiнки, якi могли б пiдiйти по опису нашоi жертви, не надходили. Так що чекаемо. Я сподiвалася, ми зможемо по персню з'ясувати iнформацiю про вбиту. Прикраса, судячи з усього, коштовна. Такi прикраси в клуби i на дискотеки не одягають. Дмитро Родимович взагалi припустив, що це колекцiйний перстень, тому попросив передати його на оцiнку в аукцiонний дiм. А там, я так розумiю, вiн потрапив до тебе. Цiкавий збiг, правда?
– Не вiрю я у збiги, – вiдповiла Дарина, а пiсля паузи запитала. – Руку знайшли не бiля тiла, вiрно? Труп знаходився на деякiй вiдстанi вiд руки?
– А ти звiдки знаеш, що вони в рiзних мiсцях були? – здивувалася Лера. – Невже Олександр Миколайович розповiв закриту iнформацiю?
– Нi, прочитала в газетi, – вiдмахнулася Дарина. – Швидше, це я йому першою розповiла про труп на набережнiй.
Лера усмiхнулася.
– Абсолютно вiрно. Рука знайшлася на Подолi, а тiло на набережнiй там, де е спуски до води. Труп виявили мiсцевi рибалки. Тепер ламаемо голову, як i навiщо рука втекла вiд тiла, – Лера посмiхнулась вiд власного жарту.
Їй здалася смiшною власна фантазiя. Дарина трохи сiпнулася вiд такого гумористичного вiдступу, але для пристойностi теж захихотiла. Вона у вiддiленнi полiцii з дiвчиною, яка в своi тридцять рокiв бачила бiльше трупiв, нiж Дарина в детективних фiльмах.
– Так, що з приводу персня? – поцiкавилася слiдчий у напарницi.
Настав час експерту розповiсти про своi спостереження.
– Якщо розглядати перстень як просту прикрасу, то за вартiстю вiн може перевищити одну тисячу доларiв. Значимiсть виробу за цiною антикварiату поки не скажу, тому що не можу визначити вiк прикраси. Але у мене е дещо цiкаве для розслiдування. Цей же самий перстень незадовго до подii потрапив в перелiк для оцiнки в наше бюро. І належав вiн якоiсь Макаровiй М.П. 1942-го року народження. На жаль, бабуся померла, не залишивши нiяких записiв про себе. У графi заявника також порожньо. Інформацii не багато, але я думаю, варто почати з пошукiв покiйноi.
– Ого, та це цiлий скарб для розслiдування. Менi Олександр Миколайович казав про приемний сюрприз. Тепер у нас з'явилася маленька зачiпка. Я пiду дам розпорядження, щоб нам знайшли всiх Макарових М.П. 1942-го року, а ти поки почитай папери по справi. Там, до речi, i по персню е укладення наших фахiвцiв. Можливо, тобi знадобиться.
Дарина перебрала верхнi листи в папцi. Майже в самому низу лежав висновок експерта по прикрасi.
«Золотий перстень з натуральним рубiном.
Вага виробу 17,8 грам.
Ширина площадки 17,5 мм.
Висота 11,5 мм.
Розмiр 20.
Маркувань на прикрасi не виявлено. За експертизою золото 750 проби. При розглядi в мiкроскоп можна побачити, що в ньому присутнi прожилки органiчноi речовини за своiм складом схожоi на застиглу кров птицi. Робота тонка, дуже точна.
Ювелiрнi характеристики вставки:
Ruby (Natural) з чорними i коричневими вкрапленнями.
Розмiр: 15 х 12 мм.
Форма: маркiз
Група обробки: Б
Колiр: Top Blood Red (уо-Кр.8/3)
Особливi прикмети:
На внутрiшнiй сторонi оправи е грубо вибитий напис «Sanguinem Corvus». (Необхiдно вiдправити на експертизу лiнгвiстам i фахiвцям з предметiв антикварiату)».
– Ну що? Знайшла щось цiкаве? – поцiкавилася Лера, яка повернулася в кабiнет.
