ДІВАЙН: (ще бiльш похмуро) Запевняю Вас – я сама банальнiсть. Я часто опускаюся до рiвня пiдсвiдомих штампiв.
УЛЬСА: (понуро) Нiчого з того, що ви обговорюете значення не мае. Я не можу одружитися з людиною, яка думае, що це буде Джек. Чому б не Френк…
ДІВАЙН: (перебиваючи) Дурницi!
УЛЬСА: (наполегливо) Сам дурень!
МІСТЕР ІКІ: Ну-ну!.. Не слiд засуджувати… Милосердя, моя дiвчино. Як то там казав Нерон? – «Нi до кого зi злобою, до всiх з милосердям…»
ПІТЕР: Це був не Нерон. Це був Джон Дрiнкуотер.
МІСТЕР ІКІ: Ну, мабуть! Але хто ж цей Френк? І хто цей Джек?
ДІВАЙН: (холодно) Готч.
УЛЬСА: Демпсi.
ДІВАЙН: Ми посперечалися, хто з них залишиться живим, якщо вони будуть смертельними ворогами й будуть разом зачиненi в однiй кiмнатi. І я стверджую, що Джек Демпсi без жодних зусиль…
УЛЬСА: (сердито) Фiгня! Вiн навiть не змiг би…
ДІВАЙН: (швидко) Здаюся.
УЛЬСА: Тодi я знову тебе люблю.
МІСТЕР ІКІ: Тож я втрачу свою маленьку дочку…
УЛЬСА: У тебе будинок, повний iнших дiток.
(З котеджу виходить ЧАРЛЬЗ, брат УЛЬСИ. Вiн одягнений, нiби зiбрався у море; на плечi висить бухта канату, а на шиi висить якiр.)
ЧАРЛЗ: (не бачить iх) Я йду у море! Я йду у море! (Його голос звучить переможно.)
МІСТЕР ІКІ: (сумно) Та ти давно вже пiшов… далеко.
ЧАРЛЬЗ: Я читав «Кофрад».
ПІТЕР: (мрiйливо) «Конрад», так! «Два роки морського життя», Генрi Джеймс.
ЧАРЛЬЗ: Що?
ПІТЕР: версiя «Робiнзона Крузо» Вальтера Патера.
ЧАРЛЬЗ: (до свого батька) Я не можу залишитися тут i гнити разом з тобою. Я хочу прожити свое власне життя. Я хочу полювати на вугрiв.
МІСТЕР ІКІ: Я буду тут… коли ти повернешся…
ЧАРЛЬЗ: (презирливо) Ой, та черв’яки вже облизуються лишень почувши твое iм’я.
(Напевне ви помiтили, що деякi персонажi вже деякий час нiчого не кажуть. Драматичну технiку буде безумовно вдосконалено, якщо вони зможуть виконати натхненне соло на саксофонi.)
МІСТЕР ІКІ: (у скорботi) Цi долини, цi пагорби, цi комбайни Мак-Кормiк – вони нiчого не означають для моiх дiтей. Я розумiю.
ЧАРЛЬЗ: (бiльш м’яко) Отже, ти все ж по-доброму думаеш про мене, будько. Розумiти – означае пробачити.
МІСТЕР ІКІ: Нi…, нi… Ми нiколи не прощаемо тих, кого можемо зрозумiти… Ми можемо пробачити лише тих, хто нас поранив без жодноi причини…
ЧАРЛЬЗ: (з нетерпiнням) Мене до чорта нудить вiд твоiх роздумiв про людську природу. І, хай там що, я ненавиджу кожну годину, що тут провiв.
(Ще кiлька дюжин дiтей МІСТЕРА ІКІ вибираються з дому та розсипаються по травi, спотикаючись об горщики й ножики. Вони бурмочуть: «Ми iдемо геть» i «Ми залишаемо тебе».)
МІСТЕР ІКІ: (його серце розбите) Усi вони покидають мене. Я був надто добрий. Я сховав рiзки й зiпсував усю радiсть. О, в iм’я гланд Бiсмарка!
(Доноситься якийсь звук – мабуть, шофер ДІВАЙНА втомився чекати на свого господаря.)
МІСТЕР ІКІ: (у розпачi) Вони не розумiють землю! Вони так далекi вiд Великих Картопляних Традицiй! (Вiн пристрасно хапае жменю землi й натирае свою лисину. На нiй починае проростати волосся.) О, Вордсворт, Вордсворт, як вiрно ти сказав!
Тепер завмерла вона i сили не мае;
Не вiдчувае вона i не чуе;
Іi з собою Земля обертае
У чужому «Олдсмобiлi»…
(Всi стогнуть i кричать «Життя» та «Джаз» повiльно рухаючись до краiв сцени.)
ЧАРЛЬЗ: Назад до землi, як же! Я вже десять рокiв намагаюся повернутися спиною до усього земного!
ІНША ДИТИНА: Аграрii можуть бути опорою краiни, але ж кому сподобаеться, щоб на нього всi спиралися?
ІНША ДИТИНА: Менi байдуже, хто вирощуе овочi у моiй краiнi, якщо я можу iсти салат!
ВСІ: Життя! Психiчнi дослiдження! Джаз!
МІСТЕР ІКІ: (бореться iз самим собою) Я повинен бути оригiнальним. Це все хворобливi уявлення. Важливе не саме життя, а саме оригiнальнiсть, яку ви привносите до нього…
ВСІ: Ми будемо кататись на Рив’ерi. У нас е квитки у цирк Пiкадiллi. Життя! Джаз!
МІСТЕР ІКІ: Зачекайте. Дозвольте прочитати вам з Бiблii. Дозвольте менi вiдкрити книгу навмання. Завжди можна знайти щось, що пiдiйде до обставин, що склалися. (Вiн виявляе, що Бiблiя лежить в одному з горщикiв, вiдкривае ii навмання i починае читати.) «…i Анав, i Ештемо, i Анiм, i Гошен, i Холон, i Гiло, одинадцять мiст та iхнi оселi. Арав, i Дума, i Еш’ан…»
ЧАРЛЬЗ: (жорстоко) Купи ще десять кiлець i спробуй знову.
МІСТЕР ІКІ: (пробуе знову) «Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твоi оченятка, немов тi голубки, глядять з-за серпанку твого! Твоi коси немов стадо кiз, що хвилями сходять з гори Гiлеадськоi!..» Гм! Не досить-таки скромно…
(Його дiти смiються з нього, кричать «Джаз!», І «Все життя – це насамперед сугестивнiсть!»)
МІСТЕР ІКІ: (вiдчайдушно) Це не спрацюе сьогоднi. (з надiею) Можливо, це волога. (пересвiдчуеться) Так, це волога… У горщику була вода… Це не спрацюе.
ВСІ: Волога! Не спрацюе! Джаз!
ОДИН З ДІТЕЙ: Пiшли вже, треба встигнути на шiсть-тридцять.
