Так, дон Альфонсо, ви менi вiднинi
не чоловiк… якщо ви ним були!
Чи личить так поводитись людинi?
Ви ж п’ять чи шiсть десяткiв прожили!
Ви шанувати честь мою повиннi,
а ви ii ганьбити почали.
Як смiли ви подумати, що зможу
я зважитись на рiч таку негожу?!
147
Чи прав своiх зреклася я назавше,
глухого, як березовий кiлок,
духiвника столiтнього обравши,
для того, щоб дiстати цей урок?
А вiн завжди захоплено казав же,
що я найдоброчеснiша з жiнок!
Що я замiжня, – це для нього диво.
О, як же засмутиться вiн жахливо!..
148
Чи залицяльникiв пiд час кориди
вiдштовхувала я завжди на те?
Лише в театр ходила й на обiди,
або до церкви на Рiздво святе!
Вдавала я, що вартi всi огиди,
а ви отак борги вiддаете?
Та граф О’Рiллi – цей герой Алжиру
жалiвся, що сувора я надмiру!
149
А той спiвак з Італii – Каццанi,
що склав для мене стiльки серенад!
А друг його – славетний Корнiанi,
що божеволiв од моiх принад!
А всi англiйцi, турки, росiяни —
нiхто в менi не бачив жодних вад.
Лорд Коффiхауз так запив шалено,
що дуба дав з прихильностi до мене!
150
І герцог Айкр, i дон Фернандо Нуньес
бiля моiх принижувались нiг.
А ви? Хiба порядний опiкунець
з дружиною так повестися б мiг?
Спасибi, що принаймнi ви у цю нiч
пустити в хiд не зважились батiг!
Якими виглядаете смiшними
ви з шпагою й пiстолями своiми!
151
То ось чому поiздку з прокурором
ви термiнову вигадали вдвох!
Користолюбець з виглядом суворим,
це, мабуть, вiн здiйняв переполох.
Мовчить… Йому виправдуватись сором…
Либонь, язик до щелепи присох.
Нi, вiн не дбав про друга дорогого —
ми з вами правдолюбцям нi до чого.
152
Коли з’явився вiн, щоб акт складати, —
будь ласка, не соромтеся, пишiть!
Я можу вам перо й чорнило дати,
вигадуйте провини самохiть!
Та шпигунiв гонiть негайно з хати —
служниця ось роздягнена стоiть!»
Тим часом дiвка в розпалi шепоче:
«Коли б могла iм видряпати очi!»
153
«Хоч стовбула перевернiть шухляди!
Ось шафа – обiйдiть з усiх бокiв.
А ось камiн – найкраще вiд громади
сховатись там – вiн майже догорiв.
А я посплю. Благаю бога ради
поводитись тихiше шукачiв.
Коли добро те знайдете чудове,
то покажiть менi його, панове.
154
До речi, пiсля вашоi навали,
коли ви розбудили весь квартал,
скажiть хоча б, кого ви тут шукали,
хто спричинив увесь оцей скандал?
Як звуть його? Чи особисто знали?
Чи здатний вiн служить за iдеал?
Якщо вже честь поставлено на карту,
то знати слiд, чи справа риску варта.
155
Не поспiшайте тiльки убивати,
