Ось i все. Вiддзвенiли копита
По брукiвцi минулого дня.
Бо травневий, ще з вечора, вiтер
Осiдлала ця нiч, мов коня.
От i скаче вона мiж свiтами,
Мiж минулим й прийдешнiм ще днем,
Що брукiвкою теж скоро стане,
Коли так, як i цей день мине.
Майбуття ми ще в змозi змiнити,
Нам пiдвладнi прийдешнi ще днi,
А минулi – брукiвка в копита,
І змiнить iх не можна вже, нi.
* * *
Вiтер заплiтае вербам коси
Так, як заплiтав колись твоi.
Не твоi сьогоднi, мамо, роси
Й не тобi спiвають солов’i.
Не для тебе сонце в небi сяе
І вночi пiдморгують зiрки.
Як же тебе, мам, не вистачае
Й дотику легенького руки!
Я хотiв сказати так багато,
Але в цiй буденностi не встиг.
Мамо, мамо, мила моя мати,
Ти не ступиш вже на мiй порiг.
І не усмiхнешся ти лукаво,
Бо в далекi вже пiшла свiти…
Ми спiваем мамам в свято славу,
Але не навчились берегти.
* * *
Незабутне… Те, що позабути
Ти не змiг у вихорах буття.
Це подii, але бiльше люди,
Тi, що стрiв ти упродовж життя.
Нi, не посадовцi й депутати,
Й не мiнiстрiв нескiнченна «рать».
Їх, безликих, треба забувати,
Бо таких не варто пам’ятать.
Незабутнi – цi не лiзуть в очi,
Їх вiдсутнiсть слави не пече,
Вони мовчки в злii днi i ночi
Дружне пiдставлятимуть плече.
І в найтяжчу, у лиху годину,
Не важливо, звуть iх чи не звуть,
Хлiба скибку, i для них едину,
Непомiтно в дiм твiй принесуть.
Незабутнiх треба пам’ятати,
Бо вони е тим, що в свiтi сутне!
Ти iх поiменно будеш знати,
Якщо стати зможеш незабутнiм.
* * *
Серед буденностi породи —
Я думаю, що це вам вдасться —
Знайдiть крупинку насолоди
Й маленький самородок щастя.
Хоч маса iхня незначуща,
Та я прошу, великий Боже,
Хай у страшному свiтi сущiм
Вони нам вижить допоможуть.
* * *
Мережить сонце променями вii,
Зелений лист i ллеться мiж вiття.
Це день новий нову дае надiю,
І новим змiстом повниться життя.
Я знову вiрю в щире, справжне, чесне
В життi i працi, в мирi i в борнi…
Нехай i справдi все воно воскресне!
Цього найбiльше хочеться менi!
* * *
Хай я не сплю… От думаю, чого й ви не спите?!
Бо сон пiсля полуночi – то дiло вже святе!
Якi проблеми й сумнiви донинi мучать вас?
Повiрте, що для сумнiвiв нiч не найкращий час.
Швиденько до подушечки, у снiв бо iнша суть.
За нiч проблеми вашi всi разом зi сном минуть.
* * *
Города шум стихает,
Вечер прохладой дышит,
Звезды пешком гуляют
По потемневшим крышам.
Томный сирени запах
Словно бальзам на душу…
День будет только завтра.
Ты тишину послушай,
Шторы раздвинув складки.
Час наступил покоя.
