Я чув про його арешт на вiдкриттi Будинку iм. Блакитного. Це, так мовити, була перша чутка про цей арешт. Деякi не йняли вiри цьому. І я навiть точно не мiг узнати – арештований СЕРДЮК, чи нi. Я згадую за цей арешт тiльки тому, що це викликало iншi балачки, якi для вас матимуть певну вагу.
Деякi письменники заявляли, що коли справдi СЕРДЮКА арештовано, то тут мусить бути чиясь i якась провокацiя. І примiром, СМОЛИЧ казав, що «знаю чие це дiло». Два днi опiсля розказував менi про арешт СЕРДЮКА ОНИШКЕВИЧ (Вукопспiлка). Цей ОНИШКЕВИЧ казав, що ДПУ мае своiх агентiв у Березолi, йому це вiдомо вiд артистiв з Березоля, з якими вiн мае особистий зв’язок. Вiн каже, що СЕРДЮКА «зрадила» артистка Березоля, що служить ДПУ. Прiзвище цiеi артистки вiн менi не хтiв сказати, все ж я узнав вiд нього, що вона – галичанка.
Отже, якщо справдi в Березолi е таемний спiробiтник ДПУ i саме ця артистка, то треба його негайно змiнити, бо коли про це знае ОНИШКЕВИЧ, то безперечно знають i артисти Березоля, бо тiльки вiд них мае цi вiдомостi ОНИШКЕВИЧ, як вiн передав менi та й мабуть i iншим своiм знайомим.
Публiка цiкавиться дуже полiтичним становищем у Зах. Украiнi. Правi кола зовсiм тепер не ховаються у приватних розмовах з тим, що полiтичне становище у Зах. Украiнi краще, нiж у нас, бо там, мовляв, украiнцi мають волю. Можуть виступати, явно на зборах, у соймi, у пресi. «А в нас, цього нема»? – каже ЯКОВЛЕВ (курси украiнiзацii). ВАРЛАМ (ДВУ) теж заявляе, що в Зах. Украiнi можна вiльно писати, виступати. А в нас – нi. Вiн покликуеться на кооперативну делегацiю, що була в нас улiтку, чи навеснi. Ось його слова: «Уявiть собi, приiздить на Рад. Украiну делегацiя, вертаеться до Галичини, робить там доповiдь, хвалить бiльшовикiв, i там iх не арештують, бо там воля слова. А в нас не можна нiчого сказати, особливо украiнцевi».
Виступом ПАНАЇТ Істратi закордоном письменники Харкiвськi обуренi. Навiть ПОЛІЩУК каже, що ІСТРАТІ – наймит охранки, але в цьому обуреннi можна почути й деяке вдоволення, мовляв, бiльшовики платять за пропаганду, яка обертаеться проти них (СЛІСАРЕНКО).
Невдоволенiсть почуваеться серед укр. письменникiв, що ДПУ не арештовало ПИЛЬНЯКА. Коли б це було на Украiнi – каже ВИШНЯ, то давно б арештували. А Москвi можна все. Цю саму думку висловлюе i МАР’ЯНОВ (Робiт. Газета Пролетар).
Витяг з протоколу показiв Лебеденка
15 лютого 1930 р.
Із письменницьких кол знайомий з ВИШНЕЮ, МОМОНТОВИМ[6 - Мамонтов.], КОЦЮБОЮ, ЧЕРНОВИМ та мало знайомий з Вал. ПОЛІЩУКОМ. Із вражiнь, якi я маю вiд рiзних розмов про письменство та письменникiв, якi конкретизувати зараз не можна, тому що я iх перезабув, я роблю такий висновок. Письменникiв потрiбно розбити на двi категорii, старшоi генерацii та молодшоi генерацii.
До старшоi я вiдношу таких як, СЛІСАРЕНКО, МАМОНТІВ, ФІЛІПОВІЧ, РИЛЬСЬКИЙ, ВИШНЯ, частину Ваплiтян як ЛЮБЧЕНКО, ПАНЧ та iншi, якi е безперечно типовими подорожнiми Радвлади до певного часу, в силу об’ективних умов. Це группа, яка своiм iдеологiчним корiнням, глибоко сидить в минулому, як в розумiннi форми тематики так i певних письменницьких традiцiй, iм не чужа романтично-народницька нацiональна стихiя.
Доказом цьому е те, як менi говорили, що у багатьох письменникiв, зокрема у СУСЮРИ9, е багато невиданих творiв, якi iдеологiчно i по формi не вiдповiдають сучасности, як зв’язанi з минулим. До молодшоi генерацii я вiдношу тих письменникiв, якi оформились за революцiйну добу, але якi в своiй бiльшости е теж подорожники, але бiльше щирi тому, що не зв’язанi з минулим.
Інформацiя з донесень секретного спiвробiтника «Передерiй»
13 березня 1930 р.
Першi вражiння присутнiх на процесi «СВУ» не е характерними i цiлком виявленими. Причина цьому та, що засiдання суду занято заслуханням читання обвинувального висновку й широкий загал слухачiв природня рiч бiльший iнтерес виявляе до допиту пiдсудних, анiж до самого акту. Проте це не значить, нiби слухач ставиться пасивно й не реагуе. Мене цiкавило ставлення рiзних груп слухачiв. Перший день я мав собi за завдання встановити, звичайно в мiру можливого, ставлення iнтелiгентськоi частини слухачiв. Треба сказати, що тут менi трохи пощастило. Група осiб за професiею украiнськi письменники на чолi з ОСТАПОМ ВИШНЯ кiлькiстю чолов. – 6–8 досить жваво ставилась до окремих мiсць обвинувального висновку, при чим голосiв схвалюючих саму суть iснування органiзацii не було чути. Вражiння в мене склалось таке: серед цiеi групи е безперечнi прибiчники ІВЧЕНКА (пiдсудного) доказом чого е вислiв з таненням в голосi: «Ти диви, на останньому з’iздi в Киiвi (який саме з’iзд не названо) вiн виступав з такою палкою радянською промовою, а вийшло опинивсь на лавi пiдсудних». Надто рано, але вже почали пророкувати про можливий присуд. Остап ВИШНЯ кинув фразу: «Ну що ти iх звiльнять, вони знов органiзуються» – жаль що поспiшили т.т. письменники, треба було б чути останнi свiдчення пiдсудних, де кожен з них, даючи останне слово висловлював абсолютно про протилежне.
Ця ж група осiб вела промiж себе таку розмову – «Ну скажи, навiщо була потрiбна органiзацiя, що являе собою безпринципний бльок» – але хотiлось заперечить шановним письменникам. Органiзацiя, що iснуе з 25–26 р., мае своi фiлiяли, певну сiстему, притом визначену програму, це вже не безпринципний бльок, а щось позначнiше. Додати зв’язок й зносини з закордоном, i справа стане ще яснiшою, думаю, що кожен з них це також розумiе. Просидiвши примiрно до 8 год., майже всi вони засiдання покинули. Цiкавою була розмова й другоi iнтелiгентськоi групи з 3 осiб, здаеться, всi студенти, принаймнi, один з них якийсь «Юра» – студент Харкiв. ІНО. На запитання товариша, де добув квитка вiдповiв: «в письменницькiй органiзацii», виходить, що з молодих письменникiв, але цей факт подтвердили й подальшi iх розмови. Це цiлком ще молодi юнаки, змiст розмов про пiдсудних не определений, почути вiд них можна було всячину, починаючи з обiзнання пiдсудних за прiзвищем й кiнчаючи оцiнкою органiзацiйноi побудови, в …, що то за органiзацiя, що розкрита, а ще складаеться з академiкiв та професорiв, нiби виявляеться конспиративну нездатнiсть: це примiрно вражiння першого дня.
Другий день письменницькоi групи я не бачив, та вона в даний момент i не являе такоi цiнностi, а тiлько приблизно. Я вже був зорiентований i мене зацiкавило ставлення робiтництва, що прийшло безпосередньо з виробництва. Їх було 4 чол., видно всi вiд одного пiдприемства. Те, що довелось менi вiд них чути, е повчальне, на мою думку, цiнне. Наприклад, всi вони з iнтересом слухали обвинувальний висновок (видно було, що важко розумiти украiнську мову через гучномовець в швидкому читаннi), жваво дiлились мiсцями, якi вважали за особливо важливi, коли читали про лiкарську групу, де говориться про пiдготовку вiдповiдних кадрiв для села, то майже одноголосно було зауваження: «Видишь врачей для села и наверное все на село», в цьому коротенькому висновi вiдчувалось, що робiтники зрозумiли змiст роботи СВУ. Далi помiж себе говорять: «Нет, высшие группы хоть бы им что, все свое думают. Ну… ЕФРЕМОВ – председатель Академии (прибiльшено тiтул) чего ну… было, а все же контрреволюционер». Пройшов весь час з iнтересом, не утримались i вони вiд того, аби погадати про можливий вирок, на iх думку розстрiлу нiкому не буде, бо прийметься до уваги iх роботу як наукових дiячiв. До кiнця не досидiли, пiшли ранiше. Чув i такий голос щодо вироку: «Найбiльша кара – це вислання до Соловкiв, аргументуючи що нiяких конкретних виступiв не було, група терористiв активноi дii не мала, i була занята лише iдеологiчною роботою – це вислив однiеi iнтелiгентки. Вiдмiчаю окремо, що мимоволi довелось зустрiтись з ЯВОРСЬКИМ І., свояком засланого ВЛАСЕНКА І. Д., пройшов нiби по квитку ячейки заводу «Красный Октябрь». Людина надто хитра, в словах був щодо оцiнки обережний i …ко сказав: «розумнi люди, а дурною зайнялись справою». На запитання про ВЛАСЕНКА, де вiн i що робить, зробив мiну, нiчого не знае, явно бреше, бо мешкають в одному дворi, жiнки рiднi сестри, дружина ВЛАСЕНКА iздила до нього, i вiн хоче мене провести незнанням. Про думки та вислови украiнськоi iнтелiгенцii про процес «СВУ», про його судовий перiод подам додатково, а також про арешт Харкiвських агрономiв та розкуркулювання.
Мушу зазначити ще один момент з залi засiдань судового процесу – це про склад слухачiв. З моiх спостережень я прийшов до висновку про конечнiсть дати бiльшу частину квиткiв робiтництву з пiдприемств, бо е такi особи, що вважають всю справу за мало серйозну, якiй надано такого значення лише як агiтацiйне. Ясно, що такi настроi передаються й до робiтництва, судове засiдання викривае вщент таку версiю, i робiтник зайвий раз переконаiться в рiжних брехнях. Дуже доцiльно з метою поширення серед населення – радiо, тут численна кiлькiсть робiтництва почуе правду з уст самих обвинувачених.
Витяг зi свiдчень Лебеденка
15 березня 1930 р.
ОПЕРА: В оперi украiнська група, яка проваде нацiонально-полiтичну акцiю, на чолi якоi стоiть ВИШНЯ, ЛЕБЕДЬ, ПЕТРИЦЬКИЙ, яку МАРГУЛЯН та голов …… називають шовiнiстичною.
Витяг зi свiдчень Лебеденка
15 березня 1930 р.
ВИШНЯ та КУРБАС – це люди безперечно одноi полiтичноi лiнii, типовi попутчики до часу iх радянофiльства е момент захлестного характеру, по сутi вони е нацiоналiсти самостiйники лише з ливим ухилом в нацiональному питаннi. Це мое переконання. —
Інформацiя з донесення секретного спiвробiтника «Антон»
21 березня 1930 р.
Остап Вишня только что приехал из Запорожья (где он был вместе с РАДОШЕМ), немедленно зашел на квартиру к Валерьяну ПОЛИЩУКУ и долго с ним совещался. Встретив меня на лестнице (в доме «Слово»), ВИШНЯ в разговоре сообщил, что собирается на несколько месяцев выехать в Запорожье. (У него имеется там брат – лишенец, которого он, несмотря на это, устроил заведывающим каким-то совхозом).
Необходимо заметить, что О. ВИШНЯ и П. ТЫЧИНА неоднократно в разговорах с укр. писателями жаловались, что на Днепрострое «натаскали москалей», там мало украинских рабочих и что на его украинизацию «треба звернути увагу». Мне пришлось быть свидетелем подобного разговора ВИШНИ и ТЫЧИНЫ с ГОЛОВАНІВСЬКИМ. Сейчас намечается явная тенденция к перенесению культурного укр. центра из Киева в Запорожье. ДВУ приняло культшефство над Днепростроем – Запорожьем, не без влияния ВИШНИ, ТЫЧИНЫ и др. Туда стали ездить для выступлений, поселений и т. д. Большинство укр. писателей (правого фланга). ВИШНЯ по всей вероятности уговаривает переехать туда и ПОЛИЩУКА. Это отчасти можно объяснить тем, что в Запорожье на довольно продолжительный срок переехал ПОЛОЗ.
ПОЛОЗ – это лучший друг ЯЛОВОГО, который в свою очередь тянет туда «своих».
К этой ниточке примешивается зоологический национализм – и отсюда вполне определившееся стремление к созданию «Украiнського Запорiжжя з украiнським Днiпрельстаном», на которые «треба звернути увагу».
Верно: [Пiдпис Кириленко]
Лист Артема Березюка до Остапа Вишнi
24 березня 1930 р.
На конвертi адреса: м. Харкiв вул. Червоних письменникiв
буд. «Слово». Остаповi ВИШНІ
М. Сталiно Донбас, вул. Артема Буд. ч. 4 Окрсоцзабез.
БЕРЕЗ[ЮК]У А.Е.
Штамп: Сталiно вiд … 30 р.
Доброго здоров’я, вельмишановному Остаповi ВИШИНЦІ.
Хай не здивуе його мiй лист, бо з 13/III-30 р. приблизно о 12 год. дня при будинковi «Слово», я зустрiвся з вами i гомонiв про «Дiли» Сталiнськi на культурному фронтi, але за браком часу як у вас, так i в мене, ми не змогли нi до чого конкретного дiйти; отже за Вашою порадою я звернувся до Аркадiя ЛЮБЧЕНКО, i з ним дiйшов до згоди передати частину матерiялiв про будову украiнського Драматичного театру «Дон. Держ. Драма» та по справi пiдтримки з вашого боку реорганiзацii театральноi украiнськоi майстернi при клубi металiстiв iм. «Ленiна», щоб ви допомогли вирвати з багнища Державного Росiйського шовiнiзму – гнобителiв украiнськоi культури, з пазурiв ренегатiв-украiнофобiв, тi найдорожчi для нас культурнi одиницi, яким вже вирита могила, i прорiкаеться насмертна проповiдь з чола уст завiдательки культвiддiлом О.Р.П.С. тов. КОБЦЕВОЮ гробокопателькою украiнськоi культури, з ii приплiчниками: ЖІЛКІНИМ, «Монархом» Театру Дон. Держ. Драми. Могильщик ii /Дон. Держ. Драми/, з преси допомiчники погубности iснування як Дон. Держ. Драми/, так i молодоi школи украiнського мiстецтва: в першу чергу гр. ЧЕПУРНОГО, секретар редакцii 3-х округових газет «Молодий робiтник», останнього мало що треба змiсить з болотом у пресi, але в кримiнальному порядковi треба вiддати пiд суд за його рецедивнi вчинки, прикладом брать опiкунство над жулiками, якi очевидячки валили украiнську культуру, театральну майстерню, про що не раз посилавсь, i давались для використання по означенiй справi матерiяли, але вiн одводив, ухилявсь, не давав очевидно за хабар вiд таких жуликiв, як сам, що з ним були рука в руку, i врештi-решт майстерня з 80,000 ахнула, нi за собачий лай.
Остапе Вишня, що це зветься, як ви будете реагувати на цi факти /а iх пiдтвердять тисячи пролетарських уст шахтарiв i металiстiв Донбасу/ з рештою, iх пiдтвердять Вашi представники центрi Наркомосвiти зав. вiддiлом мистецтв тов. Вольський, керiвник дитячого театру i в один час був дух. керiвником Дон. Держ. Драми тов. Крига, якого ви можете щоденно зустрiти в буд. лiтератури iм. Блакiтнього, та зрештою може ствердити обслiдуватиль майстернi надiсланий ВУКОМ тов. БОНДАРЧУК, i коли хочете, можуть пiдтвердить Вам всi тi театри, якi перебували на теренi Сталiнщини, хоч для прикладу взять тов. БОРТНИКА з театру «Веселого пролетарiя», одним словом, ця наволоч до рiчницю до краю розбивае украiнську культуру. Треба гвалтом кричати – рятуйте, будем кричати, iначе все загине. Ви поспитайте Аркадiя Любченка про ту справу, яку я мав вручити Вам, вiн розкаже, що твориться з украiнською культурою на Донбасi, бо вiн, читаючи деякi яскравi разки-уривки з неi, мiнивсь обличчям i чуть волосся на собi не рвав, й запевне i йому защемiло бiля серденька…
Я певен в тому, що коли б ви змогли були увiрвать хоч годину-пiвтори на цю справу, то ви б, Вишенько украiнська, свiтовим рупором-гучномовцем кричали б у пресi на весь свiт i на всiх мовах.
Єх без дна б йому, без покришки, як жаль, що не було вам нагоди переглянути справу руйнацii украiнського мистецтва на Донбасi.
Одначе я дуже радив би вас затребувати цю справу зi Сталiнського Окрно. тов. Гака, посилаючись на мене, що я передавав ii тов. Любченко, гадаю, що вiн би вам надiслав ii, а це для вас, дорогий вiдоброжателю юмору украiнськоi лiтератури, роботи хватило б на цiлий рiк, слово чести даю, що правда…
І грiх буде з боку Остапа Вишнi, коли вiн одмовиться допомогти розвернути смердюче багно ворогiв украiнськоi культури.
Ось я вам зараз iх перелiчу i схарактеризую: І. ЖІЛКІН – деректор Дондерждрами.
Надто паскудна людина, недоумок, або просто iдiот, за його доречно розпитайте у тов. Криги Івана Антоновича.
Кобцева, зав. культвiддiлом О.Р.П.С., ломаний грош у базарний день, зажимае украiнську культуру, а закликае з усього свiту найпаскуднiшу халтуру н…. Теж ствердять всi теятри, що перебували в нас, для прикладу вiзьмiть для звiрки Державну оперу, Правоберiжжя Украiни.
ЧЕПУРНИЙ, Дорожнiй, Топчiй, Волчихiн – це люди, цi, що служать халтурi за грошi, бо в культурi нi чорта не розумiються i спекулюють на працi; Топчiй зав. книжковим колективом i просувае весь час лише росiйську книжку, незважаючи на те, що в нас вiдчуваеться гостра потреба в Укрлiтературi навiть i Вишенькi немае «украiнизуйся»10.
Дорожнiй, ну за цього я не хотiв би писати, бо тов. Остаповi буде нагода зустрiти Кригу І. А. i вiн йому розкаже, i за Чепурного я вже писав, що це жулiкi – бо удався в жулiка Гуревiча, що обдурив райком металiстiв з украiнською театральною майстернею в 100 тисяч, i кудись немнув.
Так чуете, Вишенька, слухайте, бо коли Ви не вислухаете, той чорт хай вас там забере, з будинком вашого «Слова».
