Багато дечого взяли
З моеi темноi комори
І в море нишком однесли.
І нишком проковтнуло море
Мое не злато-серебро —
Моi лiта, мое добро,
Мою нудьгу, моi печалi,
Тii незримii скрижалi,
Незримим писанi пером.
Нехай гнилими болотами
Течуть собi меж бур’янами
Лiта невольничi. А я!
Такая заповiдь моя!
Посижу трошки, погуляю,
На степ, на море подивлюсь,
Згадаю дещо, заспiваю
Та й знов мережать захожусь
Дрiбненько книжечку. Рушаю.
[Перша половина 1850 – 1858,
Оренбург–Петербург]
* * *
Ми заспiвали, розiйшлись
Без сльоз i без розмови.
Чи зiйдемося ж знову?
Чи заспiваемо коли?
А може, й те… Та де? Якими?
І заспiваемо яку?
Не тут, i певне, не такими!
І заспiваем не таку!
І тут невесело спiвали,
Бо й тут невесело було,
Та все-таки якось жилось,
Принаймнi вкупi сумували,
Згадавши той веселий край,
І Днiпр той дужий, крутогорий,
І молодее тее горе!
І молодий той грiшний рай!
[Перша половина 1850, Оренбург]
* * *
Не молилася за мене,
Поклони не клала
Моя мати; а так собi
Мене повивала,
Спiваючи. – Нехай росте
Та здорове буде! —
І вирiс я, хвалить Бога,
Та не вилiз в люде.
Лучше було б не родити
Або утопити,
Як мав би я у неволi
Господа гнiвити.
А я так мало, небагато
Благав у бога, тiлько хату,
Одну хатиночку в гаю,
Та двi тополi коло неi,
Та безталанную мою,
Мою Оксаночку; щоб з нею
Удвох дивитися з гори
На Днiпр широкий, на яри,
Та на лани золотополi,
Та на високii могили;
Дивитись, думати, гадать,
Коли-то iх понасипали?
Кого там люде поховали?
І вдвох тихенько заспiвать
Ту думу сумную, днедавну,
Про лицаря того гетьмана,
Що на огнi ляхи спекли.
А потiм би з гори зiйшли;
Понад Днiпром у темнiм гаi
Гуляли б, поки не смеркае,
Поки мир божий не засне,
Поки з вечернею зорьою
Не зiйде мiсяць над горою,
Туман на лан не прожене.
Ми б подивились, помолились
І розмовляючи пiшли б
Вечеряти в свою хатину.
Даеш ти, Господи единий,
Сади панам в Твоiм раю,
Даеш високii палати.
Пани ж неситii, пузатi,
На Рай Твiй, Господи, плюють
І нам дивитись не дають
З убогоi малоi хати.
Я тiлько хаточку в тiм раi
Благав, i досi ще благаю,
Щоб хоч умерти на Днiпрi,
Хоч на малесенькiй горi.
