– Яка тут температура? – спитала ошелешена Оля.
– Близько тисячi кельвiнiв.
– Скiльки??
– Але вона не… – Єва шумно видихнула. – Прикол у тому, що щiльнiсть войди сильно неоднорiдна. Бачите отой iнiй?
– Що?…
– Інiй.
Олин погляд сам собою сфокусувався на однiй iз випуклих граней вугiльного куба, до якого вона летiла, картинка збiльшилась, i вона вгледiла, що поверхню того куба устилають якiсь чудернацькi кристалiчнi нарости – дiйсно вельми подiбнi на iнiй… лише гiгантський i рiзнобарвний.
– Це осад енергену, – пояснила сержант. – І краще б нам до нього не торкатись, бо вiн i правда пекельно гарячий…
Оля розгледiла отой рiзнобарвний iнiй i на iнших покручах-уламках.
– Але нам його, на жаль, не оминути… бо ним тут устелено геть усе, – немов додумала десантниця Олину думку.
– А не можна…?
Оля зиркнула на чорне провалля внизу…
– Не можна, – вiдрiзала десантниця. – Така-сяка гравiтацiя тут ще не остаточно здохла… І нам доведеться вiд чогось вiдштовхнутись. Не переймайтесь, у мене все…
Марка налетiла на Олю, i Єва стрiмко розвернула ii тiло в польотi… Мить, i вона вiдштовхнулась вiд ребра куба, ковзнувши пiдошвами по крихкому iнiю…
ТЕРМІЧНИЙ ОПІК!
Вiдновлення структури нанодерми…
Синхронiзацiя…
– …пiд контролем, – докiнчила Єва.
Тепер вони летiли вгору мiж чорних безформних покручiв.
– Так тихо… – шепнула Оля, немов сама до себе.
– Бо я вимкнула емулятори скафандра, – озвалась Єва. – Нiчого суттевого ви тут не почуете, якщо коротко – усе рипить, трiщить i пашить…
– Це ж… сектор General Biology?
– Шматок сектора. Патока розiрвала його заледве не навпiл.
Олi згадався бризкiт купалень, оголенi тiла, пахощi середземноморського лiта…
– Як ви думаете, тут хтось iще мiг вижити? – спитала вона в десантницi.
– А бiс його знае… – байдуже одповiла та. – Навряд.
Вона раптом стала ногами на якусь тоненьку пологу рею i швидко, немов акробатка, побiгла по нiй угору, ледь розставивши руки для рiвноваги…
НЕБЕЗПЕКА!
НЕБЕЗПЕКА!
ЗАРЯД – 63%
Заряду вторинних батарей НЕДОСТАТНЬО
Далi почалося щось узагалi фантастичне. Єва (чи то пак Оля) пружно вiдстрибнула вбiк i полетiла до якоiсь брили…
Гравi-наколiнники АКТИВНІ
…перевернулась через голову i вiдштовхнулась уже вiд тоi брили.
РІЗКА ВТРАТА ЗАРЯДУ
Оптимiзацiя живлення…
Далi вона ухопилась за якийсь ребристий виступ однiею рукою, пiдтягнулась, вiдштовхнулась iще…
Оце так пластика, оце так гнучкiсть, координацiя!.. А Оля-бо думала, що володiе всiма можливостями свого модифiкованого корпорацiею тiла… Що таке ii отi ледь не щоденнi гiмнастичнi забавки в порiвняннi з оцими викрутасами!..
Встановлення шифрованого з’еднання…
Монiторинг прийому…
Дiагностика…
Із потоку даних виплила нова iконка, i Оля почула рiзкуватий оклик Кайла:
– Мартiнес, бiс тебе забери!..
– Я тут, сер! – одгукнулась десантниця. – Ми обидвi тут…
– Олю, ви як?
– Нормально, сер… Кайле, – Оля задумливо поморщилась. – Слухайте, що в дiдька вiдбуваеться?…
– Не зараз, потiм, – рiзко одрiзав вiн. – Я вже поруч iз вами, зовсiм поруч… Тут… Та ну не матiр твою… Мартiнес!
У цю хвилю щось вiдбулось. Мартiнес тiльки-но вiдштовхнулась вiд черговоi опори i стрiмко полетiла геть в iнший бiк, ударилась спиною об щось, тодi головою… ОЛИНОЮ спиною i ОЛИНОЮ головою!.. Індикацiя знов поплила, скаламутилась у товщi води i талого льоду.
ГРАВІТАЦІЯ НЕСТАБІЛЬНА
Налаштування наколiнникiв…
