– Але я…
– Лежiть спокiйно i не рухайтесь! Розслабтесь i… Мартiнес!
– На прийомi.
– Нуздай ii, хутко!
– Слухаюсь!
Виявлено стороннi паразитичнi утворення…
Спроба дистанцiйноi активацii нейроiнтерфейсу…
Спроба iнсталяцii стороннього профiлю…
Авторизацiя…
Усе знов забiгало i замигало у неi перед очима – пiктограми, вектори, числа, iконки… Кислотно-ядучий масив даних задрижав…
Імуннi компоненти НЕАКТИВНІ
Стороннiй профiль У СИСТЕМІ
Щось десь немовби пискнуло чи дзенькнуло, немов по якiйсь милозвучнiй струнi рiзко вдарили, i вона взяла коротку чисту ноту… І перед Олин погляд виплила iконка iз зосередженим ледь-ледь округлим дiвочим лицем. Дiвчина немовби дивилась кудись повз Олю, закусивши нижню губу, iржаво-руде волосся спадало iй на чоло, а в примружених темно-синiх очах грали пекельнi бiсики…
– Спокiйно-спокiйно, мiс Рушдi… – пробубонiла рудоволоса, немов сама до себе. – Зараз я вас звiдти витягну, отак…
Вона якимось геть нетерплячим рухом вхопила двома пальцями свое iржаве пасмо i заходилась жувати його кiнчик…
– Стук-стук… – глузливо промимрила вона потому, i з ii губ вирвався якийсь чи то нервовий, чи то iстеричний смiшок…
У ту ж хвилю iконка з нею метнулась у кутик Олиного взору, зробившись ледь не мiкроскопiчною, а кислотно-ядучий масив даних розсмоктався, лишивши по собi самi куцi обривки найпростiшого функцiоналу…
Sgt. MARTINES взяв(ла) пiд контроль ваш скафандр
Активацiя ІМПУЛЬСНОГО КАСТЕТА…
Олина (чи вже не Олина?) рука рiзко пiднялась, випросталась. Напальники на нiй спалахнули блiдим вогнем…
Накопичення заряду… 74%
Округла павутинка прицiльноi марки прилипла до напiвпрозороi шорсткоi дуги з полисками чахлого iнфопотоку…
ЗАРЯД… 100%
Олина (чи не Олина?) рука лишень розмахнулась, а клята дуга розлетiлась на друзки, навiть не дiждавшись удару…
Лишень якесь таке рiзке, скрипуче «вжууух!» – i чахле мереживо iнфопотоку згасло, а зiщуленi вицвiлi друзки полетiли в рiзнобарвний огонь…
Накопичення заряду… 26%
І тут Оля побачила своi ноги…
4
Самi рванi цурпалки ii нiг стирчали з в’язкого пекельного полум’я, котре чимось нагадувало сяюче перламутрове молоко… Так, молоко – в’язка молочно-бiла субстанцiя туго обвивала цурпалки Олиних нiг, мiнливо переливалась, пульсувала, слiпуче жахтiла увi тьмi…
Оля коротко скрикнула.
– Спокiйно-спокiйно, мiс Рушдi, – тут же спiвоче промуркотiла десантниця, що нинi окупувала ii скафандр. – Отак-от, тихцем…
І Олинi ноги самi по собi неспiшно зiгнулись у колiнах…
– Із вашими нiжками все нормально… ну – хiба що трошки короткуватi. Як на мiй смак.
Десантниця знов непевно хихикнула, але i той ii нетактовний посмiх, i в цiлому ексцентрична поведiнка на диво нинi дiяли на Олю вкрай заспокiйливо…
– А так усе чу-удово… – iзнов спiвоче мугикання.
Пекельне молоко немовби поволi, неохоче стiкало з Олиних гомiлок i чiплялось за них патьоками, пузирилось у понищених гронах штучноi мускулатури…
Запуск вiдновлення нанодерми…
Прискорена регенерацiя тканин…
Контроль сегментiв живлення…
Штучна мускулатура зросталась так швидко, що Олi на мить здалося, немов по ii гомiлках повзуть товстi антрацитовi черви…
Ремонт акумуляторних батарей…
Please Wait…
– А… з ногами… – хрипло видихнула Оля.
– Нормально усе з вашими ногами, – неголосно, ледь глузливо одповiла десантниця.
– Звiдки ви…? – все ж мовила Оля.
– Вам бiотелеметрiю вивести? – смiшок. – Не будьте такою боягузкою – ви ж лейтенант…
Оля поневолi всмiхнулась пiд дисплейним забралом.
Ремонт ЗДІЙСНЕНО
Тестування взаемодii…69%
Перевiрка заряду батарей…
