– Я не маю часу любити будь-що, – вiдповiв сержант Кафф. – Але коли в мене трапляеться вiльна хвилинка, я присвячую ii рожам, Беттередж. Я почав свое життя серед них, у розсаднику мого батька, i закiнчу серед них, якщо зможу. Так. Одного чудового дня (з Божою помiччю) я перестану ловити злодiiв i вiзьмуся за вирощування троянд. Мiж моiми клумбами, пане садiвник, будуть трав’янi стежки! – сказав сищик. Його, напевно, неприемно вразили нашi стежки, посипанi гравiем.
– Для людини вашоi професii, сер, – зважився я зазначити, – це досить дивний смак.
– Якщо ви поглянете довкруг себе (а цього бiльшiсть людей не робить), – сказав сищик Кафф, – ви побачите, що смаки людини здебiльшого зовсiм не узгоджуються з ii заняттями. Покажiть-но менi двi речi бiльш протилежнi, анiж троянда i злодiй, i я негайно змiню свiй смак, якщо не пiзно ще в моi роки. А чи не здаеться вам, пане садiвник, що дамаська троянда дуже добра для пiдщеплення бiльш нiжних сортiв? А, я так i думав. Ось iде дама. Це ледi Верiндер?
Вiн побачив ii ранiше, нiж помiтили ii я й садiвник, хоч ми i знали, в який бiк дивитись, а вiн – нi. Я почав його вважати значно кмiтливiшим, нiж вiн здався менi з першого погляду.
Зовнiшнiсть детектива чи справа, в якiй вiн приiхав, або те i друге – нiби трохи збентежили мiледi. Вперше в життi я помiтив, що вона не знала, як вiдповiсти стороннiй людинi. Сержант Кафф вiдразу ж вивiв ii зi скрутного становища. Вiн спитав, чи не доручили вже кому-небудь справу про крадiжку до того, як ми послали по нього, i, почувши, що запросили iншого полiсмена, який i досi ще тут, попросив дозволу перш за все поговорити з ним.
Мiледi пiшла до господи. Перш нiж податись за нею, сержант розважив душу, кинувши садiвниковi на прощання кiлька слiв щодо посипаних гравiем стежок.
– Умовте мiледi залишити стежки зарослими травою, – сказав вiн, сердито глянувши на стежки. – Без гравiю!
Чому iнспектор Сiгрев зробився набагато нижчий на зрiст, коли його вiдрекомендували сержантовi Каффу, я не беруся пояснювати. Можу тiльки згадати цей факт. Вони пiшли удвох i вельми довго сидiли, замкнувшись i не впускаючи до себе нiкого. Коли вийшли, iнспектор був схвильований, а сищик позiхав.
– Сержант хоче оглянути вiтальню мiс Верiндер, – сказав мiстер Сiгрев, звертаючись до мене надзвичайно врочисто i з великим пiднесенням. – Вiн, можливо, задасть кiлька запитань. Будь ласка, проведiть сержанта.
Поки менi давали це розпорядження, я поглянув на Каффа. Знаменитий Кафф у свою чергу дивився на iнспектора Сiгрева з тим спокiйним чеканням, яке я вже помiтив ранiше. Не можу твердити, що вiн чекав, щоб його колега полiсмен на очах перетворився в осла, але в мене закралося саме таке пiдозрiння.
Я повiв iх наверх. Детектив уважно оглянув iндiйську шафку i весь будуар, задаючи запитання (лише коли-не-коли iнспекторовi i постiйно менi), смисл яких, я гадаю, був однаково незрозумiлий нам обом. Нарештi, оглядаючи покiй, вiн дiйшов до виходу i спинився навпроти вiдомих вам розмальованих дверей. Сищик поклав свiй кiстлявий палець на маленьку плямочку пiд замком, яку iнспектор Сiгрев помiтив ще ранiше, коли вичитував служницям, якi скупчились у кiмнатi.
– Дуже шкода! – сказав сищик Кафф, звертаючись до мене. – Як це трапилось?
Я вiдповiв, що служницi скупчилися в цiй кiмнатi напередоднi вранцi i що цю плямку зробила чиясь спiдниця.
– Інспектор Сiгрев наказав iм вийти, сер, – додав я, – щоб вони не наробили ще бiльшоi шкоди.
– Цiлком вiрно! – сказав iнспектор своiм вiйськовим тоном. – Я звелiв iм забиратися звiдси. А плямку цю зробили спiдницi, сержанте, звичайно, спiдницi.
– Ви помiтили, чия спiдниця зробила це? – спитав сищик Кафф все ще звертаючись не до свого колеги полiсмена, а до мене.
– Нi, сер.
Тодi вiн звернувся до iнспектора Сiгрева i спитав:
– А ви це помiтили, я гадаю?
Це запитання, здавалося, трохи збентежило iнспектора, але вiн не розгубився.
– Не можу ж я забивати свою голову всякими дрiбницями, – сказав вiн, – а це справжня дрiбниця.
Сищик Кафф подивився на Сiгрева, як дивився на гравiйнi дорiжки в квiтнику, i з своею звичайною меланхолiею вперше показав нам своi здiбностi.
– Минулого тижня я провадив одне секретне слiдство, пане iнспектор, – сказав вiн. – На одному кiнцi слiдства було вбивство, а на другому – чорнильна пляма на скатертi, якоi нiхто не мiг пояснити. На своему вiку менi довелося вести безлiч найрiзноманiтнiших справ, але я нiколи не мав дiла з «дрiбницями». Перш нiж ми зробимо ще один крок у цiй справi, ми повиннi побачити спiдницю, яка зробила пляму, i довiдатись напевно, коли висохла ця фарба.
Інспектор, досить похмуро проковтнувши пiлюлю, спитав, чи не покликати служниць. Сищик Кафф, подумавши хвилинку, зiтхнув i похитав головою.
– Нi, – сказав вiн, – ми спочатку займемося фарбою. Питання про фарбу вимагатиме одного слова: «так» або «нi» – це швидко. А питання про жiночi спiдницi – довге. О котрiй годинi служницi були в цiй кiмнатi вчора вранцi? Кажете, об одинадцятiй? А знае хто-небудь у домi, вогка чи суха була фарба об одинадцятiй годинi ранку?
– Про це знае племiнник мiледi, мiстер Френклiн, – сказав я.
– Вiн тут?
Мiстер Френклiн був саме поблизу, чекаючи слушноi нагоди для знайомства з великим Каффом. Через пiвхвилини вiн був уже в кiмнатi й давав таке свiдчення:
– Цi дверi розмальовувала мiс Верiндер сумiшшю-розчинником мого власного виготовлення пiд моiм наглядом i за моею допомогою. Цей розчинник висихае, з якими б фарбами його не вживали, через дванадцять годин.
– Ви пам’ятаете, сер, коли було пофарбоване те мiсце, на якому тепер пляма? – спитав сищик.
– Прекрасно пам’ятаю, – вiдповiв мiстер Френклiн. – Це мiсце було пофарбоване останнiм. Нам треба було закiнчити до минулоi середи, i я сам упорався з цим о третiй годинi дня або трохи пiзнiше.
– Сьогоднi п’ятниця, – сказав сержант Кафф, звертаючись до iнспектора Сiгрева. – Повернiмось назад, сер. О третiй годинi в середу це мiсце було закiнчене. Сумiш мала висохнути через дванадцять годин, тобто до трьох годин ранку в четвер. Ви провадили тут слiдство об одинадцятiй годинi ранку. Вирахуйте три з одинадцяти, i залишиться вiсiм. Ця фарба, пане iнспектор, була сухою вже вiсiм годин, коли ви припустили, що жiночi спiдницi зробили пляму на дверях.
Перший карколомний удар для мiстера Сiгрева! Якби вiн не запiдозрив бiдолашну Пенелопу, я пожалiв би його.
Розв’язавши питання про фарбу, сищик Кафф з цiеi хвилини наче забув про свого колегу полiсмена i звертався до мiстера Френклiна, як до бiльш надiйного помiчника.
– Цiлком iмовiрно, сер, – сказав вiн, – що ви дали нам ключ до таемницi.
Не встиг вiн промовити цi слова, як дверi спальнi розчинились i перед нами несподiвано з’явилася мiс Речел.
Вона звернулась до детектива, наче не помiчаючи або не звертаючи уваги на те, що вiн був для неi зовсiм незнайомий.
– Ви сказали, – спитала вона, вказуючи на мiстера Френклiна, – що вiн дав вам ключ до таемницi?
– Це мiс Верiндер, – шепнув я сищиковi.
– Дуже можливо, що саме цей джентльмен, мiс, – повторив сищик, уважно вивчаючи своiми сталево-сiрими очима обличчя моеi панночки, – дав нам у руки ключ.
На якусь мить вона повернулась i хотiла було подивитись на мiстера Френклiна. Я кажу «хотiла було», бо вона раптом знову вiдвернулась, перш нiж очi iх зустрiлися. Їi думки, напевно, були чимсь дивно стривоженi. Вона почервонiла, потiм знову зблiдла. Разом iз блiдiстю на ii обличчi з’явився новий вираз – вираз, який мене дуже злякав.
– Вiдповiвши на ваше запитання, мiс, – промовив сищик, – я прошу вашого дозволу задати i вам запитання. Тут, на ваших дверях, е пляма. Ви часом не знаете, коли ii зробили або хто ii зробив?
Замiсть вiдповiдi мiс Речел продовжувала далi запитувати, як нiби сищик нi про що ii не питав або вона нiчого не чула.
– Ви новий полiсмен? – спитала вона.
– Я сищик Кафф, мiс, iз слiдчоi полiцii.
– Як ви гадаете, чи варто вислухати пораду молодоi дiвчини?
– Я радо вислухаю ii, мiс.
– Виконуйте своi обов’язки самi й не дозволяйте мiстеровi Френклiну допомагати вам!
Вона промовила цi слова з такою злiстю й шаленiстю, з таким незвичайним вибухом ворожостi до мiстера Френклiна в голосi i виразi обличчя, що, хоч я i знав ii з дитинства, хоч я любив i поважав ii майже так само, як i мiледi, – менi вперше в моему життi стало соромно за мiс Речел.
Сищик Кафф не вiдривав вiд ii обличчя свого нерухомого погляду.
