Ми вживаемо алкоголь з найдавнiших часiв, i у нашiй нацiональнiй пiдсвiдомостi закарбувалося, що пiсля пиятики здоров’я можна поправити ковтком спиртного або «собачою шерстю», як ми ii називаемо, i нею не подавишся.
Та з кокаiном усi цi застереження зовсiм зайвi. Нiкому не буде дуже зле пiсля наркотичного вечора за умови, що йому вистачить здорового глузду наступного дня вiдвiдати турецьку лазню та поповнити своi сили за допомогою iжi й подвiйноi порцii сну. Втiм, кокаiн вимагае, щоб ти розраховував лише на свiй «капiтал», i гарантуе, що цей запас е невичерпним.
Як я вже казав, це мiсцеве знеболювальне. Вiн притупляе усi вiдчуття i може викликати те, що фiзiологи називають пригнiченням. Людина стае абсолютно безрозсудною. Вона буквально скаче вiд пiднесеного настрою та чудового самопочуття. Це таке слiпе та грандiозне збудження, що перейматися чимось просто неможливо. До того ж збудження мае своерiдну глибину i спокiй. У ньому немае i натяку на грубiсть чи непристойнiсть, якi ми асоцiюемо з алкогольним сп’янiнням. Зникае сама iдея грубостi чи вульгарностi. Це нагадуе видiння Петра у «Дiяннях апостолiв», де йому було сказано: «Немае нiчого поганого й нечистого».
Як казав Блейк: «Усе живе е святим». Кожна дiя – таiнство. Те, що зазвичай тебе стримувало чи дратувало, стае просто приводом для радiсного смiху. Точно як шампанське, коли кинути туди невеличку грудочку цукру, воно знову береться бульбашками.
Ну добре, це був лiричний вiдступ. Але саме це i робить кокаiн. Твереза послiдовнiсть думки ламаеться. Ти рiзко перескакуеш на нову, шалену, фантастичну траекторiю з найменшого приводу. Зникае почуття мiри; i незважаючи на усi цi мiльйони миль, що ти весело пройшов, звернувши зi шляху, ти нiколи не випускаеш з очей свою кiнцеву мету.
Поки пишу цi рядки, я нi на мить не забув, що розповiдав вам iсторiю про лист i пакунок вiд Гретель.
У Парижi ми зустрiли дiвчину. Наполовину iндiанка, прекрасна мала з чортячою чарiвнiстю i цiлим мiшком найнепристойнiших iсторiй, якi ми коли-небудь чули. Вона була постiйно на кокаiнi. Дiвчина була певною мiрою неосвiчена i подавала це так: «Я у здоровезному, прекрасному саду, в руках купа пакункiв, i постiйно один з них падае на землю; коли я нахиляюся, щоб його пiдняти, обов’язково падае iнший пакунок, i весь час я поволi iду далi по саду».
Отже лист Гретель.
«Моя люба Лу, – навiть не можу описати, яка я була рада, Мiледi, вас нещодавно побачити разом з цiею чудовою людиною – вашим чоловiком. Я зовсiм не звинувачую вас за цей поспiх з весiллям; проте, з iншого боку, i ви не повиннi звинувачувати своiх давнiх друзiв, що вони не пророки i не вмiють передбачити все наперед! Отже, я не можу бути пiд рукою з необхiдними речами. Однак я часу дарма не гаяла. Ви ж знаете, якi у мене невеликi статки, втiм, сподiваюся ви оцiните цей невеличкий подарунок, який я вам надiслала, не як подарунок заради подарунка, а як знак моеi глибокоi любовi до наймилiшоi та найчарiвнiшоi зi знайомих менi дiвчат. І, мiж нами, моя люба Лу: часом те, що всерединi, краще за те, що ззовнi. Мое шанування та найкращi побажання дорогому серу Пiтеровi i вам, хоча у цю хвилину я навiть не сподiваюся, що ви пам’ятаете про мое iснування.
Завжди щиро ваша,
Гретель».
Лу жбурнула менi листа через стiл. З якоiсь нагоди чи зовсiм без причини, я був роздратований. Я i чути нiчого не хотiв вiд такоi, як Гретель. Вона менi не подобалася, i я iй не довiряв.
– Якась дивна, – досить сердито сказав я.
Це не був мiй власний голос: гадаю, в моiй головi говорив якийсь прихований iнстинкт самозбереження.
Проте Лу аж сяяла з цiеi нагоди. На жаль, не можу вам передати блиску, який випромiнювало все, що вона тодi казала i робила. Їi очi свiтилися, уста щебетали, щоки палали, наче щойно розпущенi тендiтнi веснянi первоцвiти. Вона була втiленим духом кокаiну: кокаiн у плотi. Сама ii присутнiсть робила Всесвiт безмежно захопливим. Скажiмо, вона була одержима дияволом, якщо хочете!
Будь-яка так звана добра людина була б шокована й смертельно налякана при ii появi. Вона представляла собою сирену, вампiрку, Мелюзину, страшного i дивного диявола, якого вигадали боягузи, щоб пояснити брак власноi мужностi. У неi не було охоти нi до чого iншого, як вечеряти просто в номерi, щоб мати можливiсть вбрати нове кiмоно i танцювати для мене.
Ми iли чорну iкру ложками. Яка рiзниця, що вона коштувала втричi дорожче за вагу золота? Не слiд приписувати менi марнотратство: якщо хочете когось звинуватити, звинувачуйте Кайзера. Вiн затiяв усю цю бучу; i коли менi захотiлося з’iсти чорноi iкри, я буду iсти чорну iкру.
Ми зжерли ii всю. Нерозумно надавати цiй дрiбницi особливого значення.
Мiж поданнями страв Лу танцювала, як демон у мареннi. Їй подобалося вдавати схiдну жiнку-спокусницю. Я був ii паша-з-трьома-кiнськими-хвостами, ii воiн-самурай, ii чудовий магараджа, на колiнах у якого лежить скiмiтар, готовий вiдрубати голову за будь-якого найменшого приводу з ii боку.
Вона була Улед Наiль з татуюванням на щоках i пiдборiддi, намальованими сурмою бровами i червоними губами.
Я був Туарегом, пустельним розбiйником у масцi, що захопив ii в полон.
Вона грала тисячу божевiльно вишуканих ролей.
У мене дуже слабка уява, мiй мозок використовуе усi своi ресурси виключно для аналiзу; але я з насолодою грав ролi, якi вона менi вибирала. Вже й не знаю, скiльки разiв пiд час цiеi вечерi я перетворювався з чемного чоловiка у пiжамi з Бонд-стрит на розлюченого манiяка.
Тiльки пiсля того як офiцiанти залишили нас з кавою i лiкерами, якi ми пили мов воду, не п’янiючи, Лу зненацька скинула свое блискуче вбрання.
Вона стала посеред кiмнати i випила пiвфужера мiцного лiкеру. Чарiвна зухвалiсть цього жесту викликала у мене внутрiшнiй крик. Я схопився з мiсця, немов тигр, що, пiдкрадаючись, раптом побачив оленя.
Лу з нестримним захватом геть уся захихотiла. Знаю, що так не кажуть: «геть уся захихотiла»; але не можу висловитися по-iншому.
Вона зупинила мою атаку, як досвiдчений захисник у мiжнародному матчi з регбi.
– Неси ножицi, – прошепотiла вона.
Вмить я зрозумiв, у чому справа. Це була абсолютна правда – ми трошки переборщили з тим снiгом. Гадаю, це вже було десь п’ять понюшок. Якщо цiкаво, можете повернутися назад i перерахувати – скiльки потрiбно, щоб пiднятися на десять тисяч футiв над бiдною старою Па-де-Кале, благослови ii Господь! Але воно накладалося, як цiна цвяхiв у задачi про кiнськi пiдкови, що так тiшила мого батька, коли я був малим. Розумiете, що я маю на увазi, – принцип Мартiнгейла i всяке таке. Звiсно, ми перебрали з тим снiгом.
П’ять понюшок! Втiм, для нас молодих пiсля двох тижнiв це не було вже аж так багато.
Гвендолiн Оттер каже:
«Серце серця мого, блiдий мiсяць шепоче,
Чого нам чекати аж завтрашньоi ночi?»
А це приблизно в такому ж дусi.
«Серце серця мого, сховайся вiд дощу,
Нюхнемо ще! Кокаiну – досхочу».
Я знаю, що на мене не варто розраховувати, коли мова заходить про поезiю, i поважна авторка точно може дозволити собi посмiхнутися i тихенько переступити через моi рештки. Лише за умови, що посмiшка буде поблажливою. Але дух твору я справдi вловив.
«Продовжуй, нюхнемо ще,
Не зупиняйся, не перебирай!»
Нi, так не добре.
«Продовжуй! Через край!» – так краще. Так поважнiше i патрiотичнiше, й набагато краще передае iдею. А якщо вам не подобаеться, шукайте кращого деiнде.
Нi, я не визнаю, що ми були безрозсудними. Ми мали чималi ресурси у своему розпорядженнi. І точно не були схожi на шахраiв, що не платять.
Ви ж чудово знаете, як важко слiдкувати за тим, щоб у хатi завжди були сiрники. Зовсiм банальна рiч, сiрники, використовуються постiйно, завжди легко купити новi, й не проблема, якщо коробка з сiрниками спорожнiла; i я не погоджуюся, що менi хоч на мить забракло почуття мiри у цiй справi.
Тiльки не згадуйте менi про полiт до Парижа у променях Мiсяця. Визнаю, в мене закiнчилось пальне; але усi знають, що захоплення першим коханням схильне спричиняти тимчасовi розлади звичайноi поведiнки.
Найбiльше мене потiшив той очевидний факт, що Гретель виявилася просто молодчинкою, що б там про неi не казали. При цьому вона була не просто звичайною старою доброю молодчинкою. Не бачу причини, щоб не визнати, що вона виявилася тим, кого можна назвати справжнiм другом у найбiльш ранньому, яке тiльки можете собi уявити, вiкторiанському значеннi цього слова.
Вона була не лише справжнiм другом, а ще й мудрим другом. Без сумнiву передбачивши, що старий добрий снiг у нас таки закiнчиться.
Тепер, друзi, я б хотiв, щоб ви зрозумiли правильно, що чоловiк, якщо вiн себе називае чоловiком, не з тих, хто перериватиме медовий мiсяць iз дiвчиною у японському кiмоно, яке я вже описував, щоб накинути на себе купу жахливого одягу й кинутись на пошуки дилера по всьому Парижi.
Звичайно, ви одразу скажете, що я мiг покликати офiцiанта i той би принiс кiлька кубiчних кiлометрiв. Та не все так просто, ви ж не уявляете, що це за готель, де нам пощастило зупинитися. Ми потрапили туди, навiть не пiдозрюючи про неприемностi. Вiн був зовсiм поруч з Етуаль, та виглядав для неозброеного ока, як абсолютно респектабельний, першокласний сiмейний готель для вихiдцiв з бiльш шляхетних та менш шляхетних родин.
Тiльки не втiкайте з думкою, що я чiпляюся до того готелю. Просто Францiя тодi була знекровлена; а офiцiант на нашому поверсi був сiмейний чоловiк середнього вiку i, мабуть, читав Ламартiна, Паскаля, Тена й усю цю жахливу нудоту, поки не був зайнятий виснажливою, як на каторзi, доставкою iкри до нашоi кiмнати. Немае жодноi потреби приховувати вiд вас той факт, що вiн завжди мав дещо шокований вираз обличчя, особливо це було видно по тому, як була пiдстрижена його борiдка. І кожного разу, як вiн заходив до нас у номер, йому пiдкреслено щось не подобалося.
Я трохи сам собi психолог i дуже добре розумiю, що цей чоловiк кокаiну нам не принесе, навiть якби ми запропонували йому за це очолити мiнiстерство тютюновоi промисловостi.
Тепер, звiсно, я навiть не збираюся просити вас повiрити, що Гретель Вебстер щось знала про цього офiцiанта – бридкого старого педанта! Вона просто проявила дбайливу передбачливiсть i дружне розумiння. Без сумнiву, вона мала досвiд, море досвiду, барелi, бушелi досвiду, всi цi одиницi вимiру, що я так i не вивчив у школi. Вона сказала собi, загальними словами, не обов’язково маючи на увазi якусь конкретну низку подiй:
