Цiлую Федiр.
Лист с[лiдчого] вiддiлу ДПУ УСРР до окремого вiддiлу ДПУ у м. Запорiжжi
15 травня 1930 р.
НАЧ. ОКРВІД. ДПУ
м. Запорiжжя
75971 15/V-30
Разом с цим надсилаемо копiю листа вiд Ф. М. ГУБЕНКО до Остапа Вишнi /теж ГУБЕНКО/, можливо, що брат.
ВИШНЯ у нас лiчиться на облiку Укр. к-р., за останнi часи проявляе себе активно.
Просимо встановити i освiтлювати Ф. М. ГУБЕНКО з полiтичного боку.
На випадок, коли О. ВИШНЯ приiде на деякий час до ГУБЕНКА, просимо забезпечити його освiтлення там.
Про наслiдки встановлення i освiтлення просимо сповiстити своечасно.
ДОДАТОК: згадане.
П/ НАЧ. СВ ДПУ УСРР /КОЗЕЛЬСЬКИЙ/
НАЧ. 2 ВІДД. СВ [Пiдпис] /ДЖАВАХОВ/
Микола Хвильовий
ОСТАП ВИШНЯ В «СВІТЛІ» «ЛІВОЇ» БАЛАБАЙКИ
АБО…[7 - Цей памфлет вперше було опублiковано в жур. «Пролiтфронт», Харкiв, 1930, ч. 4, стор. 254—309. Звiдси без жодних змiн взято його до нашого видання. (Григорiй Костюк.)]
липень 1930 р.
«Детермiнацiя iдеологii» лицаря панфутуристичноi «морфологii» надзвичайно балакучого (да обезсмертним i його iм’я) Ол. Полторацького, що з переляку (бувають i такi речi!) написав «монографiю», але що нiяк не хоче прислухатись до голосу Кузьми Пруткова, себто до того афоризму iз «Плодов раздумья», що приблизно так звучить: «если у тебя есть фонтан – заткни его, дай отдохнуть и фонтану».
(Моя розмова з тов. Европенком-Европацьким)[8 - Европенко-Европацький – узагальнений Хвильовим образ прихильника «Новоiгенерацii» за допомогою якого вiн провiв свiй критичний дiялог з О. Полторацьким. Причиною до цього дiялогу була публiкацiя в «Новiй генерацii» чч. 1, 2, 3, 1930 року великоiстаттi О. Полторацького про Остапа Вишню. Як ця полiцiйновикривальна стаття вiдбилася на долi Остапа Вишнiпiсля його арешту 1933 року, ми не знаемо. Але сам О. Полторацький вважав це своею заслугою. Коли О. Вишню засудили до рострiлу (який пiзнiше замiнили на 10 рокiв табору), то О. Полторацький не тiльки не вiдчув гризоти сумлiння, а з почуття героiчного вчинку вiн зробив у пресiтаку заяву: «…основного менi пощастило досягти – визначити вперше в украiнськiй радянськiй критицi антипролетарськiсть, бездарнiсть i куркульську iдеологiю «творчости» цього суб'екта»… «Тепер я щасливий вiдзначити, що подiбне уже сталося (це засуд О. Вишнiдо розстрiлу. —Г. К.) i що моя стаття стае епiтафiею на смiтниковi, де поховано творчiсть О. Вишнi» (Див.: Василь Стус. Вiдкритий лист до президii СПУ // «Сучаснiсть, ч. 4, 1929, С. 75). (Григорiй Костюк.)].
«Футуристи походять вiд слова латинського futurus, тобто майбутнiй. Отже, це власне ще не е справжнi письменники. Це письменники майбутнi».
Остап Вишня
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
– Так ви рiшуче вiдмовляетесь видати окремою книжкою монографiю Ол. Полторацького, – суворо звiвши своi функцiональнi брови, сказав тов. Европенко-Европацький, «лiвий» друг вищезазначеного «монографа».
– Яку це монографiю? – спитав я.
– Як яку? Та ту ж, що друкувалася в 2, 3 i 4 числi «Новоi генерацii» за цей рiк. Нашу монографiю про Остапа Вишню.
– Вашу про Остапа Вишню? Вiдмовляюся!
– Ігi-гi! гi-гi! – вдарився в гiстерику тов. Европенко-Европацький i… раптом змовк. – Словом, – заспокоiвшись, промовив вiн, – ви i тепер не думаете пiдтримати нас в боротьбi з реакцiйним гумористом?
– Не думаю! – сказав я й, не покидаючи коректного тону, додав: – А також, будь ласка, залиште мене.
Але тов. Европенко-Европацький не вгомонявся. Вiн кричав, що я «затикаю рота футуристам», що я «замазую грiхи Остапа Вишнi», що я i т. д. i т. п. Нарештi ця розмова менi обридла, i я примушений був розгорнути ту ж таки «Нову генерацiю» й по пунктах доводити своему спiвбесiдниковi, що «едина серйозна розвiдка», як рекомендують фурористи свiй «труд» про нашого популярного гумориста, в кращому разi е звичайнiсiнька собi претензiйна халтура i що, значить, переводити на неi папiр нема рацii. Переконати тов. Европенка-Европацького, звичайно, не вдалося. Отже, щоб на мене не було нарiкань, що я, мовляв, «затикаю рота футуристам» i замазую «грiхи Остапа Вишнi», – отже саме для цього я й виношу на суд читачiв свiй, коли так можна висловитися, диспут з тов. Европенко-Европацьким.
1. «У ОСТАПА ВИШНІ Є СВІЙ СЛОВНИК»
«…тим то, на нашу думку, пролетарськi кола украiнського суспiльства повиннi засудити реакцiйну мовну практику Остапа Вишнi».
Ол. Полторацький
– Нi, – сказав тов. Европенко-Европацький. – Ми почнемо не з словника, а з першого абзацу:
– «З Вишнею сталося так, – пише Полторацький, – як колись iз миром, коли солдатська маса проголосувала за мир своiми ногами, хоч вiн i не був ще схвалений офiцiйно. Так само i з Вишнею – читач проголосував зa нього своiм попитом, а критика й досi не встигла констатувати – чи е вiн корисний для сучасности, – а чи нi».
Ну, що ви на це скажете? Га?
Я «автогенно» («у розумiннi взаемноi пiдпорядкованости всiх частин» свого тiла) запалив цигарку.
– Пашквiль! – сказав я. – І на радянську пресу i на читача.
Мiй спiвбесiдник аж рота роззявив.
– Що ви кажете?
– Що я кажу? Та те ж, що чуете, камраде. Чи не поiнформуете мене, з якого року Вишня почав друкувати своi гуморески? З 1921? З 1921! Виходить, що мало не за десять рокiв дiяльности «короля украiнського тиражу» не найшлося жодного бiльшовика, який би «встиг сконстатувати, чи е вiн, Вишня, корисний для сучасности чи нi»? Виходить тiльки вiд Полторацького можна починати iсторiю справжньоi радянськоi преси? Це вже, знаете, ваш «морфолог» дуже далеко плигнув, так би мовити (за Плехановим), «левее здравого смысла». I ви хочете, щоб я поширював цю хлестаковщину?
– А де ж тут пашквiль на читача?
– Пашквiль на читача? Прошу! Хто читае Остапа Вишню? Робфакiвець, студент, селянин, червоноармiець, робiтник… автор «монографii» про робiтника говорить?
Тов. Европенко-Европацький розгорнув «Нову генерацiю» й прочитав:
– «Твори Остапа Вишнi е одним iз перших засобiв украiнiзувати, напр… робiтника».
– Так от, за вашим новоявленим виходить, що наш читач на протязi тих же десяти рокiв голосував за Вишнею не головою, а… «ногами». Як вам подобаеться ця хоробрiсть?
Тов. Европенко-Европацький спантеличено подивився на мене й раптом пiвником пiдскочив:
– А ви думаете, що ми боягузи?
– Страшенно хоробрi, – вiдповiв я. – Саме до того часу, поки вами нiхто не цiкавиться. Тепер вами починають цiкавитись – отже скоро щезне й хоробрiсть. І пиха, звичайно. І балакучiсть. «Болтун подобен маятнику», говорить той же Кузьма Прутков, «того й другого надо остановить».
– Це пункт не головний, – раптово мiняючи тон, сказав мiй спiвбесiдник. – Ми цей пункт можемо викреслити. Давайте перейдемо до словника.
